"РОСИНКА"

Словосполучення «гіперактивна дитина», що стало звичним, — зовсім не вирок. Слова «ненормальна», «некерована», «нестерпна», якими найчастіше нагороджу­ють таких дітей у дитячому садку або в школі, — від не­розуміння причин гіперактивності й способів поведінки дорослих з такою дитиною.

Як виглядає гіперактивність?

• Дитині складно сконцентрувати увагу на якомусь занятті, грі; вона постійно відволікається;
• малюк імпульсивний, тому йому складно контролювати власні емоції;
• дитина постійно рухається, їй складно всидіти на місці;
• дитина активно береться за виконання завдання, але, на жаль, рідко може довести його до кінця; дитина часто губить речі; дитина мало спить, із труднощами засинає;
• дитина не дослухує дорослого, постійно перебиває;
• у дитини часто змінюється настрій;
• у дитини можуть виникати напади безпричинної аг­ресії.

Звідки виникає гіперактивність?

Дотепер медики й психологи дискутують про причини виникнення синдрому гіперактивності. Учені з’ясували, що в гіперактивних дітей окремі ділянки головного мозку, що відповідають за самоконтроль і увагу, працюють неузгоджено.

 

Як зрозуміти, чи має дитина гіперактивність?

Спостереження й читання статей в Інтернеті — ще не привід ставити своїй дитині діагноз «гіперактивність». Це може зробити тільки фахівець. Тому якщо ви вважа­єте, що ваш малюк, можливо, гіперактивний, зверніть­ся до дитячого невролога за консультацією.

 

Як діяти батькам?

Терпіння — це головне слово для батьків гіперактив­них дітей. Так, звісно, необхідно звернутися до фахівців. І в цьому випадку вашими помічниками є дитячий невролог і дитячий психолог. Разом ви зможете вироби­ти правильну стратегію, що допоможе вам у вихованні.

Найголовніше в роботі з гіперактивними дітьми — це не вважати їх поведінку банальною неслухняністю. Та­ким малятам самим складно, адже їм неможливо сконцентруватися, нормально володіти своїми емоціями й спокійно посидіти на місці.

• Не ігноруйте поради невролога, який рекомендує спеціальний режим дня, зокрема процедури (гімнасти­ку, масаж та ін.), що розслаблюють нервову систему.
• Забезпечте дитині спокійну обстановку вдома.
• Організуйте режим дня дитини так, щоб вона не перевтомлювалася ані розумово, ані фізично. Існує помилкова думка, що гіперактивних дітей потрібно навантажувати якнайбільше. Будь-які гіпернавантаження на такого малюка призведуть до погіршення ситуації.
• Не допускайте таких ситуацій, коли дитина може сильно перезбуджуватися. Нервові зриви не корис­ні нікому, а гіперактивним дітям — особливо.
• Ваша реакція на будь-яку дитячу поведінку пови­нна бути спокійною. Якщо ви кричатимете на гіперактивну дитину або каратимете її фізично, то спри­чините лише приступ відповідної агресії.
• Звертаючись до дитини, не вживайте занадто до­вгі речення. Фрази повинні бути чіткими й коротки­ми, щоб малюк зміг їх запам’ятати й виконати за­вдання.

 

Перспективи

Перспективи в сьогоднішніх гіперактивних дітей не так уже похмурі, як може здатися на перший погляд. Це діти з добре розвиненим інтелектом. Вони дуже добре розуміються на математиці, а саме алгебрі. Проблеми є з геометрією, що потребує гарної просторової орієнта­ції, якої саме бракує гіперактивним дітям.

Таким малятам корисними є заняття спортом, осо­бливо плаванням, бігом, футболом і волейболом.

Років до 12-13 синдром гіперактивності значно слабшає й взагалі минає. Однак батькам варто якнай­більше приділяти увагу своєму підліткові. Гіперактивні в дитинстві, підлітки дуже вразливі, піддаються впливу й ще певний час потребують контролю з боку дорослих.