Включення елементів театралізації під час організації активностей з вихованцями
У кожного педагога є свої улюблені форми роботи, теми та методики. Як чітко не було б сплановано роботу в групі, як не треба було б слідувати рекомендаціям та установкам, завжди знайдеться можливість внести свої корективи. Найбільше дітям подобаються елементи театралізації.
Для проведення заняття знадобляться ляльки-рукавички чи пальчиковий театр. Який матеріал ви не пояснювали б, можна застосувати ведення діалогу з іграшкою. Якщо хтось із дітей ніяк не може зрозуміти суть завдання, допомагає такий прийом: ви нібито пояснюєте іграшці, що слід зробити. А потім запитуєте в неї, чи все зрозуміло. Іграшка «відповідає» неправильно або чесно зізнається, що нічого не зрозуміла. Після цього можна попросити когось із дітей пояснити нетямущій іграшці, що треба зробити. Дошкільнята із задоволенням пояснюють завдання своєю, дитячою, мовою, виходячи з дитячого досвіду. Таким чином іншим малятам буде простіше зрозуміти своїх однолітків і виконати те, що вимагається.
Якщо зміст занять, ігор можна знайти в збірниках та методичних рекомендаціях, то питання дисципліни й активізації уваги дітей доводиться напрацьовувати власним досвідом. Часом заспокоїти, вгамувати вихованців групи і вчасно розпочати заняття буває непросто. Допоможе елемент раптовості. Поміркуйте, чого діти не очікують від вас у цю хвилину? Можна проспівати першу фразу початку заняття замість того, щоб вимагати тиші. Можна задзвеніти дзвіночком, засвистіти у свисток, заграти на сопілочці, ввімкнути іграшку, яка вміє говорити, почати надувати повітряну кульку, взяти за руку малюка, який найбільше розпустувався, й попросити його допомогти виконати якусь дію разом із вами. Повірте, всі інші не залишаться байдужими. Головне, не чекати, не підвищувати голос, не стукати й не тупотіти ногами. Інколи взагалі не требе звертати увагу на гучні розмови й збуджений стан дітей. Почніть роздавати матеріали, спокійно піднімаючи з місця найбільших бешкетників і залучаючи їх до підготовки заняття. Вони можуть допомогти роздати необхідні посібники, полічити якісь дрібні предмети й виконати будь-які інші дії, які не потребують довгого пояснення. Щоб у вас не виникло труднощів зі встановленням тиші перед початком заняття, майте в запасі короткі й прості спільні ігри, які завжди допоможуть навести необхідний порядок і зосередити увагу. Наприклад, така гра: діти передають одне одному маленький м’ячик чи якусь іграшку в досить швидкому темпі до вашого сплеску в долоні. Після сплеску передавати предмет не можна. Щоб він знову почав рухатися, треба сказати «заповітне» слово. Добре допомагає зосередити увагу вихованців і, до того ж, розвиває голос, дихання, позбавляє сором’язливості тих дітей, які надто тихо говорять, такий прийом:
«затискаємо» в кулачку голосний звук «а», потім «кидаємо» його — «а-а-а…»;
«затискаємо» в кулачку голосний «о», далі «кидаємо» його — «о-о-о-о…»;
«повторюємо дію з іншими голосними: «е», «у», «и», потім «змотуємо» в клубочок голосний «і» — «і-і-і-і-і-і-і-і-і…», доки вистачить дихання.
Є проста й весела гра, яка й дітей розважить на три-чотири хвилини, й допоможе в тренуванні правильної вимови проблемних звуків. Вона називається «Мій автомобіль». Діти стають у велике коло, педагог робить вправу разом із ними. Усі дії виконуються із вимовлянням звуків. Спочатку «перевіряємо колеса машини». Для цього поперемінно лівою й правою ногою «натискаємо на педаль насоса»: накачуємо шину, вимовляючи звук «с» при кожному натисканні педалі. Потім «цокаємо» язиком, перевіряючи, чи добре накачані шини, й «випускаємо зайве повітря» зі звуком «ш-ш-ш-ш-ш…». Далі «наповнюємо бензином бак» зі звуками «буль-буль-буль» і «закручуємо покришку бака» зі звуками «вжик-вжик». Настав час перевірити «двигун». Треба «провернути ключ» — «чик-чик». Двигун запрацював: «д-д-д-д-д», потім — «бр-бр-бр», далі — «ж-ж-ж-ж» і «з-з-з-з». Нарешті, двигун працює на повну силу — «р-р-р-р», можна вирушати в подорож — виконувати завдання, до якого ми приготувалися.
Є ще одна гра, яка народилася цілком випадково й стала однією з улюблених ігор дітей 5 — 6 років. Вона називається «Продавець слів». З її допомогою можна колективно складати цілі вірші. Гра проводиться після пояснення дітям, що таке рима, і невеликого тренування з добору римованих пар: кішка — ніжка; слон — лимон; картина — малина тощо. Потім із групи дітей обирається «продавець» слів, усі інші — «покупці». У процесі гри «продавця» можна замінити. Діти почергово підходять до нього й ведуть із ним діалог. Покупець: Тук-тук! Продавець: Так-так, увійдіть. Покупець: Вибачте, ви мені словечко не продасте? Продавець: Яке? Покупець: Продайте мені риму до слова… (припустимо, «шапка»). Продавець (добирає пару): До слова «шапка» купіть риму «лапка». Покупець: Мені подобається рима «лапка», я її купую до слова «шапка». Якщо рима не подобається, «покупець» має право вимагати іншу зі словами: «Мені не подобається рима «лапка», продайте іншу до слова «шапка». Потім до «продавця» підходить інший «покупець». Вихователь записує слова-пари, а наприкінці гри допомагає дітям придумати з ними вірш. Поступово словник дітей розширюється, вони самі починають складати коротенькі забавні віршики, з великим задоволенням розучують вірші поетів і швидше їх запам’ятовують. Починаючи самостійну роботу з дітьми, корисно записувати найбільш удалі ігри, заняття, окремі вислови й прийоми ведення гри. Адже з часом можна втратити те, що вдалося здобути копіткою працею. До того ж, власні знахідки завжди стануть у пригоді під час творчого осмислення сценаріїв, підготовки до свят чи адаптації нового матеріалу.