Без категорії

13/09/2019

Умови доступності для навчання осіб з особливими освітніми потребами

У дошкільному закладі створені умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами : наявна кнопка виклику на центральному вході;  облаштовано пандус на центральному вході.

Професійне мовлення педагогів

Професійне мовлення педагогів

     Найактуальніше питання сьогодення – оволодіння громадянами України літературними нормами української мови. Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

     Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дошкільного закладу – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

     Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від оточуючого мовленнєвого середовища у дошкільному навчальному закладі, діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом мовлення дорослих. Педагог повинен самокритично відноситись до своєї мови і при наявності недоліків в ній намагатись виправити їх.

    Для вихователів володіння зразковою мовою – це показник їх професійної підготовленості. Тому турбота про удосконалення своєї мови – моральний і суспільний обов’язок кожного педагога. Кожен вихователь зобов’язаний розвивати в собі досконале володіння тими мовними навичками, які потім передаються дітям. Від культури мови вихователя залежить культура мови дітей.

     Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні особливе ставлення, позаяк проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

    У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього.

До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

  • якість оформлення мовлення;
  • дотримання літературних норм вимови;
  • ціннісно-особистісні установки педагога;
  • комунікативна компетентність;
  • чіткий вибір інформації для створення вислову;
  • орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

  • правильність – відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і дотримуватись у спілкуванні з дітьми основних норм рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;
  • точність – відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;
  • логічність – вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо текстових зв’язків;
  • чистота – відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення нелітературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;
  • виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;
  • багатство – уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;
  • доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника тощо).

    Мова вихователя повинна бути емоційно насиченою, в міру голосною і інтонаційно багатою. Така мова сприймається краще, якщо вона звучить в трохи уповільненому темпі. Такий темп підвищує чуттєвість мови і навпаки, швидкий темп робить мову  важкою до сприйняття. До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.

   Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішної роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.

 

Патріотичне виховання дітей

ukrДля патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам’ятки рідного краю.

   Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам’ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). 

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури;  спільні з родинами виховні заходи (День сім’ї, свято бабусь тощо).

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам’ятні дати тощо). З традиціями тісно пов’язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів’я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому потрібно не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім’ї, дит. садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки). Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну – художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.
den-nesaezhnosti

 

Умови доступності закладу для навчання осіб з особливими освітніми потребами

Створення умов (відповідно до потреб) для ранньої корекційної та лікувально-відновлювальної роботи для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку

На виконання вимог Закону України «Про дошкільну освіту, Указу Президента України від 04.07.2005. № 1013 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні», заходів з розвитку дошкільної освіти в місті Охтирка та з метою поліпшення якості надання освітніх послуг для дітей дошкільного віку на базі дошкільного навчального закладу «Росинка» у 2008 році було відкрито 2  групи компенсуючого типу для дітей з порушенням мовлення з діагнозом ФФНМ.

Відповідно до штатного розпису заклад має дві штатні одиниці вчителя-логопеда. На цій посаді працюють спеціалісти, які мають повну вищу фахову освіту. Основною метою їх роботи є забезпечення ефективності навчально-виховного процесу та розвитку дітей із вадами мовлення, а також попередження мовленнєвих порушень та шкільної неуспішності.

У своїй роботі вчителі-логопеди керуються наступними нормативно- правовими документами: законом України «Про дошкільну освіту»; наказами Міністерства освіти і науки України від 27.03.2006 р. № 240/165 «Про затвердження Порядку комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу»; від 20.02.2002 р. № 128 «Про затвердження нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу.

         Корекційно-розвивальна робота здійснюється за програмою корекційно-розвивальної роботи для дітей із загальним та фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення, затверджена вченою радою та Програмою розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі”, рекомендовану Міністерством освіти і науки України» (наказ МОН від 24.06.2014 № 750).

Згідно з порядком комплектування груп компенсуючого типу, наповнюваність групи складає 12 дітей з діагнозами ФФНМ та ЗНМ. Тривалість перебування дошкільників у групі компенсуючого типу встановлює ПМПК залежно від мети: вивчення (діти із ЗНМ) чи проведення цілеспрямованої корекційно-розвивальної роботи (діти із ЗНМ, ФФНМ) терміном на один-два роки.

У вересні вчителі-логопеди детально обстежують всі сторони мовлення кожної дитини логопедичної групи, заповнюють мовлен­нєві картки на кожну дитину, складають перспективний план корекційно-відновлювальної роботи на навчаль­ний рік, проводять роботу з дітьми індивідуально та підгрупами, ведуть зошити  взаємозв’язку вчителя-логопеда та виховате­ля логопедичної групи, індивідуальні логопедичні зо­шити на кожну дитину. 

 Упродовж року проводяться  індивідуальні, підгрупові та фронтальні заняття з уточнення правильної артикуляції звуків з розвитку фонематичних  процесів, з підготовки дітей до аналізу та синтезу звукового складу слова, з розвитку лексико–граматичної та синтаксичної сторони мовлення.  Заняття мають чітку комунікативну направленість. Елементи мовної системи, які засвоюються дітьми, включаються безпосередньо в  процес спілкування. Важливим є   навчити дітей застосовувати мовні вміння в нових ситуаціях, творчо використовувати отримані навички в різних видах діяльності.  Корекційно-розвиваючу  роботу вчителі-логопеди проводять у спеціальних приміщеннях – логопедичних кабінетах, які устатковані навчально-дидактичним матеріалом та  відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.

Розв’язання такого комплексу завдань здійснюється при тісній взаємодії всіх педагогів. Вихователі логопедичних груп працюють з дітьми за  Програмою розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі”.  Поряд з розвивальними, виховними та навчальними завданнями вирішують і корекційно-відновлювальні завдання в ІІ половину дня: усувають недоліки у сенсорній, емоційно-вольовій, інтелектуальній сферах, що зумовлені особливостями мовленнєвого дефекту. Вчителі-логопеди впроваджують у роботі з дітьми систему роботи викладача кафедри валеології Харківського національного університету ім. Г.С.Сковороди «Вчимося правильно говорити звуки», альбом Малярчук А.Я., Ріпцун Ю.В., Ріпцун О.Г. «Слова-пароніми», Савченко М.А. – методика виправлення вад вимови фонем у дітей, Хребцова Н.П. «Вчимося говорити правильно», Малярчук А.Я. – дидактичний матеріал з виправлення мовленнєвих недоліків, Блінова Г.Й. «Альбом з обстеження мовлення у дитини».

Вихователі   проводять спостереження за мовленнєвою діяльністю дітей, забезпечують їх мовленнєву активність, контролюють правильну вимову поставлених звуків, відпрацьовують граматичні форми. Для цього в логопедичних групах створено мовленнєві куточки, де зібрано дидактичний та методичний матеріал по роботі з дітьми-логопатами, а саме: предметні та сюжетні картинки, іграшки, предмети для розвитку дрібної моторики рук, дидактичні ігри, посібники, навчальні картки, лото, мозаїка тощо.

У зошиті взаємозв’язку між вчителем-логопедом та вихователями логопедичної групи, зазначаються дидактичні, дихальні вправи та вправи для розвитку дрібної моторики, пропозиції та рекомендації  вчителя-логопеда щодо їх використання, конкретні висновки роботи вихователя щодо виконання завдань з кожною дитиною. Під час занять логопеди та вихователі реалізують завдання з розвитку фонематичного слуху, виховання звукової культури мовлення, формування граматичної будови мовлення, збагачення активного словника, частково використовують граматичні ігри та вправи, скоромовки, чистомовки, загадки-добавлянки, пальчикові ігри. Педагоги систематично планують і проводять індивідуальну роботу з дітьми з розвитку мовлення у формі дидактичних ігор, вправ, завдань.

Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення, належить сім’ї.  Одним з найважливіших напрямків корекційно-виховної діяльності логопеда є робота з батьками.

У своїй роботі логопеди використовують різноманітні форми: батьківські збори, перегляди фронтальних та індивідуальних занять, консультації, семінари-практикуми.  В логопедичному куточку для батьків «Поради логопеда» містяться матеріали для практичного використання вдома та під час занять з дітьми. Інформація оновлюється 2 рази на місяць.

Комплексна  робота по пізнавально-мовленнєвому розвитку та корекції мовлення дає позитивні результати у роботі. Про це свідчать звіти   про організацію логопедичної роботи, які подаються у відділ освіти Охтирської міської ради, наприкінці кожного навчального року.

Вчителі-логопеди також є активними учасниками  засідання методичного об’єднання вчителів-логопедів міста, метою якого є сприяння росту професійної майстерності педагогів,  розвитку творчої і професійної активності та ініціативи, створення умов для можливостей перейняття досвіду серед вчителів-логопедів. Всі засідання, що проводяться протягом року, включають в себе теоретичну і практичну частини. Форми проведення засідань різноманітні: відвідування та аналіз відкритих логопедичних занять, презентації досвіду роботи, виступи і повідомлення, показ майстер-класів, семінари-практикуми, круглі столи, перегляд та обговорення відеоматеріалів, знайомство з новинками  літератури, іграми, посібниками.

         Різноманітність форм організації дозволяють активізувати ступінь  мотивованості логопедів до постійного професійно-особистісного зростання і розвитку.

 

Гаряча лінія

З метою попередження домашнього насильства, запобігання торгівлі людьми, захисту прав і інтересів дитини доводимо інформацію про функціонування Національних «гарячих ліній» Громадської організації «Ла Страда-Україна»:

  1. Національна дитяча «гаряча» лінія, що працює за безкоштовним номером 0 800 500 225 (зі стаціонарного телефону) та безкоштовним коротким номером 116 111 (з мобільних). Лінія працює у робочі дні з 12.00 до 20.00, у суботу – з 12.00 до 16.00.

  2. Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації, що працює за безкоштовним номером 0 800 500 335 (зі стаціонарного номеру) та безкоштовним коротким номером 386 (з мобільних). Лінія працює цілодобово.

З 25 листопада 2017 року лінія переходить на загальноєвропейський номер 116 123, що є безкоштовним з усіх мобільних телефонів.

d3ca19fd56648205d13a67be2ebec092_XL

Патріотичне виховання дітей

“Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися,
але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.”

1431429657_-4-638

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
Основними напрямами патріотичного виховання є:
— формування уявлень про сім’ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.
      Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших.
Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квітучих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:
* Йдучи вулицею рідного міста, розповісти про визначні пам’ятки, які знаходяться на цій вулиці.
* Познайомити дітей із назвою вулиці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?
* Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей. Після відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там побачили.
* Побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, приказки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.
* Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалювати свої враження від прогулянки.
* В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам’яті. Вшануйте ветеранів Великої Вітчизняної війни, покладіть квіти до пам’ятника.
* Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.
* Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.
* Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи проживають і донині в рідному місті.
* Знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю.
* А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співайте, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників.
* Запропонуйте дітям намалювати Рівне в майбутньому.
* Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє — Рівне». Разом з дитиною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.
Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.
Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста, району.

4IE7xsbAF_A

 

Колективні перегляди

IMG_6528

IMG_6513

На виконання річного плану роботи, з метою обміну досвідом професійної майстерності педагогів у дошкільному  навчальному закладі в лютому місяці пройшли колективні перегляди різних видів діяльності з дітьми. Методична служба закладу спрямувала роботу педагогів на інтенсивне впровадження в практику нових прогресивних педагогічних ідей, технологій навчання і виховання, досягнень сучасної педагогічної науки та практики.

Цікаві творчі знахідки педагогів дали позитивні результати в освітньо-виховному процесі та в самовдосконаленні педагогічного колективу.

DSC07759

DSC07766

Організація сюжетно-рольових ігор

489c-1404669663-01

 Дійсність, у якій живе дитина, можна умовно поділити на сферу природних і створених руками людини предметів (речей) і на сферу діяльності людей і стосунків, у які вони вступають під час різних видів діяльності. Для дітей дошкільного віку надзвичайно привабливою є навколишня дійсність, особливо світ дорослих. У них з’являється потреба діяти так, як дорослі, робити все самотужки. Однак вони не можуть включитися в “дорослу життєву ситуацію”, оскільки їм бракує відповідних умінь, знань, навичок. Суперечності між прагненням усе зробити самотужки і реальними можливостями спонукають дитину реалізовувати свої інтереси в сюжетно-рольовій грі.

Детальніше →