Daily Archives: 14/07/2020

Як розвивати в дитини допитливість

Діти народжуються допитливими: вони приходять у світ із вродженим бажанням зрозуміти, як улаштовано все навколо, прагнуть доторкнутись до якомога більшої кількості предметів, щоб отримати новий досвід, ставлять безліч запитань, досліджують і навчаються, щоб задовольнити свою допитливість.

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина не припиняла вчитися протягом усього життя, заохочуйте й розвивайте її допитливість. Уроджену допитливість мають усі діти, проте важливо, щоб ви враховували індивідуальний стиль допитливості, властивий саме вашій дитині.

Усі діти проявляють допитливість по-різному. Наприклад, деякі діти люблять вивчати, як улаштований світ, за допомогою спостереження й роздумів, у той час як інші вважають за краще робити це за допомогою фізичних дій (дотику, вивчення запахів або дегустації). Постарайтеся забезпечити можливість використання кожного стилю в безпечній і сприятливій обстановці.

Дослідження показали, що до пошуку нових вражень, знань і досвіду дитину спонукає не зовнішній тиск, а внутрішнє бажання задовольнити свою допитливість. Допитливі люди постійно перебувають у пошуку нових знань. Вони не тільки люблять навчання й дослідження, а їм насправді подобається ставити перед собою складні завдання та із захопленням шукати рішення. Допитливість також допомагає людям позитивно реагувати на невизначеність.

Недавні дослідження показали, наскільки важливу роль відіграє допитливість у навчанні. Найкраще діти справлялися з навчальним матеріалом, коли вихователям вдавалось викликати їхнє щире здивування несподіваним результатом експерименту, який демонструвався. З огляду на важливу роль, яку допитливість грає у процесі навчання, пропонуємо кілька порад, які допоможуть розвинути у дитини цю якість:

Заохочуйте інтереси вашої дитини. Найкраще діти вчаться за допомогою дій, які утримують їхню увагу та стимулюють уяву. Знайдіть види діяльності, які подобаються дитині найбільше, і практикуйте їх разом якомога частіше. Наприклад, якщо дитина любить танцювати під певну музику, створіть їй усі умови для цього заняття. Якщо вона любить тварин, водіть її частіше в зоопарк, демонструйте фільми й передачі про тварин, разом читайте книги про них.

Створіть цікавий простір. Найменші діти проводять більшу частину часу, спостерігаючи за навколишнім оточенням. Їм цікаво дізнаватись нове про навколишнє середовище, тому дайте їм цікаві й безпечні іграшки та предмети, які вони зможуть досліджувати, які будуть стимулювати їхні відчуття та почуття.

Заохочуйте ігри, що стимулюють уяву. Незважаючи на все різноманіття електронних іграшок у наш час, постарайтесь дати дітям можливість пограти з такими простими предметами, як коробки, кубики, пластилін або пісок. Деяким вони можуть здатись нудними, але вони незамінні для розвитку творчості та уяви. Насправді ці іграшки є одним із кращих інструментів навчання, оскільки дають широкий простір для допитливості під час гри. Не кажіть дитині, що робити з матеріалами, як їх використовувати або яким повинен бути кінцевий результат її творчості. Нехай гідом їй буде її власна допитливість.

Використовуйте відкриті запитання. Намагайтеся уникати запитань, які передбачають односкладові відповіді на зразок «так» чи «ні». Ставлячи відкриті запитання, ви будете стимулювати мислення дитини, підштовхуючи її до самостійного пошуку рішення. Спробуйте ставити їй такі запитання, як: «Що ти думаєш про…?», «Що би ти зробив на місці головного героя книги? Чому?».

Для розвитку допитливості важливо не тільки створити сприятливі зовнішні умови, а й усунути фактори, які вбивають у дітей бажання пізнавати щось нове – страх, обмеження й відсутність інтересу батьків до занять дитини.

  1. Страх.Цей фактор є ворогом допитливості № 1. Коли дитина хвилюється або боїться, вона, швидше за все, відмовиться від пошуку нових знань і досвіду. Пам’ятайте, що від того, як ви допомагаєте дитині впоратися зі стресовою ситуацією, залежить, як скоро вона адаптуєтьсяй повернеться до бажання отримувати нові знання й досвід.
  2. Обмеження.Коли батьки суворо вказують дітям: «Не чіпай!», «Не лізь!», «Не кричи!», «Не можна!», «Не брудни!», діти рано чи пізно втратять інтерес до досліджень. Якщо ми виробимо в них надмірну відразу до забрудненого одягу, їхній ентузіазм дослідників природи значно знизиться. Використовуйте якомога менше обмежень, але при цьому не забувайте про заходи обережності й безпеки.
  3. Відсутність інтересу батьків. Дуже важливо, щоби батьки не усувались від занять дитини, а із захопленням та ентузіазмом брали в них участь, яка забезпечує сприятливе психологічне та емоційне середовище для оптимальної творчості й досліджень. Участь дорослих дає дитині відчуття безпеки, а також схвалення її зусиль, яке дуже важливе для формування здорової самооцінки.

Пам’ятайте, що ви перший і найважливіший учитель вашої дитини. Заохочуйте її допитливість і відкривайте перед нею все нові й нові горизонти пізнання та досвіду. Не забувайте про те, що діти люблять досліджувати оточуючий світ за допомогою своїх органів чуття, тому створюйте їм такі можливості в безпечній та сприятливій обстановці.

Пам’ятайте, що, розвиваючи у вашої дитини допитливість, ви закладаєте в неї прагнення до безперервного навчання, яке буде допомагати їй рости й розвиватися протягом усього життя.

 

Завдання вихователя в період адаптації малюка

З першого дня дитини в дошкільному закладі вихователь активно співпрацює з сім’єю, щоб полегшити адаптацію малюка. Працювати буде легше, якщо педагог дізнається від батьків, про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості. Важливо, щоб мама відчула: вихователь опікується не взагалі дітьми, а бачить серед них  її конкретну дитину й готовий брати до уваги всі її особисті відмінності.

Було б дуже добре, аби вихователь, зустрічаючи малюка вранці, й мовою, й жестами виявляв своє ставлення до нього. Розташуватися треба так, щоб очі дорослого були на рівні очей дитини. Якщо вона охоче йде на контакт, варто взяти її за руку. Якщо ж малюк притуляється до мами – не наполягайте. Нехай мама тримає його за руку стільки, скільки він захоче. Зазначимо, що теплий, доброзичливий, уважний прийом обумовлює й перші враження дитини про дитсадок, і її настрій, і готовність попрощатися з матір’ю, залишитися в групі. Так само важливо, щоб педагог тепло прощався з кожною дитиною.

Вихователь має представитись дитині. Форма звертання може  бути будь-якою, яку він сам вважає прийнятною: скажімо, тьотя Катя, або просто на ім’я. Не варто наполягати, щоб діти звертались до вас на ім’я та по батькові. Така «доросла», безумовно ввічлива, форма досить складна для малюка щодо її вимови. Потрібно ввести дитину в групу, познайомити її з дітками (спочатку з кількома, а знайомство з усією групою дітей слід зробити поступовим), звернути її увагу, як цікаво й весело граються малята; дати їй роздивитись іграшки; лагідно запевнити, що в дитсадку їй буде добре.

Перші контакти з дитиною – контакти допомоги й турботи. Вона має зрозуміти, що на вихователя можна покластися, як на маму, що він готовий допомагати й захищати в цьому новому місці.

Від початку перебування дитини в дошкільному закладі педагог має забезпечити, насамперед, психологічний і фізичний комфорт для дітей, пом’якшити труднощі переходу від домашнього (різного в усіх) способу життя.

У період адаптації дуже важливо проявити максимум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вередувань дитини й заслужити її довіру, це – основне завдання вихователя. Допомагають дітям справитись з напруженням, стресами улюблені іграшки чи речі, принесені з дому – лялечка, іграшковий песик тощо. Ці предмети в садочку дитина може носити з собою, покласти у свою шафку, чи брати під час денного сну до ліжка.

Налагодженню теплих стосунків сприяють й індивідуалізовані звертання. Малюки, які прийшли в дитсадок з сім̛ ї, не реагують узагальнене «діти». Але звертатись до них слід з одного боку індивідуально, за ім’ям: «Марійко, ходімо мити ручки», а з іншого – наголошувати на приналежності до групи, вчити реагувати на звертання «діти» і т. ін.: «Діти, тепер усі сідайте за столики! І ти, Марійко, сідай, і ти, Костю, – ось сюди». Дитина може не реагувати на слова вихователя й тоді, коли , наприклад, він використовує у звертанні до дитини з російськомовної сім̛ ї український аналог її імені: Ксєнія – Оксана; Лєна – Оленка; або ж удома дитина звикла до своєрідного скороченого імені: Олександр – Олесь, а не Сашко тощо. Усі незвичні дії слід проговорювати, пояснювати, багаторазово повторювати: «Зараз ми всі будемо одягатись на прогулянку. Підійдіть до своїй шаф – це в нас Оленчина шафа, а це Дмитрикова, а це твоя. А ти, Іринко, молодець, сама свою шафу знайшла». Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тим речам, з якими вдома вони не стикалися або звикли робити інакше. Звичайно, найважливішим залишається індивідуальний підхід – слід пам’ятати, хто що вміє, в кого які проблеми (Софія засинає лише зі своїм песиком, а Михайлика не можна садити біля вікна, бо він побіжить дивитись на вулицю).

Разом з тим вихователь повинен привертати увагу дітей одне до одного, домагатись, щоб вони запам’ятали, як кого звуть, по можливості зверталися на ім’я одне до одного та до вихователя. Для цього слід використовувати ритуали вітання й прощання з кожною дитиною: «Ось, діти, й Оленка прийшла. Доброго ранку, Оленко! Давайте усі разом з нею привітаємось …». А, наприклад, в грі «Потяг» діти – вагончики, і в кожного є своє ім’я. «Перший вагончик – Оля, до нього причепився другий – Микола, третій – Олеся, а паровозом сьогодні буде Мишко!». Постійні повтори допомагають дітям швидко запам’ятати, як кого звуть, а ігри (під керівництвом вихователя) сприяють виникненню перших контактів, особистісних й ігрових.

Велику увагу слід приділяти керівництву дитячою грою, показувати прості дії з іграшками, доступні сюжети, програвати їх. Поступово малюки починають повторювати ці дії вихователя, доповнювати, вносити зміни – виникають перші ігри. А дитина, яка може зайняти себе грою, має гарний настрій, не плаче, легше входить у контакт з іншими дітьми, спочатку повторюючи за ними ті чи інші ігрові дії, потім спілкуючись уже поза грою.

Виходячи з типових для адаптаційного періоду труднощів зі сном, апетитом, нестабільністю гігієнічних навичок тощо, вихователю й помічнику вихователя слід максимально враховувати вікові й індивідуальні особливості дітей. Якщо дитина погано їсть, недопустимо її годувати силоміць. Якщо не засипає, можна дати іграшку, посидіти з нею, заспокоїти, дозволити не спати, а просто полежати із заплющеними очима. Дітей з неспокійними гігієнічними навичками необхідно частіше запрошувати в туалет. Вони повинні мати запас змінного одягу й білизни.

Якщо вихователі й батьки разом доброзичливо, але твердо спрямують життя малюка в нове русло, жодних особливих проблем із дитиною (якщо вона фізично й психічно здорова) не буде. Дотримання правил прийому новачків дасть змогу встановити довірливі стосунки з ними та їхніми сім’ями, а також, що особливо важливо, – зберегти здоров’я дітей. 

 

 

 

Правила поведінки на воді для дітей

 

         Літо — прекрасна пора, коли стовпчики термометрів показують понад 25 градусів. Вода в річках, озерах, водоймах і морі  поступово прогрівається і відкривається пляжний сезон. А це означає, що не буде зайвим ще раз обговорити всі правила поведінки на воді для дітей, адже саме вони найчастіше наражаються на небезпеку.

НЕБЕЗПЕКА НА ВОДІ: ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ

         Якщо ви хочете, щоб ваш відпочинок біля водойм, озер і на морі приносив тільки користь і позитивні емоції, необхідно знати правила поведінки на воді для дітей влітку і обов’язково провести з ними профілактичну бесіду. Слід розповісти їм, до яких наслідків можуть привести нехтування порадами дорослих і власна неуважність.

         У першу чергу дітей слід попередити, що:

  • Купатися у водоймах закритого типу, де немає облаштованих пляжів і рятувальників, заборонено;

  • Наближатися близько до води і заходити в неї можна тільки під наглядом дорослих;

  • У тих місцях, де поблизу знаходиться вивіска про заборону купання, купатися не варто, так як це може призвести до сумних наслідків;

  • Запливати за буйки, навіть якщо дорослі знаходяться поблизу, не потрібно;

  • Слід бути акуратним у воді і не плавати на глибині, понад росту дитини;

  • У малознайомих місцях пірнати також строго-настрого забороняється, так як це може призвести до травм.

         Правила поведінки на воді для дітей створені не просто так і про це повинні знати кожна дитина і її батьки. Дотримання цих правил — це запорука здорового і безпечного відпочинку. Безпека на воді для дітей повинна в першу чергу створюватися саме батьками, так як тільки вони несуть повну відповідальність за здоров’я і життя їхньої дитини.

ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ БАТЬКИ ПРО КУПАННЯ ДИТИНИ

         Не тільки дитина повинна знати правила безпечної поведінки на воді для дітей. Кожен дорослий також повинен бути ознайомлений з ними і не допускати до водойм своїх чад у разі:

  • Підвищеної температури у дитини;

  • На шкірних покривах дитини спостерігається алергічний висип, гнійничкові освіти, відкриті рани (в даному випадку купання може спровокувати проникнення інфекції в організм);

  • Дитина щільно поїла (після трапези має пройти мінімум півгодини).

         Крім того, пам’ятка поведінки на воді для дітей також включає безпечний час перебування в водоймах. Якщо вода тепла, то можна купатися близько 30 хвилин, не більше, якщо прохолодна — 5-7 хвилин. Це допоможе уникнути переохолодження тіла і можливих наслідків цього.

         Відпочинок біля водойм, озер і на морі — це не тільки користь, але і велика небезпека. Тому безпеку дітей на воді в літній період повинна дотримуватися як ніколи.

ЯКІ ЩЕ ІСНУЮТЬ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ ДЛЯ ДІТЕЙ

         Кожні батьки повинні забезпечити безпеку на воді для дітей. Тому вони заздалегідь повинні проінформувати їх про те, що не можна:

  • Стрибати у воду з вишок і інших будь-яких підвищень;

  • Спонтанно пірнати і хапати когось за руки і ноги, так як це може призвести до нещасного випадку і нанесення численних травм пірнати жартівнику;

  • Купатися на плавзасобах в разі їх пошкодження, наявності шторму і хвиль, при сильному вітрі і дощі;

  • Купатися в спекотні дні без головних уборів, це може привести до сонячного удару.

         Обговорювати правила безпеки на воді з дитиною необхідно заздалегідь — за 1-2 дні до відвідин водойми, а не під час відправлення. Так як дитина, відправляючись купатися на море, як правило, знаходиться в сильному емоційному збудженні і може не запам’ятати всю необхідну інформацію.

ДИТИНА НАКОВТАЛАСЯ ВОДИ — ЩО РОБИТИ?

         У разі якщо ви проінформували свою дитину про правила безпеки на воді для дітей, але він знехтував ними і під час ігор наковтався багато води, то слід спочатку заспокоїти дитину, винести з води, дати трохи часу їй, щоб вона добре відкашлялася, а після обов’язково потрібно дати теплої води (наприклад, чай).

         Не можна в цей момент сварити дитину і починати заново розповідати про техніку безпеки на воді, так як це може викликати у неї сильне хвилювання, яке в свою чергу може стати причиною психічного розладу. Наприклад, у дитини може розвинутися страх перед водою.

         Правила поведінки на воді для дітей — пам’ятка для дорослих. Вони також повинні їх дотримуватися. По-перше, це необхідно для того, щоб не показувати поганий приклад дітям, по-друге, щоб зберегти своє здоров’я і життя.

У ВУХО ПОТРАПИЛА ВОДА — ПОСЛІДОВНІ ДІЇ

         Безпечна поведінка на воді для дітей — це, перш за все, страховка від нещасних випадків. При пірнанні в вухо може потрапити вода і викликати серйозні ускладнення зі слухом. Тому, якщо  дитині у вухо потрапила вода, не слід змушувати її стрибати на одній нозі. Цей метод не завжди приносить позитивні результати.

         А потрібно:

  • Заборонити дитині пірнати;

  • Покласти невеликий шматочок сухої і чистої вати в вушне отвір, в яке потрапила вода;

  • Укласти дитину на бік із закладеним вухом так, щоб воно прилягало до подушки (скрученого рушника чи ковдри), а не навпаки. Це посприяє швидкому і безпечному витікання води.

         У разі якщо дитина скаржиться на сильний пульсуючий біль в області вуха, не варто відкладати візит до фахівця, так як такі симптоми є ознакою розвитку запальних процесів, які можуть спричинити за собою погіршення слуху.

         І запам’ятайте, вода не така вже й безпечна, як здається на перший погляд. Вона може заподіяти багато шкоди, особливо, якщо з нею не дружити. Саме тому дуже важливим є дотримання техніки безпеки на воді для дітей.

         Безпека дітей на воді в літній період лягає повністю на плечі їх батьків. Вони повинні ретельно стежити за своїми дітьми,  де   б  вони  не знаходилися — будь-то знайомі місця, чи ні!

«Правила  безпечної поведінки на дитячих майданчиках»

Травмування з дітьми відбувається через те, що батьки мало приділяють уваги безпеці дітей на ігровому майданчику. Забезпечити безпеку малюка на прогулянці цілком можливо, просто необхідно бути уважнішими та обережнішими. Дотримання правил поведінки на дитячому майданчику допоможе вам уникнути травм і збереже здоров’я вашої дитини.

Основні правила безпеки на дитячих майданчиках:

  1. Діти дошкільного віку повинні гуляти на майданчику лише під наглядом дорослих. Дитина у віці до 7 років нездатна адекватно оцінювати рівень небезпеки своїх вчинків і, загравшись, може отримати травму сама або травмувати іншу дитину.
  2. Перед тим як дозволити дитині грати на дитячому майданчику, дорослі повинні оцінити її безпеку. Необхідно перевірити цілісність ігрових конструкцій, наявність гострих кутів і країв. Гойдалки і каруселі перевіряють на стійкість та міцність кріплень і сидінь. На самому майданчику не повинно бути небезпечних предметів. Якщо майданчик не виглядає надійно і безпечно, краще підібрати для прогулянки інше місце.
  3. Краще вибирати майданчики зі спеціальним гумовим покриттям або ті, де насипаний пісок. Асфальтове покриття найбільш небезпечно при падінні і заборонене для використання на дитячих майданчиках.
  4. Перед тим як садити дитину на металеву гірку або гойдалки, потрібно перевірити температуру поверхні. У спекотну пору року ігрові елементи з металу сильно розжарюються і можуть обпекти дитину.
  5. Важливо правильно підібрати одяг і взуття дитини. Речі краще вибирати без великої кількості застібок, дитина повинна мати можливість вільно рухатися.

Зони підвищеної небезпеки

Гойдалки

Найпоширеніші травми – це ушкодження, отримані на гойдалках або поряд з ними. Рухома гойдалка – величезна небезпека! Вона може дуже серйозно поранити дитину.  Тому, перш за все, слід роз’яснити дитині, що триматись потрібно двома руками і дуже міцно. Також повинні звучати такі застереження, як: «Заборонено ставати на ноги під час катання», «Заборонено зістрибувати з гойдалки – це ризик отримати травму голови», «Попереджай, коли захочеш встати», «Необхідно обходити стороною розгойдані гойдалки»,  «Потрібно гойдалку розкачувати збоку». Крім того, необхідно звернути увагу батькам на технічний стан гойдалок. Переконайтеся, що всі петлі в робочому стані, сидіння прикріплене і надійне, а сама конструкція стійка. Перш ніж дозволити дитині кататися на гойдалці, проведіть інструктаж: тримайся міцно, сиди спокійно. Також важливо, щоб малюк спочатку зупиняв гойдалку, а потім зістрибував з неї. Розгойдуючись, металеві або дерев’яні гойдалки здатні завдати серйозну травму, особливо при ударі по голові. Дитина може вдаритися, як впавши з гойдалок, так і проходячи повз, поки гойдається інший малюк. Дітей потрібно вчити міцно триматися під час розгойдування, обходити стороною рухомі гойдалки, хитаючи одного – триматися збоку, а не перед або за сидінням. Дитина повинна знати, що при випадковому падінні з гойдалок, йому потрібно присісти, щоб уникнути удару краєм сидіння.

Карусель

Карусель найбільш травмонебезпечна при падінні з неї. Дитину необхідно вчити міцно триматися за ручки і не стрибати на ходу.

Гірка

Спускатися з гірки необхідно по одному.  Якщо вирішили влаштувати “паровозик”, то обов’язково під наглядом дорослих і міцно тримаючись один за одного. Дитина, яка чекає вгорі повинна дочекатися поки попередній хто спуститься, відійде в сторону. З’їжджати з гірки потрібно по черзі після того, як звільниться місце внизу.

Турніки, сходи, шведські стінки

Коли малюк освоює конструкції для лазіння, краще весь час перебувати біля нього – дитина може раптово злякатися висоти або просто послизнутися і впасти.

Пісочниця

Діти дуже люблять гратися в пісочниці. Перш ніж дозволити малюкові погратися в ній, перевірте вміст пісочниці – в ній можуть опинитися бите скло, шприци і інші небезпечні предмети. Слідкуйте, щоб діти не сипали один одному пісок в очі, не їли «зварену в відерцях їжу», не били один одного лопатками. Хоча, по суті, в пісочниці ризику дійсно найменше. Дитину потрібно з раннього віку вчити не торкатися брудними руками до обличчя і не брати пісок в рот. Дитині слід пояснити, що не можна кидатися піском.

Поради батькам!!!

Найкраще, що ви можете зробити, – це кожен раз, прийшовши на дитячий майданчик, проаналізувати стан обладнання і пояснити дитині, чи можна зараз кататися (і чому). З часом малюк зрозуміє, що можна, а що ні, і зможе сам робити висновки. Частота травм на майданчику обумовлена тим, що дорослі підсвідомо сприймають його як безпечне місце. Потрібно пам’ятати, що дитина, захоплена грою, не завжди розуміє, що вона ризикує отримати травму. Про його безпеку повинні думати батьки. У сумці для прогулянок повинні завжди лежати прості антисептичні засоби – серветки, зеленка у вигляді фломастера, пластирі, що дасть можливість надати першу допомогу при невеликих ударах і синцях. Щоб дитина засвоїла і дотримувалась правил безпечної поведінки на дитячому майданчику, необхідно обговорювати можливі ситуації, розповідати, як їх уникнути. Тоді дитячий майданчик буде приносити тільки радість.

Пам’ятаєте, дітям потрібна увага!

Кінезіологія як засіб розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дітей

Останнім часом спостерігається збільшення кількості дітей з різними порушеннями в розвитку, труднощами в навчанні та в адаптації, також збільшилася кількість дітей із загальним недорозвиненням мовлення та дізартрією. Для подолання у таких дітей мовленнєвих порушень та попередження розвитку патологічних станів необхідно зміцнювати їхнє психічне здоров’я і проводити комплексну психокорекційну роботу. Однією зі складових елементів такої роботи є кінезіологічна корекція. Знаходячись на межі педагогіки, психології та медицини, логопедія використовує у своїй практиці нетрадиційні для неї методи і прийоми суміжних наук, що допомагають оптимізувати, роботу вчителя-логопеда. Кінезіологія належить до здоров’язбережувальних технологій. Її вправи спрямовані на збереження здоров’я дітей, корекцію та профілактику відхилень у їхньому розвитку.

 Кінезіологія — це наука про розвиток головного мозку через рух. Її використовують у всьому світі. Засновником наукової кінезіології в Стародавній Греції вважався Асклепіад, який жив понад 2000 років тому. Елементи кінезіології містила давньоіндійська йога, Конфуцій та Гіппократ також застосовували кінезіотерапією. Фундаментальні роботи В. М. Бехтерева, А. Р. Лурії, Б. Н. Анохіна, І. М. Сечєнова довели вплив маніпуляції рук на функції вищої нервової діяльності та розвиток мовлення. Саме такий зв’язок головного мозку і рухів узяли за основу засновники кінезіології. Вони стверджують, що обидві півкулі головного мозку можуть ефективно розвиватися через виконання спеціальних рухів — кінезіологічних вправ. Василь Олександрович Сухомлинський вважав, що рух пальців сприяє активізації мовленнєвих центрів головного мозку і посиленню діяльності мовленнєвих зон.

Кінезіологія — це наука про розвиток розумових здібностей і фізичного здоров’я через певні рухові вправи. Це своєрідна «гімнастика мозку». З її допомогою процес навчання і виконання будь-якого виду діяльності стає ефективнішим. Завдяки «гімнастиці мозку» організм координує роботу правої та лівої півкуль, розвиває взаємодію тіла й інтелекту. Півкулі мозку людини відповідають за певні функції:

права півкуля головного мозку — гуманітарна, образна, творча — відповідає за тіло, координацію рухів, просторове і кінестетичне сприйняття;

ліва півкуля головного мозку — математична, знакова, мовленнєва, логічна, аналітична — відповідає за сприйняття слухової інформації, постановку мети і побудову програм.

Для того, щоб творчо осмислити будь-яку проблему, недостатньо лише задіяти обидві півкулі, необхідні їхня взаємодія й синхронізація між ними. Кожна з півкуль є не дзеркальним відображенням іншої, а необхідним доповненням.

 Основна мета кінезіології: розвиток міжпівкульної взаємодії та синхронізація роботи півкуль головного мозку, що сприяє активізації розумової діяльності.

Завдання кінезіології:

розвиток міжпівкульної взаємодії;

синхронізація роботи півкуль;

розвиток дрібної моторики;

розвиток здібностей;

розвиток пам’яті, уваги, мислення;

розвиток мовлення.

Кінезіологічні вправи допомагають подолати стресові ситуації, поліпшити роботу мозку і всього тіла, сприяють гармонійному розвитку особистості та її творчої самореалізації. Розтягування, дихальні вправи, окорухові вправи, вправи для розвитку дрібної моторики, масаж, вправи на релаксацію, поліпшують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють запам’ятовуванню, підвищують стійкість уваги, допомагають відновленню мовленнєвих функцій, полегшують процеси читання і письма. Новий навчальний матеріал сприймається дітьми більш цілісно та природно, нібито розумом і тілом, а тому краще запам’ятовується.

Кінезіологічні вправи вдосконалюють механізми адаптації дитячого організму до зовнішнього середовища, знижують захворюваність і роблять життя дитини безпечнішим завдяки розвитку таких якостей, як спритність, сила, гнучкість; вони готують дитину до школи, поступово привчають її витримувати навантаження, проявляти волю; здатні допомогти дитині впоратися зі стресовими ситуаціями і постояти за себе в непростому житті.

Як проводити вправи?

Вправи можна проводити у будь-який час як динамічні паузи або як частину заняття. Час проведення — 3–5 хвилин, у цілому це може становити до 25–30 хвилин на день. Діти мають точно виконувати рухи і прийоми. Вправи проводять у доброзичливій обстановці стоячи або сидячи за столом.

Для поступового ускладнення вправ можна використовувати:

прискорення темпу виконання;

виконання з легко прикушеним язиком і заплющеними очима;

долучення рухів очей і мовлення до рухів рук;

долучення дихальних вправ і методу візуалізації.

Хотілося б звернути увагу ще на кілька важливих моментів щодо проведення кінезіологічних вправ:

проводити кінезіологічні вправи можна лише під час «стандартного» навчання, творчу діяльність переривати кінезіологічними вправами недоцільно;

якщо діти мають інтенсивне розумове навантаження, то комплекс вправ краще проводити перед заняттям;

кінезіологічні вправи мають як негайний, так і кумулятивний, тобто накопичувальний ефект;

під впливом кінезіологічних тренувань в організмі відбуваються позитивні структурні зміни, у разі інтенсивнішого навантаження — значні зміни.

Вправи для дітей

«Ліхтарики-зірочки»

Руки витягнути перед собою. Одну долоню стиснути в кулак, пальці другої розчепірені. Ритмічно змінювати позицію («зірочки запалилися і згасли»).

«Кільця»

По черзі якомога швидше перебирати пальцями рук, з’єднуючи в кільце з великим пальцем послідовно вказівний, середній і т. ін. Вправу виконувати у прямому (від вказівного пальця до мізинця) і в зворотному (від мізинця до вказівного пальця) порядку. У роботі зі старшими дітьми вправа «Кільця» може бути використана в ускладненому варіанті: ліва рука змикає вказівний і великий пальці, права — великий і мізинець. У такт рахунку ліва і права руки роблять одночасні різноспрямовані рухи: ліва рука змикає великий палець по черзі з середнім, безіменним і мізинцем, а права відповідно — з безіменним, середнім і вказівним.

«Кулак — ребро — долоня»

Послідовна зміна позиції рук на площині столу: долоня, стиснена в кулак, долоня ребром на площині столу і розпрямлена на площині столу.

«Лезгинка»

Ліву руку стиснути в кулак, великий палець відставити у сторону, кулак розвернути пальцями до себе. Прямою долонею правої руки в горизонтальному положенні торкнутися мізинця лівої. Після цього одночасно змінити положення правої та лівої рук (6–8 змін позицій). Необхідно прагнути швидкості зміни положень.

«Вухо — ніс»

Лівою рукою взятися за кінчик носа, а правою рукою — за протилежне вухо. Одночасно відпустити вухо і ніс, плеснути в долоні, змінити положення рук «з точністю до навпаки».

«Велосипед»

Вправу виконують у парах. Стати одне навпроти одного, торкнутися долонями долонь партнера. Здійснювати рухи, аналогічні тим, що виконують ноги під час їзди на велосипеді.

«Поплескали — погладили»

Вправу виконують у парах. Одну долоню покласти на плече партнера, другу — йому на голову. Необхідно одночасно гладити партнера по голові та поплескувати його по плечу. Спочатку можна відпрацювати рух рук на собі: одночасно однією рукою гладити себе по голові, а другою плескати по животу.

«Горизонтальні вісімки»

Руку витягнути вперед, зігнути її в лікті, підняти великий палець руки на рівень перенісся, описувати вісімки в горизонтальному полі бачення. Стежити за рухом великого   пальця очима. Малювати вісімки справа наліво і зліва направо, зверху вниз. Повторити 8–10 разів.

«Дзеркальне малювання»

Малювати на аркуші паперу одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки, літери. Це лише деякі кінезіологічні вправи та ігри. Крім активних вправ існує дуже багато інших: вправи на релаксацію, окорухові вправи, дихальні, розтягування, масаж та ін.

Вправи кінезіології універсальні. Вони допомагають і дорослим, і дітям. Вони дуже прості у виконанні та не вимагають спеціальної фізичної підготовки. Регулярне виконання цих вправ позбавляє втоми, підвищує концентрацію уваги, сприяє підвищенню фізичної та розумової активності. Діти з ентузіазмом виконують усі завдання, вони їм дуже подобаються. Деякі ігри можна проводити у формі змагань.

Кінезіологія — дуже цікавий і ефективний метод роботи. Розвиток інтелекту безпосередньо залежить від сформованості півкуль головного мозку та їхньої взаємодії. Зважаючи на це, дуже важливо застосовувати на практиці методи і прийоми кінезіології, що дають змогу «тренувати» мозок у дітей дошкільного віку.