Літні рухливі ігри для дітей на вулиці
Кожному дорослому добре відомо, що фізичне навантаження просто необхідне дитині для його правильного розвитку і здоров’я. Саме тому організація колективних ігор на свіжому повітрі має особливе значення для педагогів, вихователів та батьків, які прагнуть забезпечити дітям повноцінний відпочинок і задовольнити їх потребу в русі.
Такі ігри відрізняються від інших тим, що дії учасників регламентовані правилами, які виключають застосування небезпечних прийомів і нетактовним дій по відношенню один до одного, і це сприяє вихованню взаємної поваги.
«Повернись!»
Для гри знадобиться свисток. Дорослий просить дітей вишикуватися в шеренгу, після чого пояснює правила гри: за сигналом ведучого учасники розбігаються в різні сторони, бігають по галявині, танцюють, стрибають, довільно рухаються. Як тільки вони почують сигнал, гравці повинні повернутися на колишнє місце і знову стати в шеренгу. Гру повторюють 3 рази.
«Тиха гра»
Для гри знадобиться пов’язка на очі. Один з гравців – ведучий – стає біля дерева чи стіни. Йому зав’язують очі. Інші гравці розходяться в різні боки приблизно на відстань 25-30 м. Ведучий (дорослий) знаходиться близько ведучого. За його сигналом діти починають повільно наближатися до ведучого, намагаючись йти як можна тихіше. Завдання гравців – підібратися до ведучому ближче і торкнутися рукою його або предмета, біля якого він стоїть. Кому це вдасться, той вважається переможцем і стає ведучим. Ведучий подає сигнал до зміни ведучого і продовження гри. Почувши шерех, ведучий кричить: «Чую тебе!» і показує рукою напрямок, звідки доноситься звук. Якщо напрям в загальному вказано правильно, ведучий робить знак учаснику вийти з гри, стати поруч з ним і вести себе дуже тихо до її закінчення. Допоки гравець, який вибув, не підійде до ведучого, інші учасники не рухаються з місця, порушники правил також вибувають з гри. Гра закінчується, якщо хтось добрався до ведучого або якщо ведучий почув всіх гравців, або після закінчення певного часу, наприклад, 15 хвилин. У цьому випадку переможцем вважається той, хто водить (якщо ніхто з гравців не дібрався до нього непоміченим, а він почув хоча б одного гравця), або учасник, який ближче всіх підібрався до ведучого.
«Сховалися кубики»
Для гри знадобиться набір дитячих кубиків (з намальованими на них картинками або написаними буквами, цифрами). Заздалегідь визначивши ігрове поле (зазвичай це дитячий майданчик), дорослий ховає кубики в різних місцях, але так, щоб малюкам не склало особливих труднощів їх знайти. Потім ведучий просить дітей розділитися на дві команди, які займають свої місця по різні сторони від ведучого.
Завдання кожної команди: рухаючись вперед, уважно оглянути все навколо і знайти якомога більше кубиків. Виграє команда, що знайшла більше число кубиків. По закінченні гри дорослий разом з дітьми розглядає кубики і просить назвати, що на них зображено або які букви або цифри написані, після чого нагороджує всіх брали участь у грі учасників маленькими призами – цукерками, мініатюрними фігурками, вирізаними більш старшими дітьми з кольорового картону.
«Не ходіть, зайці, в город!»
Для гри знадобиться дерев’яна паличка або крейда. У грі бере участь не менше 5 осіб. Ведучий (дорослий) креслить на заздалегідь вибраному майданчику коло діаметром 2,5-3 м. Це город. З числа учасників за допомогою лічилки вибирається ведучий. Він буде сторожем.
Сторож встає в коло, інші гравці – це зайці, які прагнуть потрапити в город. За сигналом ведучого зайці починають «наступ», всіляко відволікаючи увагу сторожа на себе, щоб ті учасники, які знаходяться за спиною ведучого, могли пройти на «заборонену територію». Той, кого він торкнеться за межами кола, перебігає, не входячи в коло, на протилежну сторону.
«Чарівні кулі»
Для гри знадобляться повітряні кулі (за кількістю учасників однієї з команд). Гру краще проводити на відкритому просторі. Ведучий (дорослий) просить дітей розділитися на дві команди. Гравці другої команди шикуються в лінію, відійшовши від ведучого і гравців першої команди на відстань 25-30 кроків. Вони беруться за руки і розводять їх в сторони, після чого роз’єднуються. В результаті між гравцями в ланцюжку утворюється відстань.
Кожен учасник першої команди бере в руки по одній повітряній кулі. Завдання гравців – проникнути крізь ланцюжок, утворену учасниками другої команди, не давши себе піймати.
Як тільки всі учасники займуть свої місця, ведучий дає сигнал до початку гри. Учасники з кулями підбігають до ланцюжка, після чого намагаються проскочити у вільний простір. Гравці другої команди прагнуть затримати учасників з кулями. Той, кого піймали, віддає свій м’яч ведучому і продовжує разом з ним спостерігати за грою. Якщо гравці першої команди зможуть пронести крізь ланцюг не менше половини куль, вони виграють, а якщо не зуміють – перемагають учасники першої команди.
Після закінчення гри керівник просить дітей стати в коло. Учасники з кульками в руках кидають їх тим, хто стоїть навпроти, зі словами: «Спасибі за гру!». Зловили, у свою чергу, кидають кулі тим, хто стоїть навпроти, з цими ж словами, після чого ведучий зі зв’язкою куль в руках звертається до всіх учасників: «Спасибі вам, діти, за гру!». Якщо є можливість, обмін повітряними кулями можна замінити запускання їх у небо.
«Рибалки і рибки»
Для гри знадобиться дерев’яна паличка або крейда. Дорослий малює на майданчику коло діаметром 4 – 4,5 м. З числа гравців вибирають двох дітей, які будуть рибалками. Вони беруться за руки, утворюючи рибальську сітку, інші учасники – рибки. Вони плавають в озері – бігають всередині кола. Вибігати за межі кола рибки не можуть.
По команді ведучого рибалки забігають в озеро, намагаючись зловити рибок, бігають парою, не розчіплюючи рук. Спіймані рибки стають між рибалками. Таким чином, з кожним спійманим учасником коло розширюється, а рибок стає все менше і менше. Коли коло стане досить велике, у рибалок з’являється можливість оточувати рибок.
Рибки можуть вириватися з «сітки», якщо один з рибалок під час руху відпустив руку сусіднього з ним гравця. Рибалка повинен якомога швидше взяти за руку гравця, який ще не відчепився від кола. Гра продовжується до тих пір, поки не зловлять рибалки всіх рибок. Переможцем вважається гравець, спійманий останнім.
По закінченні гри крайні учасники беруться за руки, і діти починають водити хоровод, співають будь-яку веселу пісню.
«Горіхи, шишки і гриби»
Гра проводиться з дітьми дошкільного або молодшого шкільного віку. З числа гравців вибирають ведучого, який стає поруч з ведучим. Інші учасники по команді дорослого шикуються в лінію і розраховуються за три. Перші номери – це горіхи, другі – шишки, а треті – гриби. Потім дорослий каже: «Підніміть руки, горіхи». Перші номери піднімають руки. Ведучий продовжує: «Підніміть руки, гриби». Треті номери піднімають руки. «Підніміть руки, шишки». Другі номери піднімають руки.
Після цього ведучий просить дітей утворити трійки (горіх, шишка, гриб). Кожна трійка береться за руки, утворивши коло. Дорослий з ведучим стоять посередині майданчика. Після того, як ведучий вигукне: «Гулі!», всі учасники, названі шишками, міняються місцями. Ведучий у цей час прагне зайняти будь-яке вільне місце.
Якщо йому це вдасться, то він стає шишкою, а той, хто залишився без місця, – ведучим. По команді «Гриби!» або «Горіхи!» міняються місцями інші гравці. У розпал гри дорослий вигукує: «Гриби! Горіхи! Шишки!». Учасники повинні встигнути помінятися місцями.
Гру можна ускладнити, ввівши змагальний елемент: ведучий зазначає, наскільки швидко помінялися місцями учасники, хто виявився найшвидшим – горіхи, шишки або гриби.
«Квочка і шуліка»
У грі бере участь 10-12 чоловік. Один з учасників, ведучий, зображує шуліки, інший – квочку. Всі інші гравці – курчата. Керівник просить дітей, що зображують курчат, стати один за одним за квочкою і триматися один за одним. Шуліка стає в 3-4 кроки від колони.
Гра починається по команді дорослого: ведучий намагається схопити того курчати, який стоїть в колоні останнім. Для цього він повинен причепитися до колони позаду. Проте, зробити це виявляється не так просто, оскільки квочка постійно повертається до коршуна, затуляючи дітей собою, таким чином перегороджує йому шлях. Вона витягує руки в сторони – і вся колона відхиляється в протилежний від шуліки бік.
Гра продовжується протягом декількох хвилин. Якщо за цей проміжок часу коршуну схопити курчати не вдасться, вибирають нового ведучого, після чого гра повторюється.
«Коники»
Для гри знадобиться крейда. Дорослий малює на майданчику коло такої величини, щоб всі учасники могли вільно розміститися по колу. Один з гравців призначається ведучим, він встає в центр кола. Інші гравці – коники – встають біля самої риски за колом. По команді ведучого коники починають встрибувати в середину кола, а потім – вистрибувати з нього. Ведучий намагається піймати кого-небудь з учасників в той момент, коли останній знаходиться всередині кола. Спійманий гравець стає ведучим, а ведучий – коником, після чого гра повторюється.
«Ну, постривай!
Для гри знадобиться крейда. На протилежних сторонах дитячого майданчика відзначаються два ліса. З числа гравців вибирається ведучий – Вовк. Їм може бути старший із всіх учасників. Інші гравці – зайці – діляться на дві групи, кожна з яких розташований у своєму лісі. Вовк виходить на середину майданчика, після чого ведучий дає сигнал до початку гри. Вовк ловить їх.
Той учасник, якого вдасться спаплюжити, вважається помічником Вовка. Він зупиняється на тому місці, де був спійманий, і з розставленими в сторони руками перегороджує шлях гравцям при наступних перебіжках. Коли помічників Вовка виявиться занадто багато, після цього дорослий говорить дітям, що вони опинилися в гостях у Вовка з нагоди його дня народження.
Ведучий пропонує всім учасникам встати в коло, а Вовкові – в центр цього кола. Діти беруться за руки, водять хоровод навколо Вовка і співають веселу пісню, а Вовк – танцює.
«Дзеркало»
Для гри знадобиться свисток. Грати в неї краще всього на дитячому майданчику або в парку. З числа учасників обирається ведучий. Інші гравці діляться на пари, взявшись за руки, після чого утворюють одне загальне коло.
Ведучий знаходиться в середині кола. Дорослий пояснює дітям правила гри: він буде називати дії, а учасники – виконувати їх, але так, ніби вони виглядають в дзеркало і бачать в ньому своє відображення. Потім ведучий вимовляє: «Ми дивимося один на одного!». Учасники в кожній парі повертаються один до одного обличчям. Потім ведучий говорить: «Ми піднімаємо руку!».
Діти піднімають вільну руку вгору. «Ми посміхаємося», – продовжує ведучий. Гравці посміхаються один одному. Після цього дорослий несподівано дає команду «Міняйтеся місцями!», і всі учасники починають бігати навколо ведучого, а за сигналом керівника вони утворюють нові пари. Завдання ведучого – встати з одним з гравців в пару. Залишившись без пари учасник стає ведучим.
«Раз, два, три – замри!»
Для гри знадобиться надувний м’яч. Гравці утворюють коло, вставши на відстані витягнутих рук. Один з учасників кидає м’яч іншому. Останній, у свою чергу, таким же чином передає м’яч далі. Гравці передають м’яч до тих пір, поки хто – небудь з них не відіб’є його. Цей учасник стає ведучим. Всі гравці розбігаються по майданчику. Ведучий як можна швидше піднімає м’яч і кричить: «Раз, два, три – замри!». Всі учасники відразу зупиняються на тому місці, де вони опинилися, коли почули команду ведучого. Він кидає м’яч в одного з гравців. Учасники не сходять з місця, але можуть ухилятися – присідати, нахилятися і т. д. Якщо потрапити в кого-небудь ведучому вдасться, всі повертаються на свої місця, після чого гра продовжується. У тому випадку, якщо він промахнеться, він біжить за м’ячем, а всі у цей час розбігаються. Взявши в руки, ведучий знову дає команду «Раз, два, три – замри!».
