Ой на Івана, ой на Купала”

З давніх часів славиться українській народ не тільки своєю працелюбністю, а й своєю неймовірною любов’ю до Батьківщини і  рідної культуру. З великою гордістю старше покоління прививає нащадкам повагу до стародавніх традицій, обрядів та свят.

Багато чудових свят має український нарад, всі вони супроводжуються красивими, сповненими таємничою силою та глибоким змістом обрядами. Але, мабуть, одним з найдивовижніших та наймістичніших є свято Івана Купала. Святкують його сьомого липня. В нашому садочку це свято відбулося 6 липня. Діти із задоволенням водили хороводи, стрибали через бутафорське вогнище, брали участь у різноманітних іграх, естафетах, конкурах.

Саме на купальську ніч земля віддавала накопичену за весну та літо силу всьому живому, у тому числі й цілющим травам. Тому зілля, зібране в цей час, до того, як зійде роса, вважалося особливо корисним. Купальські вогонь та вода мали силу очищати та зціляти хвороби. Цього дня співають, танцюють, водять хороводи, плетуть віночки із квітів, стрибають через вогнище. Але найголовнішим чудом свята являється чарівна квітка – папороть. Наш народ вірив, що той, хто знайде цю чарівну квітку, зірве та сховає за пазуху, отримає надзвичайні здібності розуміти все живе, читати людські думки, стане по-справжньому  мудрою людиною.