5 найпростіших способів навчити дитину красиво говорити

 

Mother talking to her children, indoor shoot

                  А ваша дитина красиво говорить? Красномовство — це не лише гарна вимова усіх літер. Це вміння використовувати потрібні слова та складати речення без слів-паразитів: «ну», «те саме», «це, як його» тощо. А ще правильно вибраний темп і гучність голосу. Як навчити дитину красиво розмовляти? Що потрібно робити? Не можливо навчити дитину красиво говорити, наприклад, лише читаючи книжки. Це розвине дитячий розум, дитина звісно стане кмітливішою й збагатить свій лексичний запас. Але все це успішно залишиться у голові. І якщо ці знання потрібно застосувати на практиці, або поділитися ними з іншими, виступити на сцені чи з докладом для конкретної аудиторії, обов’язково виникатимуть труднощі. Як їх уникнути?
1. Використовуйте читання в голос.

 Спочатку нехай дитина читає, як уміє. Але згодом вимагайте від дитини якості читання. Навчить правильно робити паузи, з виразом читайте вірші. Детально розбирайте нові слова, стежте за наголосом. Читайте самі дитині красиво, а не поспіхом.
 2. Слухайте разом професіональних дикторів.

         Виберіть для прикладу ведучого чи оратора з приємним голосом і правильно поставленим мовленням. І часто слухайте його ролики в інтернеті чи на радіо. Це можуть бути не обов’язково казки, а цікава передача про природні явища чи про технічні прибори. Окрім навчання красиво говорити, водночас дитинад ізнається багато нової інформації. Але намагайтеся уникати телевізійних розважальних шоу,  де наявні нецензурні слова.

  1. Відвідуйте театральні вистави та літературні вечори.

         Сценічне мовлення звісно трохи відрізняється від звичайного. Але ж воно знадобиться, якщо дитині потрібно виступити перед людьми, тим паче, якщо дитина сама займається театральним мистецтвом. Майже всі діти, які цікавляться літературою та театром, нібито «заражаються» красномовством від талановитих акторів і читців.

  1. Займіться з дитиною вокалом чи почніть вивчати іншу мову.

Фахівці радять навчатися співати чи ознайомитися з англійською, німецькою, італійською мовами. Це допомагає працювати іншим нейронам головного мозку та сприяє гарній вимові звуків.

  1. Розмовляйте правильно та слухайте дитину вдома.

         У діалозі з малюком не «сюсюкайтеся», не використовуйте сленг та нецензурні слова. Покажіть гарний приклад мовлення й активно слухайте дитину, ставте питання, що уточнюють її відповіді. Це найпростіші поради, що поліпшать мовлення дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


                    А ваша дитина красиво говорить? Красномовство — це не лише гарна вимова усіх літер. Це вміння використовувати потрібні слова та складати речення без слів-паразитів: «ну», «те саме», «це, як його» тощо. А ще правильно вибраний темп і гучність голосу. Як навчити дитину красиво розмовляти? Що потрібно робити? Не можливо навчити дитину красиво говорити, наприклад, лише читаючи книжки. Це розвине дитячий розум, дитина звісно стане кмітливішою й збагатить свій лексичний запас. Але все це успішно залишиться у голові. І якщо ці знання потрібно застосувати на практиці, або поділитися ними з іншими, виступити на сцені чи з докладом для конкретної аудиторії, обов’язково виникатимуть труднощі. Як їх уникнути?
1. Використовуйте читання в голос.

 Спочатку нехай дитина читає, як уміє. Але згодом вимагайте від дитини якості читання. Навчить правильно робити паузи, з виразом читайте вірші. Детально розбирайте нові слова, стежте за наголосом. Читайте самі дитині красиво, а не поспіхом.
 2. Слухайте разом професіональних дикторів.

         Виберіть для прикладу ведучого чи оратора з приємним голосом і правильно поставленим мовленням. І часто слухайте його ролики в інтернеті чи на радіо. Це можуть бути не обов’язково казки, а цікава передача про природні явища чи про технічні прибори. Окрім навчання красиво говорити, водночас дитинад ізнається багато нової інформації. Але намагайтеся уникати телевізійних розважальних шоу,  де наявні нецензурні слова.

  1. Відвідуйте театральні вистави та літературні вечори.

         Сценічне мовлення звісно трохи відрізняється від звичайного. Але ж воно знадобиться, якщо дитині потрібно виступити перед людьми, тим паче, якщо дитина сама займається театральним мистецтвом. Майже всі діти, які цікавляться літературою та театром, нібито «заражаються» красномовством від талановитих акторів і читців.

  1. Займіться з дитиною вокалом чи почніть вивчати іншу мову.

Фахівці радять навчатися співати чи ознайомитися з англійською, німецькою, італійською мовами. Це допомагає працювати іншим нейронам головного мозку та сприяє гарній вимові звуків.

  1. Розмовляйте правильно та слухайте дитину вдома.

         У діалозі з малюком не «сюсюкайтеся», не використовуйте сленг та нецензурні слова. Покажіть гарний приклад мовлення й активно слухайте дитину, ставте питання, що уточнюють її відповіді. Це найпростіші поради, що поліпшать мовлення дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Консультація для педагогів

«Використання здоров’язбережувальних

технологій в умовах закладу дошкільної освіти»

Дитина – це невід’ємна частина природи, яка живе і розвивається за її законами. А зміни природнього середовища безпосередньо впливають на стан її здоров’я. Численні  матеріали демографічних досліджень, офіційна статистика свідчать про суттєве погіршення здоров’я дітей. Унаслідок соціально-демографічних передумов, економічних і матеріальних обмежень, екологічної кризи, більшість сімей України має дітей, життя яких обумовлене хворобами або несприятливими соціально-побутовими умовами.   

 На тлі екологічної та соціальної напруженості у країні, небувалого зростання хвороб цивілізації, щоб бути здоровим, потрібно оволодіти мистецтвом його збереження і зміцнення. Цьому мистецтву і має приділятися якомога більше уваги в закладі дошкільної освіти. У цей період у дитини закладаються основні навички з формування здоров’я, це найсприятливіший час для вироблення правильних звичок, які в поєднанні з навчанням дітей методів удосконалення та збереження здоров’я приведуть до позитивних результатів. Крім того, саме в цьому віці відзначається більш тісний зв’язок дитини із сім’єю і вихователем, ніж у шкільний період, що допомагає найбільш ефективно впливати не лише на дитину, а й на членів її сім’ї. Тому проблема формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я здобувачів освіти була, є і завжди буде актуальною.

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, Закону України «Про дошкільну освіту» та Базового компонента дошкільної освіти педагоги і батьки повинні виховувати в дитини ціннісне ставлення до життя та власного здоров’я, здоров’я інших людей як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Ці завдання реалізуються через створення екологічного життєвого простору здоров’язбережувального та здоров’яформувального середовища в закладі дошкільної освіти під час упровадження у практику роботи з дітьми здоров’язберігаючих технологій, тим самим обґрунтовуючи можливість збереження здоров’я дітей.

         Звичайно, основне завдання закладу дошкільної освіти – підготувати дитину до самостійного життя, сформувати необхідні вміння та навички, певні звички. Але чи може кожен професійно підготовлений педагог, дорослий або відповідальна людина без пристрасті ставитися до неблагополучного стану здоров’я своїх вихованців, його погіршення? Однією з відповідей на це багато в чому риторичне запитання стало впровадження педагогами  освітнього закладу здоров’язбережувальних освітніх технологій.

         Ефективність позитивного впливу на здоров’я дітей різних      оздоровлювальних заходів, що формують здоров’язбережувальну технологію, визначається не стільки якістю кожного з цих прийомів і методів, скільки їх грамотним використанням у загальній системі, що спрямована на благо здоров’я дітей і педагогів відповідно до єдності цілей і завдань.

         Заняття з фізичної культури, ранкова, гігієнічна і корегувальна  гімнастики, фізкультурні паузи, рухливі ігри, спортивні вправи, піші переходи – усе це становить структуру фізичного виховання.

         Хаотичний набір методів, що певною мірою стосуються поставленої мети, не містить жодної технології, зокрема здоров’язбережувальної. Дуже важливо надавати процесу фізичного виховання оздоровлювальної спрямованості. Наповнення занять із фізичної культури, ранкової гімнастики та інших форм роботи різноманітними рухами в комплексі з традиційними і нетрадиційними оздоровлювальними технологіями збагатять дітей знаннями про власне здоров’я, сформують у них уміння та навички оздоровлення та відновлення організму. У здобувачів освіти з’явиться потреба та бажання бути здоровими, не хворіти, вести здоровий спосіб життя, сформується емоційно-ціннісне ставлення до себе, свого організму.

         Серед інноваційних оздоровчих технологій у ЗДО для дітей дошкільного віку слід виокремити:

фітбол-гімнастику;

пальчикову гімнастику (вправи, ігри, картинки);

дихальну та звукову гімнастики;

імунну гімнастику;

психогімнастику (вправи, ігри, етюди, пантоміми);

елементи хатха-йоги, масажу і самомасажу (су-джок).

         Для зміцнення фізичного здоров’я дітей і формування в них упевненої красивої постави, створення позитивних емоцій та оптимістичного світовідчуття як нетрадиційні методи оздоровлення використовують також елементи хатха-йоги, релаксації, масажу і самомасажу. Ці методики мають низку переваг серед інших видів фізичної активності: вони не вимагають великих приміщень і дорогого обладнання, можуть проводитися з дітьми як молодшого, так і старшого дошкільного віку. Крім того, східна гімнастика є чудовим засобом естетичного і морального виховання: завдяки таким вправам не лише поліпшується здоров’я, а й формується красива фігура, правильна  постава й енергійна хода. Ці заняття вчать дітей долати труднощі, підвищувати життєвий тонус і працездатність, створюють гарний настрій.

         Впровадження здоров’язбережувальних технологій в умовах закладів дошкільної освіти – вимога сьогодення. Саме дошкільне фізичне виховання повинне формувати здоров’я дитини і фундамент фізичної культури майбутньої дорослої людини.

 

20/07/2020

Закупівля товарів, виконання робіт та надання послуг

№ з/п Найменування товару, вид робіт та послуг Од.

виміру

Кількість Вартість послуги, вартість за одиницю товару (грн.) Загальна сума

(грн.)

Підтверджуючий документ      
1.

Линолеум 1,5м*3,00мм

м.пог 5 248,00 1240,00

видаткова накладна №СТР010327

13.07.2020

     
2.

Линолеум 2,0м*3,00мм

шт 16 314,00 5032,00

 

     
  Всього       6270,00  

20/07/2020

Закупівля товарів, виконання робіт та надання послуг

№ з/п Найменування товару, вид робіт та послуг Од.

виміру

Кількість Вартість послуги, вартість за одиницю товару (грн.) Загальна сума

(грн.)

Підтверджуючий документ      
1.

Вікна(2020*880), підвіконня, відлив, сітка

шт 2 2750,00 5500,00

видаткова накладна №31/1

10.07.2020

     
2.

Вікно(1020*600), підвіконня, відлив, сітка

шт 1 1950,00 1950,00

 

     
  Всього       7450,00        

Літнє оздоровлення дошкільнят

Літо – час оздоровлення дітей. Організація літнього оздоровлення та відпочинку має велике значення для відновлення сил, поліпшення стану здоров’я дітей.

Літньої пори діти максимально повинні бути на свіжому повітрі, на майданчиках. Адже саме тут відбуваються основні оздоровчі моменти.

Використати цей період необхідно дбаючи про повноцінне загартування повітрям, сонцем і водою. Ці природні чинники треба задіювати помірковано, не забуваючи про основні вимоги до загартувальних процедур: системність, послідовність, регулярність, урахування стану здоров’я та емоційного ставлення дитини до оздоровчих процедур.

Загартувальні процедури

Загартування – один із найважливіших заходів профілактики захворювань, зміцнення здоров’я дітей. Важливою умовою загартування є послідовність і систематичність проведення різних процедур. 

До водних і сонячних ванн діти можуть переходити лише після того, як звикнуть до повітряних ванн. До обливання можна переходити тільки тоді, коли вони звикнуть до обтирання, а до купання – коли звикнуть до обливання.

Загартування повітрям

  • Повітряні ванни в приміщенні (діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах);
  • Повітряно-сонячні ванни (на прогулянках, які організовуються кожного дня по два рази). 

Проводити прогулянки слід за будь-якої погоди. При загартуванні повітрям дуже важливо правильно одягати дитину – відповідно до сезону і погоди, щоб забезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт. Важливо стежити, щоб діти не перегрівалися.

Загартування водою

  • Обтирання (Починати загартування водою можна з вологого обтирання (1-2 хвилини) спочатку з рук, шиї. Далі обтирати до пояса, потім ноги. Температура води від +32⁰С … +28⁰С до +22⁰С … +20⁰С); 
  • Обливання (Після прогулянки також можна обливати ноги дітей нагрітою на сонці водою з поліетиленових пляшок);
  • Купання (У гумових басейнах, встановлених на подвір’ї чи на майданчиках).

Загартування сонцем

  • Дітям рекомендується короткотривале перебування на сонячній ділянці. Вкрай обережно сонячні ванни проводяться дітям від 1 до 3 років;
  • Перші сонячні ванни треба приймати при температурі повітря не нижче +18⁰С. Тривалість їх не повинна перевищувати 5 хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години);
  • Загорати можна часто, але нетривало. Кращий час для засмаги у середній смузі – з 9 до 12 та з 16 до 18 години;
  • Приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора, коли сонце хилиться до заходу;
  • Не рекомендується загоряти безпосередньо перед їжею і відразу після неї;
  • Сонячні ванни можна приймати через 30-40 хвилин після сніданку, а закінчувати не менш ніж за годину до чергового прийому їжі;
  • Треба пам’ятати, що під час відпочинку або розмови з дітьми не можна садити або ставити їх обличчям до сонця;
  • Абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є температура повітря +30⁰С;
  • Слід пам’ятати, що водні процедури дітям проводять після сонячних ванн, а не до них.

Деякі поради батькам та вихователям для проведення ігор з дітьми та занять з фізичної культури

  • Влітку використовуються такі спортивні ігри, як бадмінтон, городки, ігри з м’ячем з елементами футболу, баскетболу, рухливі ігри (з ходьбою, бігом, рівновагою; з повзанням і лазінням; з киданням і ловлею предметів; зі стрибками; на орієнтування у просторі);
  • Під час літньої спеки ігри з бігом або стрибками доцільно організовувати у другій половині дня, у затінку;
  • Влітку заняття з фізкультури мають відрізнятися динамічністю, швидкою зміною діяльності;
  • Не треба забувати і про ранкову гімнастику. Влітку ранкову гімнастику обов’язково проводити на повітрі;
  • У теплу погоду діти мають робити гімнастику в трусиках і майках, по можливості, босоніж;
  • Крім оздоровчого ефекту, фізичні вправи діють тренувально на організм дитини (збільшують розумову і фізичну працездатність), дозволяють збільшити рівень фізичних якостей, впливають на формування і подальше удосконалення життєво важливих рухових умінь і навичок (плавання, ходьба на лижах і т.д.).

Регулярне застосування фізичних вправ і загартовуючих факторів покращує життєвий тонус організму, загальний стан імунної системи, функції вегетативних систем та працездатність!

Що робити при укусі змії і як вберегтися від цього

Укус гадюки надзвичайно рідко призводить до смерті. Водночас, якщо вас укусила змія варто одразу звернутись за медичною допомогою, адже укус може мати важкі прояви та серйозні наслідки. Особливо небезпечними вони є для дітей, людей похилого віку та людей зі зниженим імунітетом.

Отрута гадюки справляє гемолітичну дію (викликає руйнування червоних кров’яних тілець крові) на людський організм. Після укусу на ураженому місці спостерігається болючий набряк з множинними дрібними крововиливами — геморагіями.  Отрута швидко вражає життєво важливі системи організму людини: з’являється загальна слабкість, тиск сильно знижується, виникає головний біль, задишка, запаморочення, набряк тканин та запалення лімфатичних вузлів.

У разі укусу намагайтесь якнайшвидше потрапити до лікаря, щоби отримати необхідну допомогу. Якщо транспортування до лікарні вимагає певного часу, надайте домедичну допомогу постраждалому:

  1. Зберігайте спокій і стежте, щоби постраждалий менше рухався.
  2. Звільнійть уражену частину тіла від одягу, взуття, прикрас тощо
  3. На місце укусу накладіть стерильну пов’язку з антисептиком.
  4. Дайте постраждалому воду – при усусі змії важливо багато пити.
  5. Якщо є аптечка, дайте постраждалому 1-2 таблетки ліків від алергії.
  6. При транспортуванні покладіть уражену кінцівку на підвищення.
  7. Якщо є така можливість, прикладіть до рани лід, обгорнутий у тканину.

Чого не варто робити при укусі змії:

  • не намагайтесь обробляти рану додатково;
  • не припікайте рану;
  • не накладайте джгут;
  • не висмоктуйте отруту: таким чином вірогідність зараження збільшується, до того ж небезпеці піддається й людина, у якої отрута опинилась у роті. Відсмоктувати отруту можна тільки у тому випадку, якщо в найближчі години неможливо отримати медичну допомогу.
  • не вживайте алкоголь.

ЯК ВБЕРЕГТИСЯ ВІД УКУСІВ ЗМІЙ: ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ

  • Одягайтесь відповідно

Якщо ви вирушаєте в місцевість, де потенційно можуть бути плазуни, вдягайте одяг, що захистить від укусів. Це повинні бути довгі штани із цупкої тканини, високі черевики. Штани потрібно заправити в черевики.

  • Перевіряйте місце привалу

Перед тим, як сісти на траву, камінь чи колоду дерева – будь куди – пошурхотіть чи постукайте палицею. Це відлякає змію. Зазвичай вони втікають від людей, почувши кроки, стукіт чи голоси та одразу ж ховаються або відповзають подалі. Однак у спеку їхня поведінка може змінюватись, тому убезпечте себе цією простою дією.

  • Не торкайтесь неперевірених предметів руками

Змії часто ховаються в старих пнях, копицях сіна, під каменями або стовбурами дерев. Саме тому цих предметів краще не торкатися руками, а користуватися ціпком.

  • Не робіть різких рухів

Якщо ви все ж таки зустрілися із плазуном, не робіть різких рухів, адже як правило змія просто не побачить нерухомий об’єкт. Краще завмерти і чекати, доки гадюка відповзе, або без різких рухів відійти у сторону. 

Змії не нападають першими, а проявляють агресію лише у разі небезпеки. 

 

 

Як розвивати в дитини допитливість

Діти народжуються допитливими: вони приходять у світ із вродженим бажанням зрозуміти, як улаштовано все навколо, прагнуть доторкнутись до якомога більшої кількості предметів, щоб отримати новий досвід, ставлять безліч запитань, досліджують і навчаються, щоб задовольнити свою допитливість.

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина не припиняла вчитися протягом усього життя, заохочуйте й розвивайте її допитливість. Уроджену допитливість мають усі діти, проте важливо, щоб ви враховували індивідуальний стиль допитливості, властивий саме вашій дитині.

Усі діти проявляють допитливість по-різному. Наприклад, деякі діти люблять вивчати, як улаштований світ, за допомогою спостереження й роздумів, у той час як інші вважають за краще робити це за допомогою фізичних дій (дотику, вивчення запахів або дегустації). Постарайтеся забезпечити можливість використання кожного стилю в безпечній і сприятливій обстановці.

Дослідження показали, що до пошуку нових вражень, знань і досвіду дитину спонукає не зовнішній тиск, а внутрішнє бажання задовольнити свою допитливість. Допитливі люди постійно перебувають у пошуку нових знань. Вони не тільки люблять навчання й дослідження, а їм насправді подобається ставити перед собою складні завдання та із захопленням шукати рішення. Допитливість також допомагає людям позитивно реагувати на невизначеність.

Недавні дослідження показали, наскільки важливу роль відіграє допитливість у навчанні. Найкраще діти справлялися з навчальним матеріалом, коли вихователям вдавалось викликати їхнє щире здивування несподіваним результатом експерименту, який демонструвався. З огляду на важливу роль, яку допитливість грає у процесі навчання, пропонуємо кілька порад, які допоможуть розвинути у дитини цю якість:

Заохочуйте інтереси вашої дитини. Найкраще діти вчаться за допомогою дій, які утримують їхню увагу та стимулюють уяву. Знайдіть види діяльності, які подобаються дитині найбільше, і практикуйте їх разом якомога частіше. Наприклад, якщо дитина любить танцювати під певну музику, створіть їй усі умови для цього заняття. Якщо вона любить тварин, водіть її частіше в зоопарк, демонструйте фільми й передачі про тварин, разом читайте книги про них.

Створіть цікавий простір. Найменші діти проводять більшу частину часу, спостерігаючи за навколишнім оточенням. Їм цікаво дізнаватись нове про навколишнє середовище, тому дайте їм цікаві й безпечні іграшки та предмети, які вони зможуть досліджувати, які будуть стимулювати їхні відчуття та почуття.

Заохочуйте ігри, що стимулюють уяву. Незважаючи на все різноманіття електронних іграшок у наш час, постарайтесь дати дітям можливість пограти з такими простими предметами, як коробки, кубики, пластилін або пісок. Деяким вони можуть здатись нудними, але вони незамінні для розвитку творчості та уяви. Насправді ці іграшки є одним із кращих інструментів навчання, оскільки дають широкий простір для допитливості під час гри. Не кажіть дитині, що робити з матеріалами, як їх використовувати або яким повинен бути кінцевий результат її творчості. Нехай гідом їй буде її власна допитливість.

Використовуйте відкриті запитання. Намагайтеся уникати запитань, які передбачають односкладові відповіді на зразок «так» чи «ні». Ставлячи відкриті запитання, ви будете стимулювати мислення дитини, підштовхуючи її до самостійного пошуку рішення. Спробуйте ставити їй такі запитання, як: «Що ти думаєш про…?», «Що би ти зробив на місці головного героя книги? Чому?».

Для розвитку допитливості важливо не тільки створити сприятливі зовнішні умови, а й усунути фактори, які вбивають у дітей бажання пізнавати щось нове – страх, обмеження й відсутність інтересу батьків до занять дитини.

  1. Страх.Цей фактор є ворогом допитливості № 1. Коли дитина хвилюється або боїться, вона, швидше за все, відмовиться від пошуку нових знань і досвіду. Пам’ятайте, що від того, як ви допомагаєте дитині впоратися зі стресовою ситуацією, залежить, як скоро вона адаптуєтьсяй повернеться до бажання отримувати нові знання й досвід.
  2. Обмеження.Коли батьки суворо вказують дітям: «Не чіпай!», «Не лізь!», «Не кричи!», «Не можна!», «Не брудни!», діти рано чи пізно втратять інтерес до досліджень. Якщо ми виробимо в них надмірну відразу до забрудненого одягу, їхній ентузіазм дослідників природи значно знизиться. Використовуйте якомога менше обмежень, але при цьому не забувайте про заходи обережності й безпеки.
  3. Відсутність інтересу батьків. Дуже важливо, щоби батьки не усувались від занять дитини, а із захопленням та ентузіазмом брали в них участь, яка забезпечує сприятливе психологічне та емоційне середовище для оптимальної творчості й досліджень. Участь дорослих дає дитині відчуття безпеки, а також схвалення її зусиль, яке дуже важливе для формування здорової самооцінки.

Пам’ятайте, що ви перший і найважливіший учитель вашої дитини. Заохочуйте її допитливість і відкривайте перед нею все нові й нові горизонти пізнання та досвіду. Не забувайте про те, що діти люблять досліджувати оточуючий світ за допомогою своїх органів чуття, тому створюйте їм такі можливості в безпечній та сприятливій обстановці.

Пам’ятайте, що, розвиваючи у вашої дитини допитливість, ви закладаєте в неї прагнення до безперервного навчання, яке буде допомагати їй рости й розвиватися протягом усього життя.

 

Завдання вихователя в період адаптації малюка

З першого дня дитини в дошкільному закладі вихователь активно співпрацює з сім’єю, щоб полегшити адаптацію малюка. Працювати буде легше, якщо педагог дізнається від батьків, про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості. Важливо, щоб мама відчула: вихователь опікується не взагалі дітьми, а бачить серед них  її конкретну дитину й готовий брати до уваги всі її особисті відмінності.

Було б дуже добре, аби вихователь, зустрічаючи малюка вранці, й мовою, й жестами виявляв своє ставлення до нього. Розташуватися треба так, щоб очі дорослого були на рівні очей дитини. Якщо вона охоче йде на контакт, варто взяти її за руку. Якщо ж малюк притуляється до мами – не наполягайте. Нехай мама тримає його за руку стільки, скільки він захоче. Зазначимо, що теплий, доброзичливий, уважний прийом обумовлює й перші враження дитини про дитсадок, і її настрій, і готовність попрощатися з матір’ю, залишитися в групі. Так само важливо, щоб педагог тепло прощався з кожною дитиною.

Вихователь має представитись дитині. Форма звертання може  бути будь-якою, яку він сам вважає прийнятною: скажімо, тьотя Катя, або просто на ім’я. Не варто наполягати, щоб діти звертались до вас на ім’я та по батькові. Така «доросла», безумовно ввічлива, форма досить складна для малюка щодо її вимови. Потрібно ввести дитину в групу, познайомити її з дітками (спочатку з кількома, а знайомство з усією групою дітей слід зробити поступовим), звернути її увагу, як цікаво й весело граються малята; дати їй роздивитись іграшки; лагідно запевнити, що в дитсадку їй буде добре.

Перші контакти з дитиною – контакти допомоги й турботи. Вона має зрозуміти, що на вихователя можна покластися, як на маму, що він готовий допомагати й захищати в цьому новому місці.

Від початку перебування дитини в дошкільному закладі педагог має забезпечити, насамперед, психологічний і фізичний комфорт для дітей, пом’якшити труднощі переходу від домашнього (різного в усіх) способу життя.

У період адаптації дуже важливо проявити максимум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вередувань дитини й заслужити її довіру, це – основне завдання вихователя. Допомагають дітям справитись з напруженням, стресами улюблені іграшки чи речі, принесені з дому – лялечка, іграшковий песик тощо. Ці предмети в садочку дитина може носити з собою, покласти у свою шафку, чи брати під час денного сну до ліжка.

Налагодженню теплих стосунків сприяють й індивідуалізовані звертання. Малюки, які прийшли в дитсадок з сім̛ ї, не реагують узагальнене «діти». Але звертатись до них слід з одного боку індивідуально, за ім’ям: «Марійко, ходімо мити ручки», а з іншого – наголошувати на приналежності до групи, вчити реагувати на звертання «діти» і т. ін.: «Діти, тепер усі сідайте за столики! І ти, Марійко, сідай, і ти, Костю, – ось сюди». Дитина може не реагувати на слова вихователя й тоді, коли , наприклад, він використовує у звертанні до дитини з російськомовної сім̛ ї український аналог її імені: Ксєнія – Оксана; Лєна – Оленка; або ж удома дитина звикла до своєрідного скороченого імені: Олександр – Олесь, а не Сашко тощо. Усі незвичні дії слід проговорювати, пояснювати, багаторазово повторювати: «Зараз ми всі будемо одягатись на прогулянку. Підійдіть до своїй шаф – це в нас Оленчина шафа, а це Дмитрикова, а це твоя. А ти, Іринко, молодець, сама свою шафу знайшла». Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тим речам, з якими вдома вони не стикалися або звикли робити інакше. Звичайно, найважливішим залишається індивідуальний підхід – слід пам’ятати, хто що вміє, в кого які проблеми (Софія засинає лише зі своїм песиком, а Михайлика не можна садити біля вікна, бо він побіжить дивитись на вулицю).

Разом з тим вихователь повинен привертати увагу дітей одне до одного, домагатись, щоб вони запам’ятали, як кого звуть, по можливості зверталися на ім’я одне до одного та до вихователя. Для цього слід використовувати ритуали вітання й прощання з кожною дитиною: «Ось, діти, й Оленка прийшла. Доброго ранку, Оленко! Давайте усі разом з нею привітаємось …». А, наприклад, в грі «Потяг» діти – вагончики, і в кожного є своє ім’я. «Перший вагончик – Оля, до нього причепився другий – Микола, третій – Олеся, а паровозом сьогодні буде Мишко!». Постійні повтори допомагають дітям швидко запам’ятати, як кого звуть, а ігри (під керівництвом вихователя) сприяють виникненню перших контактів, особистісних й ігрових.

Велику увагу слід приділяти керівництву дитячою грою, показувати прості дії з іграшками, доступні сюжети, програвати їх. Поступово малюки починають повторювати ці дії вихователя, доповнювати, вносити зміни – виникають перші ігри. А дитина, яка може зайняти себе грою, має гарний настрій, не плаче, легше входить у контакт з іншими дітьми, спочатку повторюючи за ними ті чи інші ігрові дії, потім спілкуючись уже поза грою.

Виходячи з типових для адаптаційного періоду труднощів зі сном, апетитом, нестабільністю гігієнічних навичок тощо, вихователю й помічнику вихователя слід максимально враховувати вікові й індивідуальні особливості дітей. Якщо дитина погано їсть, недопустимо її годувати силоміць. Якщо не засипає, можна дати іграшку, посидіти з нею, заспокоїти, дозволити не спати, а просто полежати із заплющеними очима. Дітей з неспокійними гігієнічними навичками необхідно частіше запрошувати в туалет. Вони повинні мати запас змінного одягу й білизни.

Якщо вихователі й батьки разом доброзичливо, але твердо спрямують життя малюка в нове русло, жодних особливих проблем із дитиною (якщо вона фізично й психічно здорова) не буде. Дотримання правил прийому новачків дасть змогу встановити довірливі стосунки з ними та їхніми сім’ями, а також, що особливо важливо, – зберегти здоров’я дітей.