Daily Archives: 14/08/2019

14/08/2019

Вправи для розвитку голосу

Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.

«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.

«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.

«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.

«Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і.

«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.

«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.

«Пісенька водички». С-с-с-с.

«Пісенька комарика». З-з-з-з.

«Пісенька вітру». В-в-в.

«Гріємо ручки». Х-х-х-х.

«Стукають підбори ». К-к-к-к.

«Граємо на барабані». Д-д-д-д.

«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.

«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.

«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.

«Гусак». Га-га-га.

«Корова». Му-му-му.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);

Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)

Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);

14/08/2019

«Психологічна готовність до навчання у школі»

Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте значною мірою залежить від батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога. 
     Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом нової діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов’язки, оточення, режим. Це «кризовий період» у житті дитини, і ця її «криза»  виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по різному – від 2 тижнів до 2 – 3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психологічними особливостями та стану здоров’я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці  рівень готовності до школи, або «шкільної зрілості».

Шкільна зрілість виявляється у:
– фізіологічній зрілості (стані здоров’я) та рівню фізичного розвитку (розвитку дрібної моторики рук і зорово – рухової координації);

– інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати, узагальнювати та інше;

– комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками ( вмінням слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати…);

– емоційно – вольовій готовності, що передбачає вміння робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити.

Мотиваційна готовність, передбачає чітко оформлювати позицію школяра. Коли дитина:

  • має належне уявлення про школу;
  • позитивно ставиться до шкільних занять;
  • відає перевагу урокам грамоти і лічби, а не заняттям дошкільного типу і малювання, фізкультура, трудове навчання;
  • визнає авторитет вчителя;

Психологічна готовність є необхідною умовою успішної адаптації до шкільного життя. Є чимало дітей, які все ж таки не можуть «вжитися в нову роль». Вони часто страждають на нездоров’я, перебувають у пригніченому настрої, не повністю засвоюють навчальний матеріал, не мають близьких друзів, знають на ім’я та прізвище не всіх однокласників тощо.

Причинами шкільної дезадаптації частіше є неправильні методи виховання у сім’ї або порушення системи стосунків у школі.

До виховних помилок батьків належать:

–  надмірно завищені сподівання щодо навчальної успішності дитини, внаслідок чого будь – яка невдача сприймається нею неадекватно;

– розмови про вади вчительки або недоліки школи замість акцентування дитини на приємних моментах;

– часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, пов’язане зі школою, втрачає для неї щонайменшу привабливість.
Якщо ви будете дотримуватись вказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

14/08/2019

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ, ЯКІ ОРГАНІЗОВУЮТЬ ЕКСКУРСІЇ У ПРИРОДУ

Навчальні екскурсії в природу дають змогу організувати спостереження та вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах. Це важлива форма роботи з дошкільнятами і має використовуватись в практиці роботи ДНЗ. Екскурсії в природу роблять життя дітей цікавішим, допомагають ліпше зорієнтуватися в довкіллі: у лісі, біля річки, на луці, в парку чи сквері, на ставку тощо.

Спостереження, які організовують під час екскурсій, забезпечують безпосередній контакт дітей з об’єктами природи, в результаті якого у них формуються реалістичні уявлення про  об’єкти  і явища природи та зв’язки між ними.

Важливим є і те, що у процесі ознайомлення з природою на екскурсіях у дітей інтенсивно розвивається мовлення, сенсорна культура, пізнавальні процеси, моральні якості, екологічна культура. Екскурсії у природу – чудова можливість для естетичного виховання дошкільника. Сприймання мальовничих пейзажів, розглядання квітів, яскравих комах – усе це допомагає дітям навчитись відчувати прекрасне, викликає у них бажання милуватися природою, оберігати її, самим творити красу і добро.

Неможливо переоцінити значення екскурсій для фізичного розвитку малят. Діти, перебуваючи на свіжому повітрі, багато рухаються, що стимулює обмін речовин і дає змогу загартувати організм. Але необхідно дбати про те, щоб екскурсії проводились лише в екологічно чистих зонах.

 Планування екскурсій

Екскурсія – це особливий вид заняття, на якому діти ознайомлюються з явищами природи у їх взаємозв’язках, з рослинами і тваринами – у середовищі існування. Плануючи екскурсію, необхідно пам’ятати, що вона має забезпечувати первинне цілісне яскраве сприйняття дитиною предметів і явищ. Для розширення, поглиблення і узагальнення уявлень дітей про знайомі  об’єкти  і явища природи  проводять повторні екскурсії.Планують екскурсію в першу половину дня. У день екскурсії в групі проводять лише одне заняття, потім – екскурсія. Денну прогулянку цього дня не організовують. У своєму плані вихователь фіксує тему екскурсії, програмовий зміст, підготовку вихователя та дітей, матеріали, які необхідні для екскурсії, її хід. Кількість об’єктів для первинного ознайомлення на екскурсії має бути обмежена. Так, для середньої групи планують два-три незнайомих об’єкта, а для старшої – три-чотири. Для кращого запам’ятовування дітьми об’єкти слід обирати різних класів і видів, наприклад: дерево, трав’яниста рослина, комаха.

 Відмінність екскурсій від повсякденних і цільових прогулянок

Екскурсія – це заняття, яке проводиться за межами дитячого садка. Прогулянка – повсякденна форма роботи, що здійснюється на ділянці дошкільного закладу. Під час екскурсій діти засвоюють значно більший обсяг програмового матеріалу, тому що зміст її повністю присвячено ознайомленню дітей з природою. Знайомство ж дітей з природою на прогулянці є лише одним із її компонентів – поряд з проведенням рухливих, творчих ігор, праці, індивідуальної чи групової роботи.

Під час екскурсії діти отримують більш систематизовані знання про об’єкти природи у їх природній взаємодії. На прогулянках спостереження можуть бути різноманітними і неузгодженими між собою, вихователь іде за пізнавальним інтересом дитини, за ситуацією, почуттям, а не за визначеним заздалегідь програмовим завданням. Так, наприклад, на прогулянці може бути проведене колективне спостереження за сходами квітів, а індивідуальні – за хмарами, метеликом, птахом тощо.

Екскурсія більш подібна до цільової прогулянки, але це не тотожні поняття. Цільова прогулянка відрізняється обсягом програмового матеріалу, він значно менший. Екскурсії починають проводити  лише в середній групі, а цільові прогулянки доступні  вже з молодшого віку. Основною метою цільових прогулянок є збагачення естетичних і моральних вражень дітей або ж виконання нескладних практичних завдань. Тематика цільових прогулянок може бути такою: милування золотою осінню, квітучим яблуневим садом, збирання каштанів, жолудів, насіння, підгодовування птахів. Цільові прогулянки, як правило, поєднуються із пішохідними переходами і проводяться один раз на тиждень.

Види, зміст екскурсій у природу та їх структура

         За змістом екскурсії у природу поділяють на  два види:

  • природничі екскурсії – до лісу, водойми, парку, скверу тощо;
  • сільськогосподарські екскурсії – на город, у сад, на поле, ферму тощо.

Структура екскурсії у природу:

  • встановлення зв’язку навчальної інформації з попереднім досвідом дітей;
  • повідомлення мети екскурсії;
  • колективне спостереження;
  • збирання природного матеріалу;
  • дидактична гра;
  • підведення підсумків.

Структура сільськогосподарської екскурсії:

  • встановлення зв’язку навчальної інформації з попереднім досвідом дітей;
  • повідомлення мети екскурсії;
  • колективне спостереження;
  • розповідь дорослого про об’єкт спостереження, діяльність дорослого щодо нього;
  • підбиття підсумків.

         Формування  у дітей ціннісних орієнтацій вимагає від дорослого виокремити деякі моменти, що мають бути під час проведення обох типів екскурсій. Діти мають чітко усвідомити, за що потрібно любити рослини, тварини, чому до них необхідно добре ставитися. Лише дорослий може стати посередником між дитиною і природою.