Логопеди, психологи, педагоги та прості батьки зазначають, що сьогодні діти

дуже пізно говорять свої перші слова. Якщо раніше дитина у віці 2 років нікого не дивувала тим, що ставила правильно запитання, говорила повними реченнями та не припускалася помилок під час вимови закінчення слів, а зараз її вважають чи не індиго. Чому так відбувається? Що робити, аби дитина краще розмовляла?
Спочатку потрібно зрозуміти причину поганого мовлення у сина чи доньки.

Причини затримки мовлення у дітей.

         Якщо дитина в 3–4 роки розмовляє лише кількома словами: мама, тато, баба, пішли, хочу, дай, та ще й у них припускається помилок, тут і без спеціаліста зрозуміло, що це затримка мовлення. Це пов’язано з багатьма факторами, що може підтвердити фахівець. Але головний з них, що можна виправити без лікарських засобів і відвідування логопеда, — це батьківське абстрагування від сімейних бесід.

Мати з татом спілкуються більше в інтернеті, ніж удома чи з друзями. Навіть на дитячому майданчику матусі та діти, у яких є телефони, часто дивляться в екрани. Молоді недосвідчені батьки не звертають увагу на те, що дитина говорить погано, або взагалі не починає вчасно це робити. «Виговориться самостійно!» — так на незручні питання відповідають мами та татусі дітей із затримкою мовлення. Дитина, звісно, може виговоритися самостійно, але не завжди в неї буде якісне мовлення. В мовленні існують такі проблеми, що потребують негайного розв’язання, а якщо це робити пізніше, то виникає незворотний процес. І проблема вже не в обсязі словникового запасу. Головне — труднощі з вимовою деяких звуків ([р], [ш], [л], [в] тощо) залишаються назавжди. Так, наприклад, в одній сім’ї батьки працювали програмістами. І навіть вдома вони майже весь час проводили за комп’ютером, розмовляючи між собою кількома фразами. У них підростав син Андрій, який також уже з 2-х років грався за комп’ютером. Дитина тривалий час не розмовляла, батьки все чекали, мовляв, усі діти різні, настане час — заговорить. Коли вони почали бити на сполох, а це було перед школою, хлопцеві виповнилося 6 років. На обстеженні логопеди та неврологи визначили, у дитини відсутні патології, вона мала гарний слух, мовленнєвий апарат був у повному порядку. Але умови, у яких він виховувався, вплинули на розвиток мовлення. Андрій не відвідував дитячий садочок, гуляв на вулиці лише з батьками та планшетом. Отже, не бачачи  перед собою прикладу, навіть не чуючи, як батьки між собою розмовляють, хлопчик перетворився на інваліда. Експерти пояснили батькам, що втрачено найголовніше, чого неможна повернути, — час. Мовленнєвий апарат дитині фахівці потроху розвинули, Андрій почав говорити. Але ж все одно в нього залишилися проблеми з вимовою слів назавжди.

Тож, як уникнути таких страшних наслідків? Як розвивати  мовлення дитини?

1. Необхідно розмовляти з дитиною та читати вголос. Дитину варто залучати до діалогу, якщо вона сама розмовляє не активно. Малюк також обов’язково повинен бачити, як спілкуються інші. Зверніть увагу: ви дивитеся на дитину, вимовляючи нові слова, вона інстинктивно дивиться на рот, наче хоче дізнатися, як саме вимовляються певні склади. Читання вголос книжок завжди допомагає розвивати дитяче мовлення, а також збагачує словниковий запас дитини.
2. Вивчати основні правила складання речень. Розкажіть дитині, з чого складається речення, як змінюються дієслова, які саме займенники слід використовувати в певних випадках. Бо діти часто плутають, на дівчаток говорять ВІН, а на хлопчиків — ВОНА. Або у дієсловах припускаються помилок. Не потрібно вивчати з малюком таблицю дієслів, достатньо вивчити кілька прикладів, а поступово він зрозуміє закономірність.
   3. Займатися з дитиною логопедичними вправами. Не залежно від того, є у дитини проблеми з вимовою слів чи ні, логопедичні вправи у формі гри ніколи не завадять.
   4. Стежити за вимовою вже вивчених слів. Дуже часто трапляється, що батьки не помічають, як дитина неправильно вимовляє слова. Навпаки посміхаючись повторюють за нею: «То у кішки «рапки», кажеш, м’якенькі?» Замість правильного «лапки». Цього неможна робити, усі слова необхідно вимовляти чітко без усіляких «сю-сю-сю», навіть з найменшими. Бо інакше дитина швидко запам’ятовує неправильну версію слова, а потім важко перевчається, або взагалі так запам’ятовує помилковий варіант. А це впливає потім на правопис і кількість граматичних помилок під час письма в школі. Тому головне — не виправляти відразу всі слова, з якими у дитини проблеми, а сконцентруватися на одному слові, кілька днів у формі гри працювати над його вимовою. Коли ви бачите, що все гаразд, можна працювати над іншим словом.
3. Вивчати нові слова щодня. Дуже корисно взяти за правило щодня вивчати одне нове слово, пояснювати, що воно означає, та складати з ним речення. А потім із дитиною старшого віку можна записувати ці слова в особистий зроблений словник (розкреслений зошит, де є три стовпчики, де записано слово, пояснення та кілька речень). Таким чином можна не лише розвинути мовлення, але й збільшити словниковий запас дитини.

Для того, щоб вивчення іноземної мови було легким та результативним, батькам необхідно запам’ятати декілька логопедичних порад та правил.
Навчання іноземної мови повинне здійснюватись в ігровій формі. Добре, якщо у дитини є потяг до розуміння іноземної мови. В іншому випадку дорослому слід ретельно підбирати потрібну методику вивчення мови для зацікавлення дитини.

Оскільки батьки – це взірець для наслідування для дитини в усьому і в мовленні зокрема, навчаючи іноземній мові, сам дорослий повинен мати прекрасну вимову та знати тонкощі граматики. Адже саме з батьками дитина гратиме в іноземців і перейматиме особливості спілкування.

У випадку, коли мовлення дитини формується згідно вікових норм і немає порушень у розвитку, тоді в період інтенсивного вивчення рідної мови можна розпочати вивчення іноземної. Адже саме в цей час дитина добре сприймає і засвоює нові слова і правила.

Дуже добре на засвоєння іноземної мови впливає спілкування з носіями мови. Окрім того, що дитина буде чути правильне мовлення, нове мовне середовище дасть змогу дитині зрозуміти, де і як можна практично використати іноземну мову.

Навчання іноземній мові передбачає сформованість фонематичного слуху та сприймання. Тому якщо у дитини є певні порушення, зумовлені недостатньою зрілістю фонематичних процесів, з вивчення іноземної мови варто трохи зачекати. Також не варто розпочинати навчання іноземної мови, якщо дитина ще не опанувала звуки рідної мови. Інакше в дитини може виникнути «плутанина» з артикуляцією певних звуків, змішування у вимові звуків різних мов, що негативно позначиться на розвиток мовлення загалом та формування звуковимови зокрема.

Мовні ігри від логопеда для вивчення з дітьми іноземної мови

Батькам слід пам’ятати, що як і при вивченні рідної мови, для дітей дуже важливою є візуалізація, а не просто пояснення чи переклад. Наприклад, при вивченні англійської мови не варто перекладати слово «cat» – це «кіт». Достатньо показати на кота чи його зображення на картинці й вимовити: «cat». Такої аналогії між візуальним образом і вимовленим англійським словом буде цілком достатньо, щоб дитина його зрозуміла і запам’ятала.

Гарний ігровий прийом – розучування віршиків і пісень іноземною мовою. А якщо їх промовляння супроводжувати хоч невеличким театралізованим дійством (пальчиковим театром, таночком, діями з іграшками тощо) – діти із задоволення повторюватимуть їх знову і знову. Для вивчення з дітьми іноземної мови використовуйте іноземний етикет.  Можна домовитись між собою і в побуті використовувати іноземні кліше ввічливості. Наприклад, вранці після пробудження кажіть «доброго ранку» двома мовами, так само бажайте «на добраніч», «смачного», промовляйте слова вдячності та вибачення тощо.

Обов’язково рахуйте іноземною усе навкруги, називайте колір та розмір предметів, збагачуйте словник назвами членів родини, меблів, посуду і т. д. Називайте іноземною мовою всі предмети та дії, з якими зіштовхується дитина. Використовуйте для вивчення іноземних слів книжку з яскравими картинками. Добре, якщо під картинкою буде написане іншомовне слово. Називайте всі ці слова, а малюк нехай за вами повторює.

Складнішою, але дуже корисною, є гра-римування. Для цієї гри у дитини вже має бути певний словниковий запас іншомовних слів. Дорослий допомагає дитині, пропонуючи зразок, наприклад: cat – hat, dog – frog, parrot – carrot тощо. Проявляйте творчу фантазію, зі щирим задоволенням грайте в іноземців. Супроводжуйте іноземною мовою усі спільні види діяльності: малювання, ліплення, аплікацію тощо. І якщо такі іноземні ігри будуть систематичними, ваша дитина швидко стане носієм другої мови.

Білінгвізм, або двомовність, у дітей

Існуюче двомовне середовище в нашому суспільстві може позначитися на мовленні дитини як позитивно, так і негативно. Якщо дорослі, які оточують дитину, розмовляють правильно і чисто, дитина автоматично успадкує правильне мовлення. Якщо ж мовлення дорослих спотворене, перевантажене некоректними формами висловлювань, жаргонами, – відповідним буде і результат. Адже мозок дитини, її центральна нервова система, органи чуття, артикуляційний апарат сформовані таким чином, що дитина з народження здатна засвоювати кілька мов одночасно.

Однак тільки успадкування та запам’ятовування для оволодіння вмінням розмовляти недостатньо. Потрібна щоденна, послідовна, цілеспрямована робота з розвитку усного мовлення.

Для того, щоб запобігти виникненню «суржику», слід обов’язково демонструвати дітям приклади правильного розмовного мовлення. І якщо в такому випадку прикладом не можуть бути батьки, ним має стати педагог (вихователь, учитель), або хтось із найближчого оточення дитини. У випадку, коли в сім’ї, де росте і виховується дитина, звучить «правильна» російська мова, а в навчальному закладі – українська, з часом вона буде володіти однаково добре двома мовами. Дітям нелегко заговорити новою для них мовою, а це означає, що потрібні терпіння та тактовність з боку дорослих. Слід відразу заохочувати нехай навіть незначні перші успіхи дитини.

При вивченні другої рідної мови, української або російської, слід спочатку акцентувати увагу на сприйнятті, розумінні, а вже потім на говорінні.

Для того, щоб не відбулося засмічення мовлення дитини, необхідний постійний контроль дорослих під час двомовного спілкування. Також сім’ям, в яких виховується дитина-білінгв, бажано час від часу отримувати консультацію логопеда для того, щоб попередити виникнення мовленнєвих порушень.

Дуже важливо з самого дитинства виховувати в дітях інтернаціональні почуття, повагу до інших мов і народів. Слід пояснити дитині, що вивчення мови іншого народу – це повага до його культури, побуту, традицій.

Пам’ятайте, що процес оволодіння другою мовою є досить тривалим, тому не потрібно постійно виправляти помилки, вказувати на них. Невимушений характер спілкування та щира, довірлива атмосфера будуть викликати у дитини природне бажання розмовляти на декількох мовах.