Згідно річного плану 21.11.2019 року в ДНЗ  була проведена педагогічна рада на тему: “Безпека життєдіяльності дітей – найважливіший аспект освітнього процесу в ДНЗ”.  На педраду були винесені такі питання:

1.Про виконання рішень попередньої педагогічної ради (вихователь – методист Бабіна С.В.);

2.Створення у дошкільному закладі безпечного освітнього середовища (директор Горовецька О.Г.).

3.Формування у дітей свідомого ставлення до власного життя та здоров’я (вихователь Жила І.Г).

4.Забезпечення безпечних умов під час організації фізкультурно-оздоровчої роботи (інструктор з фізкультури Франкевич А.А).

5.Про наслідки тематичного вивчення стану організації роботи з безпеки життєдіяльності дошкільників (вихователь – методист Бабіна С.В.).

6.Презентація розвивальних ігор, посібників, матеріалів для організації роботи щодо формування безпечної поведінки дошкільнят (вихователі груп).

         Під час обговорення питань щодо  безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку педагоги обмінювалися досвідом, розв’яз ували проблемні завдання, аналізували результати тематичного вивчення з даного питання, надавали поради молодим колегам про  надання першої допомоги  в різних життєвих ситуаціях. Крім того, вихователі продемонстрували сучасні розвивальні ігри  по безпеці життєдіяльності, виготовлені власноруч.

 

 

 Наступність у роботі закладів дошкільної освіти і початкової школи

Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов’язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім’ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти.

         З метою забезпечення наступності та перспективності у роботі ДНЗ «Росинка» та ЗОШ І-ІІ ступенів № 6  з 11 листопада по 15 листопада 2019 року проведений методичний квест для вихователів дітей старшого дошкільного віку та вчителів початкової ланки. Учасники мали можливість переглянути у старших групах заняття з розвитку мовлення «Сходинки до школи» (вихователь Лишенко О.І.), квест – заняття «Шукачі скарбів» (вихователь Стешенко М.О.). В свою чергу під час зустрічі в закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 6 вихователі відвідали урок математики в 1 класі по темі «Порівнюємо числа. Повторюємо числа 1-10».

Таке перехресне відвідування, спільне обговорення напрямів роботи сприяє більш тісному контакту між педагогічними колективами, дає можливість вихователям і вчителям взаємозбагачуватись знаннями стосовно програмових вимог, форм і методів роботи з дітьми в ЗДО та ЗЗСО, виявляти недоліки, що заважають здійсненню наступності в роботі, визначати способи вдосконалення освітнього процесу. Тісна співпраця двох освітніх закладів, наступність в їх роботі дозволяє досягати високого рівня адаптації дітей – дошкільників до нових умов, до нового статусу школяра.

Готуємось до педради

 Важливим засобом, що сприяє обміну педагогічним досвідом та стимулює педагогів до вдосконалення власної професійної майстерності, є проведення ними відкритих заходів. 

Відповідно до плану  ДНЗ на 2019-2020 н.р. в групах дітей  молодшого, середнього та старшого дошкільного віку з 04 по 14.11.2019 р. проведені  колективні перегляди занять до педради на тему:  «Безпека життєдіяльності дітей дошкільного віку – найважливіший аспект освітнього процесу в ДНЗ».

          Під час заняття в старшій логопедичній групі «Сонечко» (вихователь Бездрабко А.Д. в ролі казкового персонажу – Супермена) діти проходили «курс молодого рятівника». Майбутні першокласники виконували проблемні завдання, розповідали про служби порятунку, розв’язували ситуації, вправлялися бути обачними і обережними.

 Під час заняття в середній групі «Дзвіночок» (вихователь Листопадова Н.М.) діти подорожували  Країною Безпеки та робили різноманітні зупинки, під час яких на них чекали цікаві завдання. Вихованці добре розпізнавали дорожні знаки, застережливі  кольори  світлофора, небезпечні предмети та об’єкти природи. Більшість розв’язували самостійно проблемні ситуації та висловлювали власні міркування.

У молодшій групі «Малинка» (вихователь «Кравець В.О.) діти вирушили на пошуки персонажу з мультфільму  Маші. Малята добре розрізняли їстівні та отруйні гриби, ягоди. Розповідали про небезпечних тварин, яких можна зустріти в лісі.

У старшій логопедичній  групі «Калинка» (вихователь Парфьонова Н.М.) вихованці складали пам’ятку для Незнайка. Вправлялися надавати першу допомогу при порізі пальця на руці. Крім того, розв’язували  різні проблемні ситуації: викликали рятівні служби у разі пожежі, повторювали правила поведінки з незнайомцями, розрізняли безпечні та небезпечні предмети.

Діти старшого дошкільного віку групи «Ромашка» (вихователь Стешенко М.О.) дізнавались про таємниці чарівного вогню у «Школі юних пожежників». Вихованці побачили як раніше люди здобували вогонь, спробували це зробити самостійно за допомогою двох камінчиків; розповідали про важливість та небезпеку вогню у житті людини; проводили експеримент по визначенню засобів, якими можна гасити вогонь; викликали пожежну службу.

У групі дітей молодшого дошкільного віку  «Фіалочка» (вихователь Кондратенко Н.О.) малята потрапили на казкову галявину, де зустріли мешканців лісу, які потребували допомоги. Ведмедику пояснили, чому не можна гратися сірниками, Їжачку підказали, які предмети можна брати в ліс, а Білочці   вибрали їстівні  гриби та ягоди.

         Під час проведення колективних переглядів вихователі продемонстрували свою педагогічну   майстерність.  Кожен педагог дитячого садка відвідав відкриті заняття, де не тільки переглянув  діяльність своїх колег, а й брав активну участь в обговоренні переглянутих заходів.

   Щоб людина почувалася в дорослому житті впевнено й безпечно, її змалечку треба навчити цінувати неповторність власного життя та життя інших людей. Тому одним з пріоритетів сучасної дошкільної освіти є формування у малят основ безпечної поведінки в довкіллі та свідомого ставлення до власного здоров’я. Саме цій темі був присвячений семінар – практикум на тему «Сучасні підходи до організації роботи з формування навичок безпечної поведінки у дошкільників», який відбувся  у закладі 31.10.2019 р. Свою ерудованість та знання правил поведінки в  незвичайних ситуаціях педагоги показали, розв’язуючи різні нестандартні завдання. Вважаємо, що тільки завдяки спільним зусиллям у справі охорони життя і збереження здоров’я дошкільнят можна не тільки захистити їх від небезпеки, а й закласти основи безпечної поведінки, підготувати до подальшого шкільного, більш самостійного життя.

Організація роботи з безпеки життєдіяльності дітей в дошкільному навчальному закладі

Дошкільний навчальний заклад забезпечує право дитини на охорону здоров’я, здоровий спосіб життя через створення умов для безпечного, нешкідливого утримання дітей, раціонального харчування. Здоров’я, його охорона та зміцнення, безпека дітей повинні бути життєвою стратегією, пріоритетом у роботі дошкільних закладів.

(Закон України “Про дошкільну освіту”)

Дитина повинна самостійно вирізняти основні небезпечні чинники довкілля. Знати правила безпечного перебування вдома, у дитячому садку, на вулиці, на воді, на льоду, на спортивному майданчику (Базовий компонент дошкільної освіти в Україні)

Що таке безпека дитини?

Безпека – це: знання дітей-дошкільників про певні небезпечні ситуації та людей, які можуть загрожувати здоров’ю та життю, уміння правильно поводитися у різних ситуаціях; навички самостійних рішень у певних надзвичайних ситуаціях.

Освітня  діяльність з дошкільниками в ДНЗ проводиться у таких напрямках: 

• життя серед людей, у природному та предметному середовищі;
• правила поведінки з вогнем;
• безпечні та небезпечні вулиці та дороги;
• виховання вміння надавати собі та іншим допомогу у випадку необхідності.

Перевага надається заняттям, цікавим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм. 

Більше уваги важливо приділяти організації різних видів діяльності, спрямованих на набуття певних навичок поведінки, досвіду, самостійного пошуку виходів з непростих ситуацій, навчанню приймати виважені, продумані рішення. Адже все, чому навчають, діти повинні вміти застосовувати в реальному житті, на практиці.

Важливою формою роботи з дошкільниками та колективом дошкільного навчального закладу із забезпечення безпеки є проведення  Тижня безпеки дитини.

Мета його: 

• поліпшити якість навчально-виховної роботи з дітьми з питань особистої безпеки та захисту життя;
• вдосконалювати  теоретичні  знання та практичні  навички  педагогів з формування у дошкільнят ціннісного ставлення до власного здоров’я та життя;
• пропагувати здоровий спосіб життя серед дітей та батьків;
• інтегрувати суспільне та родинне виховання з проблем безпеки життєдіяльності дитини.

Спільна робота з педагогами, дітьми, батьками забезпечить дітям перед вступом до школи різноманітно та повно засвоїти навички практичної безпечної життєдіяльності й усвідомити, що її життя та здоров’я – це найдорожче багатство. А дотримання дітьми правил безпечної поведінки та захисних принципів обов’язково допоможе їм у різних життєвих ситуаціях.

 

 

ПАМ’ЯТКИ ІЗ ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

 

Профілактики травматизму

серед дітей дошкільного віку

 І. Електробезпека

1. Не залишати дітей з увімкненими електроприладами (праска, телевізор,
   настільна лампа, електрообігрівач, магнітофон, комп’ютер тощо).

2.Не дозволяти дітям вмикати та вимикати електроприлади.
3.На розетки поставити заглушки.

4. Не вмикати в одну розетку більше ніж два електроприлади.
5. Не   прикрашати   новорічну  ялинку   одночасно електрогірляндами   і «дощиком» із фольги: це може призвести до короткого замикання і пожежі.

 

ІІ. Безпека користування газовими приладами

1. Не залишати дітей наодинці з увімкненими газовими приладами.
2. Не дозволяти дітям торкатись до газових приладів, вмикати та вимикати їх.
3. Не обігрівати приміщення за допомогою газової плити: це можепризвести до отруєння продуктами згоряння. Найбільш чутливими до отрути є діти.

 

III.Пожежна безпека

1.Джерела  вогню  (сірники,  запальнички  та  ін.)  потрібно  зберігати  у недоступному для дітей місці.

2. Легкозаймисті речовини (спирт; рідини, що містять спирт; лаки; фарби; розчинники; бензин; олію та ін.) потрібно зберігати в недоступному для дітеймісці.
3. Під час відпочинку на природі не потрібно розпалювати і дозволяти церобити дітям.
4. Не дозволяти дітям користуватись відкритим вогнем.
5. За потреби спалювання сміття робити за відсутності дітей.
6. Не курити в присутності дітей і не залишати недопалки.

 

IV.Безпека в побуті

1. Загальні вимоги

1.1.         Навчити   дитину   безпечних   ігор.   Не   дозволяти   проводити   ігри, пов’язані   зі   схованками   в   шафах  та   інших   предметах,   що   зачиняються, за занавісками та з пересуванням у темряві.

1.2. Якщо дитина має окрему кімнату, то всі її речі мають знаходитись на висоті піднятої руки. Слід стежити, щоб у дитини не було потреби діставати щось зі стільця чи табуретки. Над ліжком не повинні висіти ніякі предмети.

1.3. Лампи в електроприладах повинні бути повністю закриті плафонами.

1.4. Гострі,  ріжучі,  колючі  і  крихкі  предмети  повинні  знаходитись,  у 

не доступному для дітей місці.

1.5. Особливу увагу потрібно звернути на зберігання ліків. Лаки повинні зберігатися зачиненій шафі.

1.6. Іграшки   не   повинні   бути   небезпечними   для   дитини   (лазерні 

іграшки, кулькові та водяні  пістолети). Якщо  іграшка розбирається, то її складові  частини  за розмірами  повинні  бути такими, такими,  що  не  вміщаються в рот, ніс, вухо.

Перевірте іграшки щодо можливості розбивання (осколки можуть поранити дитину).

 1.7. Із сумісними іграми з дітьми не використовуйте петарди.

2.Безпека на кухні

2.1. Столові прибори для дитини повинні бути такими, що не б’ються.

2.2. Обідній стіл та стілець повинні бути дібрані відповідно до росту дитини.

2.3.Над обіднім столом не повинні висіти полиці або окремі предмети кухонного обладнання.

2.4.Усі спеції, як сипкі так і рідкі, повинні зберігатись у недоступному для дитини місці.

2.5. Якщо виникла потреба користуватися виделкою і ножем, то їжу дитині повинні порізати дорослі.

2.6. Краї чашок та склянок не повинні мати тріщин і щербинок.

2.7. На плиті ручки сковорідок і носик чайника потрібно повернути до стіни.

2.8. Гарячу їжу необхідно  розливати лише на столі,  а не переносити тарілки з нею від плити до столу.

2.9. У присутності дитини бажано користуватися конфорками другого ряду.

2.10. Якщо дитина не дістає до крана з водою, то вона може      користуватися  змоченим  рушником.

2.11. Двері   кухні   з   боку   коридору   повинні   закриватися   на   гачок, розміщений у третій частині зверху.

3. Безпека у ванній кімнаті

3.1. Для дитини слід мати дитячі миючі засоби. Миючі засоби, якими користуються  дорослі,   є   шкідливими   для   дитини   і   повинні   

зберігатись в недоступному для місці.

3.2. Підлогу потрібно покривати не слизьким килимком.

3.3. Двері   ванної   кімнати   повинні   закриватись   на   гачок   чи   засув, розміщений у третій частині, зверху.

3.4. Не можна залишати дітей наодинці під час купання.

4. Безпека на балконі

4.1. Не можна залишати дітей на балконі.

4.2. Не можна дозволяти дітям проводити рухливі ігри на балконі

4.3. На балконі  потрібно  закрити  щілини,  через  які  можуть випадати дитячі іграшки.

 4.4. У присутності дітей не можна нахилятися із балкона.

4.5. Балкон повинен закриватись із кімнати на гачок чи засув, розміщений у третій частині зверху.

5. Попередження травматизму під час відпочинку

5.1. Не залишайте дітей без нагляду.

5.2. Перевірте    обладнання   дитячого    майданчика,    щоб   запевнитися у   відсутності   чинників,   що   можуть   спричинити   травмування.   Особливо уважно обстежте пісок: у ньому можуть міститися скло та гострі металеві предмети.

5.3. Огляньте територію навколо будинку і перевірте наявність відкритих підвалів,  каналізаційнихлюків,   ям,  електрощитів,  недобудованих об’єктів, стоянок автотранспорту тощо.

1. V.Безпека дорожнього руху
2. Дотримуйтесь правил дорожнього руху.
3. Проаналізуйте   місце   проживання   на  предмет  оцінку   інтенсивності дорожнього руху.
4.  Дозволяйте старшим дітям самостійно переходити дорогу за повної відсутності руху: автотранспорту або велосипедистів.
5. Пам’ятайте, отруйні гази машин — небезпечні для дітей.

 

Дитячі ігри очима дорослих, або навчаємо педагогів бути активними  учасниками  дитячої  гри

Чи замислювалися ви, чому діти люблять грати? Що дає гра дитині? Пам’ятаєте, у що грали ви в своєму дитинстві? Гра – це вільна діяльність дітей, яка усвідомлюється як “несправжня”, але здатна повністю захопити дитину. Гра необхідна дитині. Вона сприяє самовираженню. Гра як провідна діяльність дошкільника має велике значення для фізичного, розумового, морального і естетичного виховання дітей. Перш за все, в іграх здійснюється пізнавальне розвиток дітей, так як ігрова діяльність сприяє розширенню і поглибленню уявлень про навколишню дійсність, розвитку уваги, пам’яті, спостережливості, мислення й мови. В іграх діти вчаться порівнювати предмети за розміром, формою і кольором, знайомляться з властивостями матеріалів, з яких вони зроблені. Ігри впливають на фізичний розвиток дітей. Під час гри задовольняється потреба дітей в рухах, які стають точними і впевненими.

 В процесі гри розвиваються моральні якості дитини: чесність, рішучість, сміливість, доброзичливість. Вони сприяють формуванню у дітей навичок спілкування, так як більшість ігор носить колективний характер. Слід використовувати ігрову діяльність для виховання дбайливого ставлення до іграшок і ігрового матеріалу, розвитку початкових трудових навичок. Формування ігрової діяльності в дошкільному віці передбачає її організацію вихователем. Причому, чим менше діти, тим більше в їхніх іграх має бути участі з боку дорослих.
Гра має великий вплив на розвиток мови дітей. Дітей слід постійно спонукати до спілкування один з одним і коментування своїх дій – це сприяє закріпленню навичок користування ініціативної промовою, вдосконалення розмовної мови, збагаченню словника, формування граматичної будови мови, і т.д.

 Великий вплив на розвиток мови дітей мають ігри – драматизації (інсценування якогось сюжету). Ігри-хороводи із співом сприяють розвитку виразності мовлення і узгодженості слів з рухами. Вони формують довільне запам’ятовування текстів і рухів.

 Однією з перших форм дитячої діяльності є сюжетно – рольова гра. Вона робить позитивний вплив на розвиток мови. В ході її дитина вголос розмовляє з іграшкою, говорить і за себе і за неї, наслідує гудіння автомобіля, голоси тварин і т.д.
В процесі гри дорослим бажано багато розмовляти, щоб у дітей виникла потреба в мовному спілкуванні, особливо це важливо для дітей, які не розмовляють. Поряд з сюжетно – рольовими іграми в дошкільному віці активно розвиваються ігри з правилами.

В іграх з правилами діти вчаться організовувати свою поведінку відповідно до правил, в результаті чого у них формуються такі особистісні якості, як витримка, дисциплінованість, цілеспрямованість, уміння регулювати свої бажання відповідно до поставлених завдань.

         Дидактична гра – знахідка дошкільної педагогіки. Для дидактичної гри характерна наявність навчальної мети. Нею керується дорослий, створюючи ту чи іншу гру, але переводить її в цікавій для дітей формі. Дитину ж привертає в грі не навчальна задача, яка в ній закладена, а можливість проявити активність, виконати ігрові дії, домогтися результату, виграти. В системі виховання в дитячому садку рухливим іграм відводиться велике місце. У рухливих іграх у дітей розвиваються і удосконалюються основні рухи, формуються такі якості як сміливість, організованість, винахідливість, наполегливість, вольові якості (правила – “бігти тільки після сигналу”, “кидати м’яч з певної відстані”, “бігти до умовного місця”, “стрибати тільки на одній або двох ногах”, і т.д.). В іграх з м’ячами, скакалками, обручами діти закріплюють поняття вгору, вниз, високо, близько, далеко.
Одним з важливих умов успішності навчання в ході рухливих ігор є зацікавленість в них самих дітей. Тому ігри повинні проводитися жваво, емоційно, невимушено.
Оскільки провідним видом діяльності в дитячому віці є гра, то, використовуючи її різноманітні види, можна ефективно впливати на формування всіх сторін соціальної активності дітей.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ, ЯКІ ОРГАНІЗОВУЮТЬ ЕКСКУРСІЇ У ПРИРОДУ

Навчальні екскурсії в природу дають змогу організувати спостереження та вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах. Це важлива форма роботи з дошкільнятами і має використовуватись в практиці роботи ДНЗ. Екскурсії в природу роблять життя дітей цікавішим, допомагають ліпше зорієнтуватися в довкіллі: у лісі, біля річки, на луці, в парку чи сквері, на ставку тощо.

Спостереження, які організовують під час екскурсій, забезпечують безпосередній контакт дітей з об’єктами природи, в результаті якого у них формуються реалістичні уявлення про  об’єкти  і явища природи та зв’язки між ними.

Важливим є і те, що у процесі ознайомлення з природою на екскурсіях у дітей інтенсивно розвивається мовлення, сенсорна культура, пізнавальні процеси, моральні якості, екологічна культура. Екскурсії у природу – чудова можливість для естетичного виховання дошкільника. Сприймання мальовничих пейзажів, розглядання квітів, яскравих комах – усе це допомагає дітям навчитись відчувати прекрасне, викликає у них бажання милуватися природою, оберігати її, самим творити красу і добро.

Неможливо переоцінити значення екскурсій для фізичного розвитку малят. Діти, перебуваючи на свіжому повітрі, багато рухаються, що стимулює обмін речовин і дає змогу загартувати організм. Але необхідно дбати про те, щоб екскурсії проводились лише в екологічно чистих зонах.

 Планування екскурсій

Екскурсія – це особливий вид заняття, на якому діти ознайомлюються з явищами природи у їх взаємозв’язках, з рослинами і тваринами – у середовищі існування. Плануючи екскурсію, необхідно пам’ятати, що вона має забезпечувати первинне цілісне яскраве сприйняття дитиною предметів і явищ. Для розширення, поглиблення і узагальнення уявлень дітей про знайомі  об’єкти  і явища природи  проводять повторні екскурсії.Планують екскурсію в першу половину дня. У день екскурсії в групі проводять лише одне заняття, потім – екскурсія. Денну прогулянку цього дня не організовують. У своєму плані вихователь фіксує тему екскурсії, програмовий зміст, підготовку вихователя та дітей, матеріали, які необхідні для екскурсії, її хід. Кількість об’єктів для первинного ознайомлення на екскурсії має бути обмежена. Так, для середньої групи планують два-три незнайомих об’єкта, а для старшої – три-чотири. Для кращого запам’ятовування дітьми об’єкти слід обирати різних класів і видів, наприклад: дерево, трав’яниста рослина, комаха.

 Відмінність екскурсій від повсякденних і цільових прогулянок

Екскурсія – це заняття, яке проводиться за межами дитячого садка. Прогулянка – повсякденна форма роботи, що здійснюється на ділянці дошкільного закладу. Під час екскурсій діти засвоюють значно більший обсяг програмового матеріалу, тому що зміст її повністю присвячено ознайомленню дітей з природою. Знайомство ж дітей з природою на прогулянці є лише одним із її компонентів – поряд з проведенням рухливих, творчих ігор, праці, індивідуальної чи групової роботи.

Під час екскурсії діти отримують більш систематизовані знання про об’єкти природи у їх природній взаємодії. На прогулянках спостереження можуть бути різноманітними і неузгодженими між собою, вихователь іде за пізнавальним інтересом дитини, за ситуацією, почуттям, а не за визначеним заздалегідь програмовим завданням. Так, наприклад, на прогулянці може бути проведене колективне спостереження за сходами квітів, а індивідуальні – за хмарами, метеликом, птахом тощо.

Екскурсія більш подібна до цільової прогулянки, але це не тотожні поняття. Цільова прогулянка відрізняється обсягом програмового матеріалу, він значно менший. Екскурсії починають проводити  лише в середній групі, а цільові прогулянки доступні  вже з молодшого віку. Основною метою цільових прогулянок є збагачення естетичних і моральних вражень дітей або ж виконання нескладних практичних завдань. Тематика цільових прогулянок може бути такою: милування золотою осінню, квітучим яблуневим садом, збирання каштанів, жолудів, насіння, підгодовування птахів. Цільові прогулянки, як правило, поєднуються із пішохідними переходами і проводяться один раз на тиждень.

Види, зміст екскурсій у природу та їх структура

         За змістом екскурсії у природу поділяють на  два види:

• природничі екскурсії – до лісу, водойми, парку, скверу тощо;
• сільськогосподарські екскурсії – на город, у сад, на поле, ферму тощо.

Структура екскурсії у природу:

• встановлення зв’язку навчальної інформації з попереднім досвідом дітей;
• повідомлення мети екскурсії;
• колективне спостереження;
• збирання природного матеріалу;
• дидактична гра;
• підведення підсумків.

Структура сільськогосподарської екскурсії:

• встановлення зв’язку навчальної інформації з попереднім досвідом дітей;
• повідомлення мети екскурсії;
• колективне спостереження;
• розповідь дорослого про об’єкт спостереження, діяльність дорослого щодо нього;
• підбиття підсумків.

         Формування  у дітей ціннісних орієнтацій вимагає від дорослого виокремити деякі моменти, що мають бути під час проведення обох типів екскурсій. Діти мають чітко усвідомити, за що потрібно любити рослини, тварини, чому до них необхідно добре ставитися. Лише дорослий може стати посередником між дитиною і природою.

 

Літні рухливі ігри для дітей на вулиці

Кожному дорослому добре відомо, що фізичне навантаження просто необхідне дитині для його правильного розвитку і здоров’я. Саме тому організація колективних ігор на свіжому повітрі має особливе значення для педагогів, вихователів та батьків, які прагнуть забезпечити дітям повноцінний  відпочинок і задовольнити їх потребу в русі.

Такі ігри відрізняються від інших тим, що дії  учасників регламентовані правилами, які виключають застосування небезпечних прийомів і нетактовним дій по відношенню один до одного, і це сприяє вихованню взаємної поваги.

«Повернись!»

Для гри знадобиться свисток. Дорослий просить дітей вишикуватися в шеренгу, після чого пояснює правила гри: за сигналом ведучого учасники розбігаються в різні сторони, бігають по галявині, танцюють, стрибають, довільно рухаються. Як тільки вони почують сигнал, гравці повинні повернутися на колишнє місце і знову стати в шеренгу. Гру повторюють 3 рази.

«Тиха гра»

Для гри знадобиться пов’язка на очі. Один з гравців – ведучий – стає біля дерева чи стіни. Йому зав’язують очі. Інші гравці розходяться в різні боки приблизно на відстань 25-30 м. Ведучий (дорослий) знаходиться близько ведучого. За його сигналом діти починають повільно наближатися до ведучого, намагаючись йти як можна тихіше. Завдання гравців – підібратися до ведучому ближче і торкнутися рукою його або предмета, біля якого він стоїть. Кому це вдасться, той вважається переможцем і стає ведучим. Ведучий подає сигнал до зміни ведучого і продовження гри. Почувши шерех, ведучий кричить: «Чую тебе!» і показує рукою напрямок, звідки доноситься звук. Якщо напрям в загальному вказано правильно, ведучий робить знак учаснику вийти з гри, стати поруч з ним і вести себе дуже тихо до її закінчення. Допоки гравець, який  вибув, не підійде до ведучого, інші учасники не рухаються з місця, порушники правил також вибувають з гри. Гра закінчується, якщо хтось добрався до ведучого або якщо ведучий почув всіх гравців, або після закінчення певного часу, наприклад, 15 хвилин. У цьому випадку переможцем вважається той, хто водить (якщо ніхто з гравців не дібрався до нього непоміченим, а він почув хоча б одного гравця), або учасник, який ближче всіх підібрався до ведучого.

«Сховалися кубики»

Для гри знадобиться набір дитячих кубиків (з намальованими на них картинками або написаними буквами, цифрами). Заздалегідь визначивши ігрове поле (зазвичай це дитячий майданчик), дорослий ховає кубики в різних місцях, але так, щоб малюкам не склало особливих труднощів їх знайти. Потім ведучий просить дітей розділитися на дві команди, які займають свої місця по різні сторони від ведучого.

Завдання кожної команди: рухаючись вперед, уважно оглянути все навколо і знайти якомога більше кубиків. Виграє команда, що знайшла більше число кубиків. По закінченні гри дорослий разом з дітьми розглядає кубики і просить назвати, що на них зображено або які букви або цифри написані, після чого нагороджує всіх брали участь у грі учасників маленькими призами – цукерками, мініатюрними фігурками, вирізаними більш старшими дітьми з кольорового картону.

«Не ходіть, зайці, в город!»

Для гри знадобиться дерев’яна паличка або крейда. У грі бере участь не менше 5 осіб. Ведучий (дорослий) креслить на заздалегідь вибраному майданчику коло діаметром 2,5-3 м. Це город. З числа учасників за допомогою лічилки вибирається ведучий. Він буде сторожем.

Сторож встає в коло, інші гравці – це зайці, які прагнуть потрапити в город. За сигналом ведучого зайці починають «наступ», всіляко відволікаючи увагу сторожа на себе, щоб ті учасники, які знаходяться за спиною ведучого, могли пройти на «заборонену територію». Той, кого він торкнеться за межами кола, перебігає, не входячи в коло, на протилежну сторону.

«Чарівні кулі»

Для гри знадобляться повітряні кулі (за кількістю учасників однієї з команд). Гру краще проводити на відкритому просторі. Ведучий (дорослий) просить дітей розділитися на дві команди. Гравці другої команди шикуються в лінію, відійшовши від ведучого і гравців першої команди на відстань 25-30 кроків. Вони беруться за руки і розводять їх в сторони, після чого роз’єднуються. В результаті між гравцями в ланцюжку утворюється відстань.

Кожен учасник першої команди бере в руки по одній повітряній кулі. Завдання гравців – проникнути крізь ланцюжок, утворену учасниками другої команди, не давши себе піймати.

Як тільки всі учасники займуть свої місця, ведучий дає сигнал до початку гри. Учасники з кулями підбігають до ланцюжка, після чого намагаються проскочити у вільний простір. Гравці другої команди прагнуть затримати учасників з кулями. Той, кого піймали, віддає свій м’яч ведучому і продовжує разом з ним спостерігати за грою. Якщо гравці першої команди зможуть пронести крізь ланцюг не менше половини куль, вони виграють, а якщо не зуміють – перемагають учасники першої команди.

Після закінчення гри керівник просить дітей стати в коло. Учасники з кульками в руках кидають їх тим, хто стоїть навпроти, зі словами: «Спасибі за гру!». Зловили, у свою чергу, кидають кулі тим, хто стоїть навпроти, з цими ж словами, після чого ведучий зі зв’язкою куль в руках звертається до всіх учасників: «Спасибі вам, діти, за гру!». Якщо є можливість, обмін повітряними кулями можна замінити запускання їх у небо.

«Рибалки і рибки»

Для гри знадобиться дерев’яна паличка або крейда. Дорослий малює на майданчику коло діаметром 4 – 4,5 м. З числа гравців вибирають двох дітей, які будуть рибалками. Вони беруться за руки, утворюючи рибальську сітку, інші учасники – рибки. Вони плавають в озері – бігають всередині кола. Вибігати за межі кола рибки не можуть.

По команді ведучого рибалки забігають в озеро, намагаючись зловити рибок, бігають парою, не розчіплюючи рук. Спіймані рибки стають між рибалками. Таким чином, з кожним спійманим учасником коло розширюється, а рибок стає все менше і менше. Коли коло стане досить велике, у рибалок з’являється можливість оточувати рибок.

Рибки можуть вириватися з «сітки», якщо один з рибалок  під час руху відпустив руку сусіднього з ним гравця. Рибалка повинен якомога швидше взяти за руку гравця, який ще не відчепився від кола. Гра продовжується до тих пір, поки не зловлять рибалки всіх рибок. Переможцем вважається гравець, спійманий останнім.

По закінченні гри крайні учасники беруться за руки, і діти починають водити  хоровод, співають будь-яку веселу пісню.

«Горіхи, шишки і гриби»

Гра проводиться з дітьми дошкільного або молодшого шкільного віку. З числа гравців вибирають ведучого, який стає поруч з ведучим. Інші учасники по команді дорослого шикуються в лінію і розраховуються за три. Перші номери – це горіхи, другі – шишки, а треті – гриби. Потім дорослий каже: «Підніміть руки, горіхи». Перші номери піднімають руки. Ведучий продовжує: «Підніміть руки, гриби». Треті номери піднімають руки. «Підніміть руки, шишки». Другі номери піднімають руки.

Після цього ведучий просить дітей утворити трійки (горіх, шишка, гриб). Кожна трійка береться за руки, утворивши коло. Дорослий з ведучим стоять посередині майданчика. Після того, як ведучий вигукне: «Гулі!», всі учасники, названі шишками, міняються місцями. Ведучий у цей час прагне зайняти будь-яке вільне місце.

Якщо йому це вдасться, то він стає шишкою, а той, хто залишився без місця, – ведучим. По команді «Гриби!» або «Горіхи!» міняються місцями інші гравці. У розпал гри дорослий вигукує: «Гриби! Горіхи! Шишки!». Учасники повинні встигнути помінятися місцями.

Гру можна ускладнити, ввівши змагальний елемент: ведучий зазначає, наскільки швидко помінялися місцями учасники, хто виявився найшвидшим – горіхи, шишки або гриби.

«Квочка і шуліка»

У грі бере участь 10-12 чоловік. Один з учасників, ведучий, зображує шуліки, інший – квочку. Всі інші гравці – курчата. Керівник просить дітей, що зображують курчат, стати один за одним за квочкою і триматися один за одним. Шуліка  стає в 3-4 кроки  від колони.

Гра починається по команді дорослого: ведучий намагається схопити того курчати, який стоїть в колоні останнім. Для цього він повинен причепитися до колони  позаду. Проте, зробити це виявляється не так просто, оскільки квочка постійно повертається до коршуна, затуляючи дітей собою, таким чином перегороджує йому шлях. Вона витягує руки в сторони – і вся колона відхиляється в протилежний  від шуліки бік.

Гра продовжується протягом декількох хвилин. Якщо за цей проміжок часу коршуну схопити курчати не вдасться, вибирають нового ведучого, після  чого  гра  повторюється.

«Коники»

Для гри знадобиться крейда. Дорослий малює на майданчику коло такої величини, щоб всі учасники могли вільно розміститися по колу. Один з гравців призначається ведучим, він встає в центр кола. Інші гравці – коники – встають біля самої риски за колом. По команді ведучого коники починають встрибувати в середину кола, а потім – вистрибувати з нього. Ведучий намагається піймати кого-небудь з учасників в той момент, коли останній знаходиться всередині кола. Спійманий гравець стає ведучим, а ведучий – коником, після чого гра повторюється.

«Ну, постривай!

Для гри знадобиться крейда. На протилежних сторонах дитячого майданчика відзначаються два ліса. З числа гравців вибирається ведучий – Вовк. Їм може бути старший із всіх учасників. Інші гравці – зайці – діляться на дві групи, кожна з яких розташований у своєму лісі. Вовк виходить на середину майданчика, після чого ведучий дає сигнал до початку гри. Вовк ловить їх.

Той учасник, якого вдасться спаплюжити, вважається помічником Вовка. Він зупиняється на тому місці, де був спійманий, і з розставленими в сторони руками перегороджує шлях гравцям при наступних перебіжках. Коли помічників Вовка виявиться занадто багато, після цього дорослий говорить дітям, що вони опинилися в гостях у Вовка з нагоди його дня народження.

Ведучий пропонує всім учасникам встати в коло, а Вовкові – в центр цього кола. Діти беруться за руки, водять хоровод навколо Вовка і співають веселу пісню, а Вовк – танцює.

«Дзеркало»

Для гри знадобиться свисток. Грати в неї краще всього на дитячому майданчику або в парку. З числа учасників обирається ведучий. Інші гравці діляться на пари, взявшись за руки, після чого утворюють одне загальне коло.

Ведучий знаходиться в середині кола. Дорослий пояснює дітям правила гри: він буде називати дії, а учасники – виконувати їх, але так, ніби вони виглядають в дзеркало і бачать в ньому своє відображення. Потім ведучий вимовляє: «Ми дивимося один на одного!». Учасники в кожній парі повертаються один до одного обличчям. Потім ведучий говорить: «Ми піднімаємо руку!».

Діти піднімають вільну руку вгору. «Ми посміхаємося», – продовжує ведучий. Гравці посміхаються один одному. Після цього дорослий несподівано дає команду «Міняйтеся місцями!», і всі учасники починають бігати навколо ведучого, а за сигналом керівника вони утворюють нові пари. Завдання ведучого – встати з одним з гравців в пару. Залишившись без пари учасник стає ведучим.

«Раз, два, три – замри!»

Для гри знадобиться надувний м’яч. Гравці утворюють коло, вставши на відстані витягнутих рук. Один з учасників кидає м’яч іншому. Останній, у свою чергу, таким же чином передає м’яч далі. Гравці передають м’яч до тих пір, поки хто – небудь з них не відіб’є його. Цей учасник стає ведучим. Всі гравці розбігаються по майданчику. Ведучий як можна швидше піднімає м’яч і кричить: «Раз, два, три – замри!». Всі учасники відразу зупиняються на тому місці, де вони опинилися, коли почули команду ведучого. Він кидає м’яч в одного з гравців. Учасники не сходять з місця, але можуть ухилятися – присідати, нахилятися і т. д. Якщо потрапити в кого-небудь ведучому вдасться, всі повертаються на свої місця, після чого гра продовжується. У тому випадку, якщо він промахнеться, він біжить за м’ячем, а всі у цей час розбігаються. Взявши в руки, ведучий знову дає команду «Раз, два, три – замри!».

Сучасні підходи до логіко – математичного розвитку дошкільнят

В дошкільному віці закладається основа уявлень про світ, про об’єкти та явища дійсності, а також певний стиль мислення. Тут важливо не згаяти час, відпущений дитині природою на інтенсивний розвиток.

З’ясовано: можливості розумової діяльності дитини досить високі, щоб вона належним чином засвоювала як зовнішні ознаки, так і внутрішні істотні зв’язки. У цьому віковому періоді формується здатність до початкових форм абстрагування, узагальнення, до умовисновків.

Основні педагогічні умови особистісного підходу в формуванні логіко – математичного розвитку:

• Професійні підготовлені кадри.
• Змістовна, різнобічна, інтелектуальна діяльність у всіх видах діяльності.
• Підвищення рівня чуттєвого пізнання дитиною довкілля.
• Забезпечення різноманітного, мобільного, динамічного, варіативного середовища
• Ознайомлення дітей з графічними позначеннями числівників (цифрами).
• Узагальнення форм обстеження предметів за допомогою сенсорних елементів.
• Досягнення того, що дитина без труднощів навчилася позначати цифрами різні невеликі кількості предметів
• Перехід до простих арифметичних операцій над абстрактними множинами.

Завдання при плануванні освітньої  діяльності  з дітьми  щодо формування логіко – математичних уявлень та здібностей:

• Вивчення індивідуальних особливостей та рівня сформованості математичних уявлень у дітей;
• Розроблення та встановлення матеріалізованих засобів наочності, що дають змогу індивідуалізувати завдання і забезпечення продуктивності роботи всіх дітей;
• Заохочувати дітей до оволодіння математичними знаннями;
• Розвивати здібності дітей до співробітництва, уміння бути в злагоді з вихователями та іншими людьми;
• Стимулювати у дітей логіко – математичний розвиток;
• Розвивати мовлення дітей і навички спілкування;
• Заохочувати розвиток розумової операції;
• Дозволяти дітям залишатися дітьми, щоб вони могли почувати себе комфортно і поводити себе природньо у процесі навчання.

Особливості розвитку логіко – математичних умінь і здібностей у дітей дошкільного віку:

• Диференціація якісних та кількісних характерних предметів.
• Уміння розрізняти невеликі множини предметів.
• Серіація предметів і розміщення в порядку зростання чи складання з якою – небудь ознакою.
• Уміння порівнювати множини предметів.
• Уміння встановлювати відмінності «більше», «менше», «порівну» без використання лічби.
• Уміння порівнювати предмети шляхом взаємно однозначного групування.
• Уміння виділяти та класифікувати властивості та ознаки предметів за різною основою.

Етапи формування та розвитку основних структур мислення дітей дошкільного віку:

• Чи наявне у дитини зацікавлення в отриманні нової інформації.
• Якою мірою в неї сформована довільна поведінка – увага, пам’ять.
• Чи здатна вона до пошуково – дослідницької діяльності.
• Чи проявляє допитливість чи наполегливо добивається відповіді на них.
• Чи здатна дитина чітко і диференційовано сприймати довкілля.
• Чи дитина активна, самостійна на заняттях, в іграх, під час спостережень.
• Чи виявляє бажання порівнювати предмети та явища.
• Чи розвинене в неї мовлення і чи достатній словниковий запас.
• Чи здійснює раціональні спроби, розв’язуючи розумові завдання.
• Чи проявляє кмітливість, творчість у виконанні завдань.
• Чи бажає долати труднощі, докладати вольові зусилля.

При оволодінні математичними операціями дітьми слід:

• Постійно приділяти увагу умінню співвідносити математичні знаки з практично виміряними предметами, кількостями та їх перетвореннями.
• Не слід поширювати перешкоди до виконання математичних завдань без опори на зовнішні практичні дії з перетворення предметів.
• Не слід покладатися на заучування дітьми результатів простих множинних дій, домагатися самостійного отримання таких результатів.
• Приділяти увагу умінню виконувати послідовність математичних дій: мовною інструкцією в процесі практичного маніпулювання з предметами.

ВИКОРИСТАННЯ  КВЕСТ – ТЕХНОЛОГІЇ

         В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ДНЗ 

         

Квест – універсальна ігрова технологія, побудована на синтезі освітніх та розважальних завдань, які активізують  дітей до пізнання, самостійності дій, сприяють повному зануренню в подію, пригоду.

У сучасній педагогіці використовують такі види квестів:

• лінійний – завдання потрібно розв᾽язувати одне за одним; гравці рухаються за заздалегідь спланованим маршрутом;
• штурмовий – гравці отримують завдання, підказки до його виконання, але спосіб розв᾽язання та маршрут обирають самостійно;
• коловий – маршрут має колову структуру. У цьому виді квест- гри беруть участь, як правило, кілька команд, що стартують із різних позицій і рухаються до фінішу кожна за власним маршрутом.

З огляду на вікові особливості дітей у дошкільних навчальних закладах найдоцільніше проводити лінійні квести. Вони можуть містити різноманітні завдання:

• інтелектуальні (ребуси, головоломки, загадки, шифрування);
• рухові (біг, стрибки, метання, проходження лабіринту, підлізання під перешкоди);
• творчі (малювання карти, конструювання будиночків, оздоблення предметів домашнього вжитку, складання віршів, спів пісень, гра на музичних інструментах, виконання пісень, таночків тощо).
  Для того,  щоб організувати в дошкільному закладі цікаві та змістовні квести з вихованцями, слід дотримуватися певних принципів та умов:

– всі ігри  мають бути безпечними;

– завдання, що пропонуються дітям, повинні відповідати віку учасників,  їх індивідуальним особливостям та інтересам;

– зміст сценарію необхідно заповнити  різними видами діяльності, з метою розвитку пізнавальної активності дошкільників;

– завдання продумати таким чином, щоб вони були послідовними, логічно взаємопов’язаними;

–  гра повинна бути емоційно забарвлена за допомогою декорацій, музичного супроводу, костюмів, інвентарю, обладнання тощо;

– дошкільнята мають чітко уявляти мету гри, до якої вони прагнуть (наприклад, знайти скарб або врятувати доброго казкового героя);

–  слід продумувати тимчасові інтервали, під час яких, діти зможуть емоційно та фізично відпочити, налаштуватися до виконання подальших завдань, але при цьому не втратити до них інтерес (наприклад пальчикова і дихальна гімнастика, музична пауза або вправа на релаксацію);

–  роль педагога в грі — направляти дітей, «наштовхувати» на правильне рішення, але остаточні висновки, варіанти виконання завдань, діти повинні робити самостійно.

Квест – гра в дошкільному закладі  реалізується у  формі своєрідного злиття всіх освітніх напрямків, оскільки під час вирішення поставлених завдань відбувається практичне поєднання різноманітних видів діяльності: ігрової (дидактична, рухлива, спортивна); соціально-комунікативної (розвиток мови, здоров’язбереження, ОБЖ); художньо-образотворчої (малювання, аплікація, конструювання і т.д.); пізнавально-дослідницької (навколишній світ, об’єкти природи, космос, техніка і т.д.); театрально-музичної; сприйняття художньої літератури та знайомство з народною творчістю.

Таким чином дитячі квести допомагають реалізувати наступні завдання:

– освітні (учасники засвоюють нові знання і закріплюють наявні);

– розвиваючі (в процесі гри відбувається підвищення освітньої мотивації, розвиток творчих здібностей, індивідуальних позитивних психологічних якостей, формування дослідницьких умінь, комунікативних здібностей);

– виховні (формуються навички взаємодії з однолітками, вміння вирішувати конфлікти, стимулюються ініціативність і самостійність та ін.).

У квесті вихователь виступає в ролі мудрого і уважного наставника, саме він визначає цілі, продумує ігровий маршрут, готує завдання, оцінює результат командних зусиль і особистих досягнень кожної дитини.

Ідей для квестів може бути дуже багато, але найголовніше – все правильно та ефективно реалізувати.  Тому завдання повинні відповідати обраній темі і за своїм змістом відповідати рівню знань і умінь малюків. Для цього вихователю слід чітко визначити мету майбутньої гри і врахувати технічні можливості організації заходу. Завдання для дитячого квесту можуть бути найрізноманітнішими: загадки, ребуси, кросворди, закодовані слова,  пазли, творчі завдання, ігри з піском, лабіринти, спортивні естафети, музичні паузи.

Сценарій квесту для дошкільнят повинен бути детальним, продуманим. Вимоги до сценарію такі: перше завдання не повинно бути занадто складним, його мета – зацікавити, надихнути, залучити в гру. Всі наступні мають бути зрозумілі, пробуджувати допитливість і не викликати відчуття перевтоми дошкільнят. Крім того, необхідно враховувати тривалість квест – гри в різних вікових групах дошкільного закладу, яка  становить: 20-25 хвилин для молодших дошкільнят; 30-35 хвилин для вихованців середньої групи; 40-45 хвилин для старших дошкільнят.          Наступним етапом у підготовці до квесту є розробка роздаткового дидактичного матеріалу, створення  умов здійснення  ігрових випробувань; створення презентації для вступної частини (за бажанням з використанням ІКТ), підбір музичного оформлення; виготовлення реквізиту, карти, костюмів, атрибутів для проходження кожного етапу. Для складання маршруту можна використати різні варіанти: –         карта – схематичне зображення маршруту;-         маршрутний лист – де послідовно позначені станції, місця їх розміщення, зашифровані слова, загадки, ребуси, відповідь, на які і буде те місце, куди подорожують;-         чарівний клубок – на ньому послідовно прикріплені записки з назвою того місця, куди треба вирушити. Поступово розмотуючи клубок, діти переміщуються від станції до станції;-         «чарівний екран» – ноутбук, планшет, мультимедійна дошка, на яких послідовно розміщені фотографії, тих місць, куди повинні слідувати учасники.           Також учасники можуть дізнаватись про те, куди далі прямувати, тільки після того, як виконають завдання на станції (відповідь на завдання і є назвою наступної станції;  або  знаходять потрібну підказку у певному місці).            Проводити квест – ігри можна як в приміщенні дошкільного закладу, переміщаючись з групової кімнати в спортивну чи музичну зали, музей, бібліотеку, кімнату казок тощо, так і в природному довкіллі: під час прогулянки або екскурсії, походу.             Організаційна частина квесту  включає вступне слово ведучого, в якому вихователь налаштовує дітей на гру, намагається зацікавити, заінтригувати, звернути увагу на майбутню подорож. Наприклад, відповідно до ігрового сюжету, діти стають детективами і повинні провести міні-розслідування в пошуках зниклого професора  Колфа, знайти скарби піратів або врятувати принцесу. Діти мають чітко розуміти кінцеву мету гри, до реалізації якої вони прагнуть. Матеріали, які використовуються  для дидактичних ігор, костюми, атрибути, повинні відповідати сценарію і загальній тематиці. При цьому, з метою здійснення індивідуального  підходу, враховуються особистісні та поведінкові особливості дітей. Забороняється використовувати завдання, виконання яких, містить потенційну загрозу для здоров’я дітей.            Надалі  організовується розподіл дітей на команди; знайомство з правилами;  роздача карт  чи буклетів – путівників, в яких в ілюстрованій формі представлений порядок проходження ігрових зупинок. Випробування кожного етапу дає можливість команді перейти на наступний етап. Гравці отримують потрібну інформацію, підказку, спорядження і т.д. За вирішення задач, виконання рольових завдань з подолання перешкод, передбачена стимулююча система штрафів за помилки, а також бонусів (фішок) за вдалі варіанти та правильні відповіді.            Впоравшись з одним завданням, діти отримують підказку, за допомогою якої  вони переходять до наступного випробування. Такий спосіб організації ігрової пригоди додатково мотивує пізнавально – дослідницьку активність маленьких учасників. Старші дошкільнята із захопленням сприймають таку цікаву форму квесту, як геокешинг. Геокешинг – цікава розвивальна й водночас рухлива гра, зміст якої полягає в тому, що одні учасники створюють «тайники зі скарбами», а інші за допомогою карти знаходять заховані скарби. Ця гра включає елементи орієнтування на відкритій місцевості.  В кінці всіх випробувань учасників чекає заслужена винагорода, призи розраховуються на всю команду і розподіляються між гравцями справедливо.            Завершальним етапом квесту є підведення підсумків, обмін думками та враженнями. Під час аналітичної бесіди вихованці дають відповіді на запитання: що викликало найбільший інтерес? Що дізналися нового? Над чим потрібно ще попрацювати? Куди хотілося б здійснити подорож наступного разу?            Головна перевага квесту в тому, що така форма організації ненав’язливо, в ігровій формі, сприяє активізації пізнавальних і розумових процесів учасників. За допомогою такої гри можна досягти освітніх цілей: реалізувати проектну та ігрову діяльність, ознайомитись з новою інформацією, закріпити наявні знання, удосконалити на практиці вміння  дітей.

Крім того, змагальна діяльність навчає дітей взаємодії в колективі однолітків, підвищує атмосферу згуртованості і дружби, розвиває самостійність, активність та ініціативність. До участі в  квестах доцільно   залучати батьків, що сприяє тісній співпраці у питаннях освіти та виховання дошкільнят.

Отже, використання квестів у освітньому процесі дошкільного навчального закладу –  це один з цікавих інноваційних засобів, спрямованих саморозвиток та освіченість вихованців як творчих особистостей.