«Психологічна готовність до навчання у школі»
Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте значною мірою залежить від батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога.
Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом нової діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов’язки, оточення, режим. Це «кризовий період» у житті дитини, і ця її «криза» виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по різному – від 2 тижнів до 2 – 3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психологічними особливостями та стану здоров’я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або «шкільної зрілості».
Шкільна зрілість виявляється у:
– фізіологічній зрілості (стані здоров’я) та рівню фізичного розвитку (розвитку дрібної моторики рук і зорово – рухової координації);
– інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати, узагальнювати та інше;
– комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками ( вмінням слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати…);
– емоційно – вольовій готовності, що передбачає вміння робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити.
Мотиваційна готовність, передбачає чітко оформлювати позицію школяра. Коли дитина:
- має належне уявлення про школу;
- позитивно ставиться до шкільних занять;
- відає перевагу урокам грамоти і лічби, а не заняттям дошкільного типу і малювання, фізкультура, трудове навчання;
- визнає авторитет вчителя;
Психологічна готовність є необхідною умовою успішної адаптації до шкільного життя. Є чимало дітей, які все ж таки не можуть «вжитися в нову роль». Вони часто страждають на нездоров’я, перебувають у пригніченому настрої, не повністю засвоюють навчальний матеріал, не мають близьких друзів, знають на ім’я та прізвище не всіх однокласників тощо.
Причинами шкільної дезадаптації частіше є неправильні методи виховання у сім’ї або порушення системи стосунків у школі.
До виховних помилок батьків належать:
– надмірно завищені сподівання щодо навчальної успішності дитини, внаслідок чого будь – яка невдача сприймається нею неадекватно;
– розмови про вади вчительки або недоліки школи замість акцентування дитини на приємних моментах;
– часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, пов’язане зі школою, втрачає для неї щонайменшу привабливість.
Якщо ви будете дотримуватись вказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.