Про розвиток дрібної моторики говорилося багато. Але чомусь усі акцентують увагу на тому, що дитині це знадобиться для того, щоб потім красиво писати. Але писати дитина почне лише через шість років, коли піде до школи. Тоді чому люди вигадали знамениту пальчикову гру „Сорока-білобока”, що використовується для зовсім маленьких дітей?
Тому що дрібна моторика – це важлива складова розвитку мовлення. А говорити дитина починає значно раніше. І вдосконалення мовлення саме в шість років уже завершується. Тому впевнено можна стверджувати, що первинне значення пальчикових ігор – саме розвиток мовлення. Розвиток рухів пальців ніби готує грунт для наступного формування мовлення.
Роботу з тренування пальців можна починати з дітьми 6 – 7 місяців. У цей період корисно робити масаж – поглажування кисті рук у напрямку від кінчиків пальців до зап’ястя і вправи: брати кожен пальчик окремо, згинати і розгинати їх. Робити так слід 2-3 хвилини щодня.
Уже з 10-місячного віку можна впроваджувати активні вправи для пальців рук. Їх добирають із врахуванням вікових особливостей дітей. У цьому віці малюкам можна катати пальчиками дерев’яні кульки різного діаметру, займатися конструюванням з кубиків, збирати різні пірамідки, перекладати з однієї кучки на іншу олівці, ґудзики та ін. Слід давати дитині перебирати спочатку великі предмети, потім – дрібніші. Дітям 1,5 – 2-річного віку дають складніші завдання: застібнути ґудзики, зав’язати вузлик, шнурування. Найкращим засобом для розвитку рухів пальців рук для дітей цього віку є гра „Театр пальчиків”. Пальчикові ігри не мають бути тривалими. П’ять хвилин на день – цілком достатньо для того, щоб стимулювати мовленнєву функцію дитини. Дітям дошкільного віку для розвитку дрібної моторики можна запропонувати мозаїку, пірамідки, пазли, намисто (нанизування на нитку), мотузки (зав’язування і розв’язування вузлів), лекала й трафарети для штрихування, дощечки для викладання візерунків.
Багатьом мамам доводиться багато часу проводити на кухні. Тут можна знайти багато цікавого і корисного. Наприклад, можна попросити дитину відкрити різні баночки з кришками, а також коробочки різних розмірів. Або можна запропонувати дитині зібрати навмисне „розсипану” крупу, квасолю або горох. Можна змішати в одній посудині різні за зовнішнім виглядом макаронні вироби і попросити малюка правильно їх розділити.
А який чудовий предмет тісто! І не обов’язково якесь спеціальне тісто. Якщо вдома готується щось із тіста, слід навчити дитину його рвати, м’яти, розкочувати, видавлювати фігурки. Найпростіше – можна зліпити їжачка: дати дитині шматочок тіста і зубочистки, і навчити дитину устромлювати зубочистки в тісто.
Якщо на папері зробити пластилінову основу, то можна створити чудові картини з тих самих круп. Дитина вдавлює зернятка в основу – і вони прилипають. Це аплікація без клею. Для більш старших дітей дайте декілька видів круп – і нехай фантазують.
Найскладніших рухів за точністю і тонкістю вимагає від дитини аркуш паперу. Починаємо з того, що даємо дитині тільки фарби. Нехай залишить відбитки пальчиків на папері. Потім пропонуємо і пензлик. Завдання обираються залежно від віку: від простого – черкати пензликом по аркушу паперу – до розфарбовування картинок. Пізніше вже пропонуємо малювання фломастером та олівцем.
Ножиці – предмет небезпечний, але разом із тим дуже необхідний для розвитку дрібної моторики. Спочатку просто ріжемо папір на шматочки, потім – по заданій прямій лінії, а вже після цього – вирізаємо фігурки. Це дуже складно для малюків, але так цікаво!
Отож, розвиток дрібної моторики пальців – заняття неважке, дуже цікаве, доступне. Дитина сама прагне досягти успіху. Завдання дорослих – їй не заважати, а створити максимально комфортні умови для занять. І тоді дитина порадує дорослих не тільки красивим написанням літер, але й чистотою свого мовлення.