Category Archives: Методична скарбничка

 

Професійна компетентність вихователя дошкільного навчального закладу 

Вихователь у групі – найголовніша людина для маленької дитини. Вона повністю довіряє вихователю, наділяє його авторитетом і всілякими достоїнствами: розумом, красою, добротою. І це не дивно, оскільки все життя малюка в дошкільному закладі залежить від Головного Дорослого. Саме він є суддею у розв’язанні дитячих конфліктів, уводить правила; він усе знає і може допомогти, підтримати, похвалити, а може не помітити, насварити чи відштовхнути.

      Усім дітям з перших днів перебування в дошкільному закладі потрібна радісна атмосфера. Творцем і водночас берегинею такої комфортної атмосфери в групі і в усьому дошкільному закладі є вихователь. Повноцінне дитинство – це своя особиста територія, місце, обладнане з любов’ю, розумінням віку, душі й прагнень кожного малюка. У подібних умовах під керівництвом дорослих, насамперед вихователів, дитина стає дизайнером цього простору. Відчуття власної щасливої території допомагає дітям рости самостійними, веселими, самодостатніми. Тільки спокійна, продумана повсякчасна робота вихователя з дитиною розвине всі найкращі паростки, закладені природою, і зробить її щасливою. Важливо організувати процес виховання так, щоб потім він перетворився на процес саморозвитку і самовиховання, який супроводжуватиме все життя дитини, стане невід’ємною частиною постійного самовдосконалення.

    Дошкільний педагог покликаний виконувати дві основні ролі: навчати, допомагаючи дошкільникам набути нові знання, і виховувати, але одночасно захоплювати, зацікавлювати, «заряджати» творчою мотивацією.

    Отже, основними педагогічними цінностями сучасного вихователя дошкільного навчального закладу є:

  • людські:дитина як головна педагогічна цінність і педагог, здатний до її розвитку, співпраці з нею, соціального захисту її особи, допомоги і підтримки її  індивідуальності, творчого потенціалу;
  • духовні:сукупний педагогічний досвід людства, відображений у педагогічних теоріях і способах педагогічного мислення, спрямований на формування особистості дитини;
  • практичні:способи практичної педагогічної діяльності, перевірені практикою освітньо-виховної системи, педагогічні технології;
  • особистісні педагогічні здібності, індивідуальні особливості особи педагога як суб’єкта педагогічної культури, педагогічного процесу і власної життєтворчості, які сприяють створенню особистісно-гуманної взаємодії.

      На думку О. Кононко, сучасний вихователь – це передовсім педагог-новатор, який відчуває нові життєві тенденції, тримає руку на пульсі часу, добре орієнтується у пріоритетах сучасності, спрямований на майбутнє, творчо ставиться до своєї професійної діяльності. Саме такий вихователь «…дивиться на освіту як на процес розширення можливостей компетентного вибору дитиною змісту, місця, тривалості, партнерів, матеріалів для своїх занять; створення умов для її саморозвитку, прояву сутнісних сил; пошук педагогічних технологій побудови розвивального способу життя дошкільника; формування в нього основ особистісної культури; створення виховного середовища».

      Педагогічна діяльність є динамічною системою, складовими якої є взаємопов’язані компоненти:

– гностичний (об’єднує здатність до аналізу, узагальнення, уміння формулювати завдання щодо виховання і навчання, виробляти стратегію їх вирішення, оцінювати проекти рішень і способи їх реалізації);

– проектувальний (передбачає формулювання системи цілей і завдань, планування власної діяльності і діяльності дітей);

– конструктивний (пов’язаний з відбором та організацією навчального матеріалу);

– організаторський (здатність здійснювати педагогічний процес, створювати розвивальне середовище для дитини);

– комунікативний (уміння встановлювати і розвивати педагогічно доцільні взаємини з дітьми і їхніми батьками, колегами по роботі).

         Отже, для успішного здійснення педагогічної діяльності вихователь повинен володіти знаннями з дошкільної педагогіки, дитячої психології, індивідуальних психологічних характеристик, вікової фізіології, дошкільної педіатрії та гігієни, правил охорони життя і зміцнення здоров’я дітей. Одночасно йому необхідно володіти відомостями, які на загальнотеоретичному рівні розкривають мету, завдання, принципи, зміст виховання і навчання дітей, а також оптимальні умови, форми, методи і засоби здійснення навчально-виховного процесу, організації ігор, інтелектуальної та фізичної праці, художньої творчості, облаштування простору життєдіяльності. Ці знання є основою необхідних у його діяльності практичних умінь.

         Cучасні діти дошкільного віку живуть у динамічному середовищі, яке постійно розвивається. Їхніми характерними рисами стають – висока емоційна чутливість, розумова активність і обізнаність у більшості доступних сфер оточуючої дійсності; неврівноваженість нервової системи; незадовільний стан здоров’я, відмінності у ціннісних орієнтаціях. Тому сьогодні вкрай необхідно привести у відповідність до нових стандартів розвитку дитини професійну діяльність діючих вихователів ДНЗ, сформувати їхню готовність до реалізації завдань креативного, творчого розвитку сучасного дошкільника. Зважуючи на те, що дошкільна освіта сьогодні значно відрізняється від тієї, яка була в нашій країні 10 – 15 років тому, сучасний вихователь повинен вміти працювати в умовах соціуму, котрий стрімко змінюється, розуміти, що тільки високий професіоналізм і творчість, ініціатива допоможе знайти місце і сомореалізуватися в педагогічній професії. Крім того, за свідченням сучасних психологів (І. Бех, О. Л. Кононко, С. О. Ладивір, Т. О. Піроженко та ін.) відбулися суттєві зміни у особистості нинішньої дитини-дошкільника. Сучасні діти не схожі на дітей середини ХХ століття: розширився діапазон відмінностей дітей у мисленні, мовленні, процесах запам’ятовування і переробки інформації. Все це вимагає від вихователів-практиків вміння знаходити нові шляхи щодо стимулювання розвитку дошкільників, індивідуалізації та диференціації навчально-виховного процесу, тобто бути професійно компетентними.

         Поняття «компетентність» характеризується такими якостями як знаючий, обізнаний, авторитетний у певній галузі. Професійна компетентність у психолого–педагогічній літературі розглядається як професійна підготовленість і здатність спеціаліста до виконання завдань і обов’язків професійної діяльності. До її структури входять знання, уміння та навички професійної діяльності.

 Професійна компетентність вихователя дошкільного навчального закладу – це сукупність діяльнісно-рольових і особистісних характеристик педагога, що дозволяють йому на високому рівні формувати у дошкільника основи життєвої позиції як системи ціннісних відносин до природи, рукотворного світу (культури), до людей і самого себе. Важливе місце відводиться формуванню у дошкільника самотворення, розуміння дитячого «Я», виховання у дитини позитивного ціннісного ставлення до себе.

   Професійна компетентність вихователя дитячого садка включає такі вміння:

  • створювати атмосферу життєдіяльності в дитячому саду, наближену до сімейної (особистісне спілкування);
  • забезпечувати різні форми активності дитини (фізична, емоційно-ціннісна,  соціально-моральна, пізнавальна, мовленнєва, художня, креативна);
  • використовувати оптимальні для дошкільного віку моделі основних видів діяльності (спілкування, сюжетно-рольова гра, предметно-практична, дослідна та навчальна діяльність).

         Професійна компетентність вихователя тісно пов’язана з рівнем розвитку у нього загальних педагогічних здібностей:

  • організаторських – здатність – організовувати і регулювати поведінку дітей, стимулювати їх активність у різних видах діяльності;
  • сугестивних – здатність до словесного і емоційно-вольового впливу на дитину;
  • комунікативних – готовність легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника і отримувати задоволення від спілкування;
  • перцептивних – здатність сприймати і розуміти іншого, педагогічна інтуїція;
  • емоційної стійкості – володіння собою, самоконтроль, саморегуляція;
  • оптимістичногопрогнозування – використання у виховному процесі позитивних якостей вихованця;
  • креативних – здатність до творчості, педагогічна мобільність, готовність швидко вирішувати проблемні ситуації.

     

ПОКАЗНИКИ  ПРОФЕСІЙНОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ СУЧАСНОГО ВИХОВАТЕЛЯ ЗДО

  • психологічна та загальнокультурна компетентність,
  • педагогічна ерудиція;
  • системність мислення;
  • інноваційність мислення  (здатність модернізувати зміст, форми, методи, прийоми та засоби освітнього процесу);
  • детермінізм мислення (здатність встановлювати причинно-наслідкові зв’язки);
  • перспективність мислення (здатність прогнозувати шляхи розвитку освітнього процесу);
  • продуктивність мислення (здатність розробляти методичний матеріал);
  • науковість мислення (готовність проводити педагогічні дослідження),
  • соціальна компетентність та соціальна активність;
  • готовність презентувати себе й свій педагогічний досвід.

На думку вчених головними критеріями сформованості компетентності педагога є:

  • емпатійність, здатність до переживання;
  • повага до дітей, потреба віддавати їм своє серце;
  • справжня інтелігентність, духовна культура, бажання працювати з іншими, здатність знайти застосування своїм силам та брати участь у колективній педагогічній творчості;
  • високий професіоналізм, інноваційний стиль науково-педагогічного мислення, готовність до створення нових цінностей та прийняття творчих рішень;
  • фізичне та психічне здоров’я, професійна працездатність.

         Професія дошкільного педагога – непроста і виснажлива, адже вихователю потрібно затратити багато часу і зусиль для того, щоб організувати новий творчий, захопливий освітній процес із дошкільниками. Педагог повсякдень застосовує свою творчу уяву і фантазію, даруючи цікаві нові ідеї вихованцям. Вихователь  – центральна фігура в дошкільному закладі. Недаремно кажуть: який вихователь, такі в нього й діти. Від того, наскільки педагог критично підходить до аналізу своєї роботи, використовує новинки психолого-педагогічної науки та практики, передовий досвід, шукає нові методи та прийоми навчально-виховної роботи з дітьми, дбає про свій інтелект і культурний розвиток, залежить рівень розвитку та вихованості його вихованців.

    Тож сьогодні потрібен вихователь, який розуміє, любить і поважає особистість дитини. Сприймає її такою, якою вона є, з позитивними та негативними сторонами, розуміє та враховує природні потреби та можливості, ніколи не дозволить образити чи принизити, не допустить фальші у стосунках.

Консультація на тему “Режим дня у закладі дошкільної освіти, значення його та дотримання”

Правильно організований режим дня – неодмінна умова нормального фізичного розвитку дитини, зміцнення її здоров’я, підтримання високого рівня фізичної і розумової працездатності. Установлений режимом певний ритм життя сприяє нормальному перебігу всіх фізіологічних процесів в організмі. Потреби дитини у сні, харчуванні, чистоті, зміні видів діяльності, прогулянках на повітрі зумовлюють відповідний режим дня, що має важливе значення для збереження і зміцнення її здоров’я, повноцінного розвитку.
Режим дня — правильний розподіл у часі головних процесів життєдіяльності дитини.

Розвивальний і виховний ефект режиму заснований на принципі ритмічності, згідно з яким усі заняття мають відповідати ритму життєдіяльності організму. Режим змінюється залежно від віку, стану здоров’я, особливостей виховання дітей у сім’ї й у закладі дошкільної освіти.

          Звичка до певної діяльності у певний час готує до неї нервову, інші системи організму, запобігає виникненню негативних емоційних станів, перевтоми. Щоденне дотримання режиму дня позитивно впливає на перебіг усіх фізіологічних процесів у організмі, стан нервової системи. Режим дня, який відповідає потребам віку і стану здоров’я дитини, сприяє її життєрадісному, бадьорому настрою, має велике виховне значення, оскільки привчає її до порядку, організованості.

Активна діяльність повинна чергуватися з відпочинком для відновлення сил організму. Адже кожна праця потребує певних зусиль, раціональний розподіл яких зумовлює оптимальний рівень утомлюваності. Недостатній відпочинок спричинює перевтому, яка може призвести до розладу діяльності нервової системи.

Діти дошкільного віку надзвичайно чутливі до зміни режиму дня. Це пов’язане з активним формуванням у цьому віці кори головного мозку, нервові клітини якої не можуть довго перебувати в активному стані. Тому порушення режиму знижують працездатність організму, спричинюють розлади діяльності і поведінки дітей, які стають роздратованими, вередливими. Чим менша дитина, слабша її нервова система, тим важливіше дотримання встановленого порядку зміни видів діяльності. На думку К. Ушинського, “головний закон дитячої природи можна висловити так: дитина вимагає діяльності невпинно і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю і однобічністю. Змусьте дитину сидіти — вона дуже швидко втомиться, лежати — те саме, йти вона довго не може, не може довго ні говорити, ні співати, ні читати, і менш за все довго думати; але вона бавиться і рухається цілий день, змінює і змішує всі ці діяльності і не втомлюється ні на хвилину, а міцного дитячого сну достатньо, щоб відновити сили на майбутній день”. Ніщо так не організовує дітей, як правильний розпорядок дня. Якщо з раннього віку привчати їх до режиму, вони швидко до нього звикнуть і дотримуватимуться його. Режим дня дитини дошкільного віку має відповідати таким педагогічним вимогам:

  1. Відповідність природному ритму основних фізіологічних процесів дитячого організму, чергування активної діяльності з відпочинком.
  2. Постійність, стійкість і визначеність головних елементів

За словами А. Макаренка, ретельне дотримання встановленого режиму зменшує кількість порушень у поведінці дітей. Організація режиму дня повинна бути доцільною, раціональною, що мають усвідомлювати і діти. Вихователь мусить вимагати його дотримання доброзичливо, спокійно, але наполегливо, рішуче. Ці вимоги здатна сприймати вже півторарічна дитина. Особливо важливо контролювати дотримання режиму, передусім на початкових етапах.

  1. Гнучкість.Режим має враховувати природні біоритми дитячого організму. Для розвитку саморегуляції організму важливо, щоб усі аспекти режиму враховували бажання, індивідуальні особливості дитини. Наприклад, дитині зі збудливою, слабкою нервовою системою потрібно частіше відпочивати і більше спати, а залежно від її самопочуття, стану здоров’я, попередньої або наступної діяльності можна скоригувати час прийому їжі та ін.
    Загальними компонентами режиму дітей в усіх вікових групах ЗДО є: прибуття у ЗДО, ранкова гімнастика, самостійні ігри, приготування до сніданку, сніданок, допомога у прибиранні посуду, заняття, прогулянка, обід, сон, гігієнічна гімнастика, самостійна діяльність, полуденок, прогулянка, ігри, вечеря. Водночас режим дня кожної вікової групи має свої особливості.
             У молодших групах, діти яких ще недостатньо оволоділи навичками самообслуговування, відводять більше часу на підготовку до прогулянки, одягання, прийом їжі, намагаючись це робити не за рахунок часу, відведеного на ігри і самостійну діяльність дітей. У середній, старшій групах, дітям яких доводиться вирішувати значно складніші навчально-виховні завдання, не варто збільшувати час заняття за рахунок інших компонентів режиму.

Завдяки чіткій повторюваності режимних процесів у дітей формується орієнтування у часі, уявлення про частини доби, дні тижня; вони вчаться цінувати час, не запізнюватися, не поспішати, робити все вчасно; засвоюють навички культури поведінки, знання про гігієну; звикають до організованості, охайності, порядку.

Діти легко звикають до режиму в ЗДО, якщо всі умови виконання режимних процесів збуджують у них позитивні емоції та асоціюються з ними: чиста тепла вода, пахуче мило, чисті серветки, тощо.

 

Зустріч з вчителем початкової ланки

Вступ до школи – важливий момент у житті дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з оточенням ровесниками й дорослими, новим видом діяльності. Сучасні батьки, які відповідально ставляться до своїх обов’язків, є активними учасниками освітнього процесу. Вони обізнані, ерудовані та добре поінформовані про те, що відбувається в системі освіти. Тому уважно підходять до питання переходу дитини із дитсадка до школи.

17 грудня 2019 року у ДНЗ «Росинка» було організовано зустріч з вчителем початкової ланки ЗОШ І-ІІ ступенів № 6 Гусаровою А.В. для батьків дітей старшого дошкільного віку. Зустріч пройшла в атмосфері доброзичливості та великої зацікавленості з боку батьків майбутніх першокласників.  

         Батьки отримали корисну інформацію щодо особливостей освітнього процесу в першому класі, підготовки малюків до шкільного навчання вдома.

Усі присутні мали нагоду вільно висловитись та отримати відповіді на питання, які так тривожать батьків, а саме,  як  підготувати дітей до шкільних навантажень та безболісного переходу до навчання у НУШ.

“Безпека життєдіяльності дітей – найважливіший аспект освітнього процесу в ДНЗ”

Згідно річного плану 21.11.2019 року в ДНЗ  була проведена педагогічна рада на тему: “Безпека життєдіяльності дітей – найважливіший аспект освітнього процесу в ДНЗ”.  На педраду були винесені такі питання:

1.Про виконання рішень попередньої педагогічної ради (вихователь – методист Бабіна С.В.);

2.Створення у дошкільному закладі безпечного освітнього середовища (директор Горовецька О.Г.).

3.Формування у дітей свідомого ставлення до власного життя та здоров’я (вихователь Жила І.Г).

4.Забезпечення безпечних умов під час організації фізкультурно-оздоровчої роботи (інструктор з фізкультури Франкевич А.А).

5.Про наслідки тематичного вивчення стану організації роботи з безпеки життєдіяльності дошкільників (вихователь – методист Бабіна С.В.).

6.Презентація розвивальних ігор, посібників, матеріалів для організації роботи щодо формування безпечної поведінки дошкільнят (вихователі груп).

         Під час обговорення питань щодо  безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку педагоги обмінювалися досвідом, розв’яз ували проблемні завдання, аналізували результати тематичного вивчення з даного питання, надавали поради молодим колегам про  надання першої допомоги  в різних життєвих ситуаціях. Крім того, вихователі продемонстрували сучасні розвивальні ігри  по безпеці життєдіяльності, виготовлені власноруч.

 

 

15/11/2019

 Наступність у роботі закладів дошкільної освіти і початкової школи

Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов’язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім’ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти.

         З метою забезпечення наступності та перспективності у роботі ДНЗ «Росинка» та ЗОШ І-ІІ ступенів № 6  з 11 листопада по 15 листопада 2019 року проведений методичний квест для вихователів дітей старшого дошкільного віку та вчителів початкової ланки. Учасники мали можливість переглянути у старших групах заняття з розвитку мовлення «Сходинки до школи» (вихователь Лишенко О.І.), квест – заняття «Шукачі скарбів» (вихователь Стешенко М.О.). В свою чергу під час зустрічі в закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 6 вихователі відвідали урок математики в 1 класі по темі «Порівнюємо числа. Повторюємо числа 1-10».

Таке перехресне відвідування, спільне обговорення напрямів роботи сприяє більш тісному контакту між педагогічними колективами, дає можливість вихователям і вчителям взаємозбагачуватись знаннями стосовно програмових вимог, форм і методів роботи з дітьми в ЗДО та ЗЗСО, виявляти недоліки, що заважають здійсненню наступності в роботі, визначати способи вдосконалення освітнього процесу. Тісна співпраця двох освітніх закладів, наступність в їх роботі дозволяє досягати високого рівня адаптації дітей – дошкільників до нових умов, до нового статусу школяра.

15/11/2019

Готуємось до педради

 Важливим засобом, що сприяє обміну педагогічним досвідом та стимулює педагогів до вдосконалення власної професійної майстерності, є проведення ними відкритих заходів. 

Відповідно до плану  ДНЗ на 2019-2020 н.р. в групах дітей  молодшого, середнього та старшого дошкільного віку з 04 по 14.11.2019 р. проведені  колективні перегляди занять до педради на тему:  «Безпека життєдіяльності дітей дошкільного віку – найважливіший аспект освітнього процесу в ДНЗ».

          Під час заняття в старшій логопедичній групі «Сонечко» (вихователь Бездрабко А.Д. в ролі казкового персонажу – Супермена) діти проходили «курс молодого рятівника». Майбутні першокласники виконували проблемні завдання, розповідали про служби порятунку, розв’язували ситуації, вправлялися бути обачними і обережними.

 Під час заняття в середній групі «Дзвіночок» (вихователь Листопадова Н.М.) діти подорожували  Країною Безпеки та робили різноманітні зупинки, під час яких на них чекали цікаві завдання. Вихованці добре розпізнавали дорожні знаки, застережливі  кольори  світлофора, небезпечні предмети та об’єкти природи. Більшість розв’язували самостійно проблемні ситуації та висловлювали власні міркування.

У молодшій групі «Малинка» (вихователь «Кравець В.О.) діти вирушили на пошуки персонажу з мультфільму  Маші. Малята добре розрізняли їстівні та отруйні гриби, ягоди. Розповідали про небезпечних тварин, яких можна зустріти в лісі.

У старшій логопедичній  групі «Калинка» (вихователь Парфьонова Н.М.) вихованці складали пам’ятку для Незнайка. Вправлялися надавати першу допомогу при порізі пальця на руці. Крім того, розв’язували  різні проблемні ситуації: викликали рятівні служби у разі пожежі, повторювали правила поведінки з незнайомцями, розрізняли безпечні та небезпечні предмети.

Діти старшого дошкільного віку групи «Ромашка» (вихователь Стешенко М.О.) дізнавались про таємниці чарівного вогню у «Школі юних пожежників». Вихованці побачили як раніше люди здобували вогонь, спробували це зробити самостійно за допомогою двох камінчиків; розповідали про важливість та небезпеку вогню у житті людини; проводили експеримент по визначенню засобів, якими можна гасити вогонь; викликали пожежну службу.

У групі дітей молодшого дошкільного віку  «Фіалочка» (вихователь Кондратенко Н.О.) малята потрапили на казкову галявину, де зустріли мешканців лісу, які потребували допомоги. Ведмедику пояснили, чому не можна гратися сірниками, Їжачку підказали, які предмети можна брати в ліс, а Білочці   вибрали їстівні  гриби та ягоди.

         Під час проведення колективних переглядів вихователі продемонстрували свою педагогічну   майстерність.  Кожен педагог дитячого садка відвідав відкриті заняття, де не тільки переглянув  діяльність своїх колег, а й брав активну участь в обговоренні переглянутих заходів.

В дошкільному закладі пройшов семінар – практикум

   Щоб людина почувалася в дорослому житті впевнено й безпечно, її змалечку треба навчити цінувати неповторність власного життя та життя інших людей. Тому одним з пріоритетів сучасної дошкільної освіти є формування у малят основ безпечної поведінки в довкіллі та свідомого ставлення до власного здоров’я. Саме цій темі був присвячений семінар – практикум на тему «Сучасні підходи до організації роботи з формування навичок безпечної поведінки у дошкільників», який відбувся  у закладі 31.10.2019 р. Свою ерудованість та знання правил поведінки в  незвичайних ситуаціях педагоги показали, розв’язуючи різні нестандартні завдання. Вважаємо, що тільки завдяки спільним зусиллям у справі охорони життя і збереження здоров’я дошкільнят можна не тільки захистити їх від небезпеки, а й закласти основи безпечної поведінки, підготувати до подальшого шкільного, більш самостійного життя.

28/10/2019

Організація роботи з безпеки життєдіяльності дітей в дошкільному навчальному закладі

Дошкільний навчальний заклад забезпечує право дитини на охорону здоров’я, здоровий спосіб життя через створення умов для безпечного, нешкідливого утримання дітей, раціонального харчування. Здоров’я, його охорона та зміцнення, безпека дітей повинні бути життєвою стратегією, пріоритетом у роботі дошкільних закладів.

(Закон України “Про дошкільну освіту”)

Дитина повинна самостійно вирізняти основні небезпечні чинники довкілля. Знати правила безпечного перебування вдома, у дитячому садку, на вулиці, на воді, на льоду, на спортивному майданчику (Базовий компонент дошкільної освіти в Україні)

Що таке безпека дитини?

Безпека – це: знання дітей-дошкільників про певні небезпечні ситуації та людей, які можуть загрожувати здоров’ю та життю, уміння правильно поводитися у різних ситуаціях; навички самостійних рішень у певних надзвичайних ситуаціях.

Освітня  діяльність з дошкільниками в ДНЗ проводиться у таких напрямках: 

  • життя серед людей, у природному та предметному середовищі;
  • правила поведінки з вогнем;
  • безпечні та небезпечні вулиці та дороги;
  • виховання вміння надавати собі та іншим допомогу у випадку необхідності.

Перевага надається заняттям, цікавим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм. 

Більше уваги важливо приділяти організації різних видів діяльності, спрямованих на набуття певних навичок поведінки, досвіду, самостійного пошуку виходів з непростих ситуацій, навчанню приймати виважені, продумані рішення. Адже все, чому навчають, діти повинні вміти застосовувати в реальному житті, на практиці.

Важливою формою роботи з дошкільниками та колективом дошкільного навчального закладу із забезпечення безпеки є проведення  Тижня безпеки дитини.

Мета його: 

  • поліпшити якість навчально-виховної роботи з дітьми з питань особистої безпеки та захисту життя;
  • вдосконалювати  теоретичні  знання та практичні  навички  педагогів з формування у дошкільнят ціннісного ставлення до власного здоров’я та життя;
  • пропагувати здоровий спосіб життя серед дітей та батьків;
  • інтегрувати суспільне та родинне виховання з проблем безпеки життєдіяльності дитини.

Спільна робота з педагогами, дітьми, батьками забезпечить дітям перед вступом до школи різноманітно та повно засвоїти навички практичної безпечної життєдіяльності й усвідомити, що її життя та здоров’я – це найдорожче багатство. А дотримання дітьми правил безпечної поведінки та захисних принципів обов’язково допоможе їм у різних життєвих ситуаціях.

 

 

ПАМ’ЯТКИ ІЗ ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

 

Профілактики травматизму

серед дітей дошкільного віку

 І. Електробезпека

  1. Не залишати дітей з увімкненими електроприладами (праска, телевізор,
    настільна лампа, електрообігрівач, магнітофон, комп’ютер тощо).

2.Не дозволяти дітям вмикати та вимикати електроприлади.
3.На розетки поставити заглушки.

  1. Не вмикати в одну розетку більше ніж два електроприлади.
  2. Не   прикрашати   новорічну  ялинку   одночасно електрогірляндами   і «дощиком» із фольги: це може призвести до короткого замикання і пожежі.

 

ІІ. Безпека користування газовими приладами

  1. Не залишати дітей наодинці з увімкненими газовими приладами.
  2. Не дозволяти дітям торкатись до газових приладів, вмикати та вимикати їх.
  3. Не обігрівати приміщення за допомогою газової плити: це можепризвести до отруєння продуктами згоряння. Найбільш чутливими до отрути є діти.

 

III.Пожежна безпека

1.Джерела  вогню  (сірники,  запальнички  та  ін.)  потрібно  зберігати  у недоступному для дітей місці.

  1. Легкозаймисті речовини (спирт; рідини, що містять спирт; лаки; фарби; розчинники; бензин; олію та ін.) потрібно зберігати в недоступному для дітеймісці.
  2. Під час відпочинку на природі не потрібно розпалювати і дозволяти церобити дітям.
  3. Не дозволяти дітям користуватись відкритим вогнем.
  4. За потреби спалювання сміття робити за відсутності дітей.
  5. Не курити в присутності дітей і не залишати недопалки.

 

IV.Безпека в побуті

  1. Загальні вимоги

1.1.         Навчити   дитину   безпечних   ігор.   Не   дозволяти   проводити   ігри, пов’язані   зі   схованками   в   шафах  та   інших   предметах,   що   зачиняються, за занавісками та з пересуванням у темряві.

1.2. Якщо дитина має окрему кімнату, то всі її речі мають знаходитись на висоті піднятої руки. Слід стежити, щоб у дитини не було потреби діставати щось зі стільця чи табуретки. Над ліжком не повинні висіти ніякі предмети.

1.3. Лампи в електроприладах повинні бути повністю закриті плафонами.

1.4. Гострі,  ріжучі,  колючі  і  крихкі  предмети  повинні  знаходитись,  у 

не доступному для дітей місці.

1.5. Особливу увагу потрібно звернути на зберігання ліків. Лаки повинні зберігатися зачиненій шафі.

1.6. Іграшки   не   повинні   бути   небезпечними   для   дитини   (лазерні 

іграшки, кулькові та водяні  пістолети). Якщо  іграшка розбирається, то її складові  частини  за розмірами  повинні  бути такими, такими,  що  не  вміщаються в рот, ніс, вухо.

Перевірте іграшки щодо можливості розбивання (осколки можуть поранити дитину).

 1.7. Із сумісними іграми з дітьми не використовуйте петарди.

2.Безпека на кухні

2.1. Столові прибори для дитини повинні бути такими, що не б’ються.

2.2. Обідній стіл та стілець повинні бути дібрані відповідно до росту дитини.

2.3.Над обіднім столом не повинні висіти полиці або окремі предмети кухонного обладнання.

2.4.Усі спеції, як сипкі так і рідкі, повинні зберігатись у недоступному для дитини місці.

2.5. Якщо виникла потреба користуватися виделкою і ножем, то їжу дитині повинні порізати дорослі.

2.6. Краї чашок та склянок не повинні мати тріщин і щербинок.

2.7. На плиті ручки сковорідок і носик чайника потрібно повернути до стіни.

2.8. Гарячу їжу необхідно  розливати лише на столі,  а не переносити тарілки з нею від плити до столу.

2.9. У присутності дитини бажано користуватися конфорками другого ряду.

2.10. Якщо дитина не дістає до крана з водою, то вона може      користуватися  змоченим  рушником.

2.11. Двері   кухні   з   боку   коридору   повинні   закриватися   на   гачок, розміщений у третій частині зверху.

  1. Безпека у ванній кімнаті

3.1. Для дитини слід мати дитячі миючі засоби. Миючі засоби, якими користуються  дорослі,   є   шкідливими   для   дитини   і   повинні   

зберігатись в недоступному для місці.

3.2. Підлогу потрібно покривати не слизьким килимком.

3.3. Двері   ванної   кімнати   повинні   закриватись   на   гачок   чи   засув, розміщений у третій частині, зверху.

3.4. Не можна залишати дітей наодинці під час купання.

  1. Безпека на балконі

4.1. Не можна залишати дітей на балконі.

4.2. Не можна дозволяти дітям проводити рухливі ігри на балконі

4.3. На балконі  потрібно  закрити  щілини,  через  які  можуть випадати дитячі іграшки.

 4.4. У присутності дітей не можна нахилятися із балкона.

4.5. Балкон повинен закриватись із кімнати на гачок чи засув, розміщений у третій частині зверху.

  1. Попередження травматизму під час відпочинку

5.1. Не залишайте дітей без нагляду.

5.2. Перевірте    обладнання   дитячого    майданчика,    щоб   запевнитися у   відсутності   чинників,   що   можуть   спричинити   травмування.   Особливо уважно обстежте пісок: у ньому можуть міститися скло та гострі металеві предмети.

5.3. Огляньте територію навколо будинку і перевірте наявність відкритих підвалів,  каналізаційнихлюків,   ям,  електрощитів,  недобудованих об’єктів, стоянок автотранспорту тощо.

  1. V.Безпека дорожнього руху
  2. Дотримуйтесь правил дорожнього руху.
  3. Проаналізуйте   місце   проживання   на  предмет  оцінку   інтенсивності дорожнього руху.
  4.  Дозволяйте старшим дітям самостійно переходити дорогу за повної відсутності руху: автотранспорту або велосипедистів.
  5. Пам’ятайте, отруйні гази машин — небезпечні для дітей.

 

28/10/2019

Дитячі ігри очима дорослих, або навчаємо педагогів бути активними  учасниками  дитячої  гри

Чи замислювалися ви, чому діти люблять грати? Що дає гра дитині? Пам’ятаєте, у що грали ви в своєму дитинстві? Гра – це вільна діяльність дітей, яка усвідомлюється як “несправжня”, але здатна повністю захопити дитину. Гра необхідна дитині. Вона сприяє самовираженню. Гра як провідна діяльність дошкільника має велике значення для фізичного, розумового, морального і естетичного виховання дітей. Перш за все, в іграх здійснюється пізнавальне розвиток дітей, так як ігрова діяльність сприяє розширенню і поглибленню уявлень про навколишню дійсність, розвитку уваги, пам’яті, спостережливості, мислення й мови. В іграх діти вчаться порівнювати предмети за розміром, формою і кольором, знайомляться з властивостями матеріалів, з яких вони зроблені. Ігри впливають на фізичний розвиток дітей. Під час гри задовольняється потреба дітей в рухах, які стають точними і впевненими.

 В процесі гри розвиваються моральні якості дитини: чесність, рішучість, сміливість, доброзичливість. Вони сприяють формуванню у дітей навичок спілкування, так як більшість ігор носить колективний характер. Слід використовувати ігрову діяльність для виховання дбайливого ставлення до іграшок і ігрового матеріалу, розвитку початкових трудових навичок. Формування ігрової діяльності в дошкільному віці передбачає її організацію вихователем. Причому, чим менше діти, тим більше в їхніх іграх має бути участі з боку дорослих.
Гра має великий вплив на розвиток мови дітей. Дітей слід постійно спонукати до спілкування один з одним і коментування своїх дій – це сприяє закріпленню навичок користування ініціативної промовою, вдосконалення розмовної мови, збагаченню словника, формування граматичної будови мови, і т.д.

 Великий вплив на розвиток мови дітей мають ігри – драматизації (інсценування якогось сюжету). Ігри-хороводи із співом сприяють розвитку виразності мовлення і узгодженості слів з рухами. Вони формують довільне запам’ятовування текстів і рухів.

 Однією з перших форм дитячої діяльності є сюжетно – рольова гра. Вона робить позитивний вплив на розвиток мови. В ході її дитина вголос розмовляє з іграшкою, говорить і за себе і за неї, наслідує гудіння автомобіля, голоси тварин і т.д.
В процесі гри дорослим бажано багато розмовляти, щоб у дітей виникла потреба в мовному спілкуванні, особливо це важливо для дітей, які не розмовляють. Поряд з сюжетно – рольовими іграми в дошкільному віці активно розвиваються ігри з правилами.

В іграх з правилами діти вчаться організовувати свою поведінку відповідно до правил, в результаті чого у них формуються такі особистісні якості, як витримка, дисциплінованість, цілеспрямованість, уміння регулювати свої бажання відповідно до поставлених завдань.

         Дидактична гра – знахідка дошкільної педагогіки. Для дидактичної гри характерна наявність навчальної мети. Нею керується дорослий, створюючи ту чи іншу гру, але переводить її в цікавій для дітей формі. Дитину ж привертає в грі не навчальна задача, яка в ній закладена, а можливість проявити активність, виконати ігрові дії, домогтися результату, виграти. В системі виховання в дитячому садку рухливим іграм відводиться велике місце. У рухливих іграх у дітей розвиваються і удосконалюються основні рухи, формуються такі якості як сміливість, організованість, винахідливість, наполегливість, вольові якості (правила – “бігти тільки після сигналу”, “кидати м’яч з певної відстані”, “бігти до умовного місця”, “стрибати тільки на одній або двох ногах”, і т.д.). В іграх з м’ячами, скакалками, обручами діти закріплюють поняття вгору, вниз, високо, близько, далеко.
Одним з важливих умов успішності навчання в ході рухливих ігор є зацікавленість в них самих дітей. Тому ігри повинні проводитися жваво, емоційно, невимушено.
Оскільки провідним видом діяльності в дитячому віці є гра, то, використовуючи її різноманітні види, можна ефективно впливати на формування всіх сторін соціальної активності дітей.

 

14/08/2019

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ, ЯКІ ОРГАНІЗОВУЮТЬ ЕКСКУРСІЇ У ПРИРОДУ

Навчальні екскурсії в природу дають змогу організувати спостереження та вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах. Це важлива форма роботи з дошкільнятами і має використовуватись в практиці роботи ДНЗ. Екскурсії в природу роблять життя дітей цікавішим, допомагають ліпше зорієнтуватися в довкіллі: у лісі, біля річки, на луці, в парку чи сквері, на ставку тощо.

Спостереження, які організовують під час екскурсій, забезпечують безпосередній контакт дітей з об’єктами природи, в результаті якого у них формуються реалістичні уявлення про  об’єкти  і явища природи та зв’язки між ними.

Важливим є і те, що у процесі ознайомлення з природою на екскурсіях у дітей інтенсивно розвивається мовлення, сенсорна культура, пізнавальні процеси, моральні якості, екологічна культура. Екскурсії у природу – чудова можливість для естетичного виховання дошкільника. Сприймання мальовничих пейзажів, розглядання квітів, яскравих комах – усе це допомагає дітям навчитись відчувати прекрасне, викликає у них бажання милуватися природою, оберігати її, самим творити красу і добро.

Неможливо переоцінити значення екскурсій для фізичного розвитку малят. Діти, перебуваючи на свіжому повітрі, багато рухаються, що стимулює обмін речовин і дає змогу загартувати організм. Але необхідно дбати про те, щоб екскурсії проводились лише в екологічно чистих зонах.

 Планування екскурсій

Екскурсія – це особливий вид заняття, на якому діти ознайомлюються з явищами природи у їх взаємозв’язках, з рослинами і тваринами – у середовищі існування. Плануючи екскурсію, необхідно пам’ятати, що вона має забезпечувати первинне цілісне яскраве сприйняття дитиною предметів і явищ. Для розширення, поглиблення і узагальнення уявлень дітей про знайомі  об’єкти  і явища природи  проводять повторні екскурсії.Планують екскурсію в першу половину дня. У день екскурсії в групі проводять лише одне заняття, потім – екскурсія. Денну прогулянку цього дня не організовують. У своєму плані вихователь фіксує тему екскурсії, програмовий зміст, підготовку вихователя та дітей, матеріали, які необхідні для екскурсії, її хід. Кількість об’єктів для первинного ознайомлення на екскурсії має бути обмежена. Так, для середньої групи планують два-три незнайомих об’єкта, а для старшої – три-чотири. Для кращого запам’ятовування дітьми об’єкти слід обирати різних класів і видів, наприклад: дерево, трав’яниста рослина, комаха.

 Відмінність екскурсій від повсякденних і цільових прогулянок

Екскурсія – це заняття, яке проводиться за межами дитячого садка. Прогулянка – повсякденна форма роботи, що здійснюється на ділянці дошкільного закладу. Під час екскурсій діти засвоюють значно більший обсяг програмового матеріалу, тому що зміст її повністю присвячено ознайомленню дітей з природою. Знайомство ж дітей з природою на прогулянці є лише одним із її компонентів – поряд з проведенням рухливих, творчих ігор, праці, індивідуальної чи групової роботи.

Під час екскурсії діти отримують більш систематизовані знання про об’єкти природи у їх природній взаємодії. На прогулянках спостереження можуть бути різноманітними і неузгодженими між собою, вихователь іде за пізнавальним інтересом дитини, за ситуацією, почуттям, а не за визначеним заздалегідь програмовим завданням. Так, наприклад, на прогулянці може бути проведене колективне спостереження за сходами квітів, а індивідуальні – за хмарами, метеликом, птахом тощо.

Екскурсія більш подібна до цільової прогулянки, але це не тотожні поняття. Цільова прогулянка відрізняється обсягом програмового матеріалу, він значно менший. Екскурсії починають проводити  лише в середній групі, а цільові прогулянки доступні  вже з молодшого віку. Основною метою цільових прогулянок є збагачення естетичних і моральних вражень дітей або ж виконання нескладних практичних завдань. Тематика цільових прогулянок може бути такою: милування золотою осінню, квітучим яблуневим садом, збирання каштанів, жолудів, насіння, підгодовування птахів. Цільові прогулянки, як правило, поєднуються із пішохідними переходами і проводяться один раз на тиждень.

Види, зміст екскурсій у природу та їх структура

         За змістом екскурсії у природу поділяють на  два види:

  • природничі екскурсії – до лісу, водойми, парку, скверу тощо;
  • сільськогосподарські екскурсії – на город, у сад, на поле, ферму тощо.

Структура екскурсії у природу:

  • встановлення зв’язку навчальної інформації з попереднім досвідом дітей;
  • повідомлення мети екскурсії;
  • колективне спостереження;
  • збирання природного матеріалу;
  • дидактична гра;
  • підведення підсумків.

Структура сільськогосподарської екскурсії:

  • встановлення зв’язку навчальної інформації з попереднім досвідом дітей;
  • повідомлення мети екскурсії;
  • колективне спостереження;
  • розповідь дорослого про об’єкт спостереження, діяльність дорослого щодо нього;
  • підбиття підсумків.

         Формування  у дітей ціннісних орієнтацій вимагає від дорослого виокремити деякі моменти, що мають бути під час проведення обох типів екскурсій. Діти мають чітко усвідомити, за що потрібно любити рослини, тварини, чому до них необхідно добре ставитися. Лише дорослий може стати посередником між дитиною і природою.