ФЕНОМЕН ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ

У сучасній психології виділення компонентів шкільної готовності проводиться за різними критеріями і на різних підставах. Деякі автори (Л.А. Венгер, Я.Л. Коломінський, Е.А. Панько та ін.) йдуть шляхом поділу загального психічного розвитку дитини на емоційну, інтелектуальну та інші сфери, а отже, виділяючи інтелектуальну, емоційну готовність. Інші ж автори (Г.Г Кравцов, Е.Е. Кравцова) розглядають систему взаємовідносин дитини з навколишнім світом і виділяють показники психологічної готовності до школи, пов’язані з розвитком різних видів відносин дитини з навколишнім світом. У такому випадку основними сторонами психологічної готовності дітей до школи є:

 ‒ довільність у спілкуванні з дорослими;

‒ довільність у спілкуванні з однолітками;

‒ адекватно сформоване ставлення до самого себе.

         Повноцінна готовність дитини до навчання в школі виступає, з одного боку, як своєрідний показник досягнень її особистісного розвитку в дошкільний період, а з іншого ‒ як базовий рівень для освоєння шкільної програми і як показник готовності до прийняття позиції суб’єкта навчальної діяльності.

         Підготовка дітей до школи ‒ завдання комплексне, що охоплює всі сфери життя дитини. Психологічна готовність до школи – тільки один з аспектів цього завдання, але всередині цього аспекту виділяють різні підходи:

 ‒ дослідження, спрямовані на формування у дітей дошкільного віку певних умінь і навичок, необхідних для навчання в школі;

‒ дослідження новоутворень і змін у психіці дитини;

‒ дослідження окремих компонентів навчальної діяльності та виявлення шляхів

їх формування;

‒ вивчення умінь дитини свідомо підпорядковувати свої дії заданому при послідовному виконанні словесних вказівок дорослого.

         Успішне навчання дитини обумовлене прагненням до нового шкільного життя, до «серйозних» занять, «відповідальних» доручень. На появу такого бажання впливає ставлення близьких дорослих до навчання, як до важливої змістової діяльності.

         Впливає і ставлення інших дітей, сама можливість піднятися на новий віковий щабель в очах молодших і зрівнятися у становищі зі старшими. Прагнення дитини зайняти нове соціальне становище веде до утворення її внутрішньої позиції. Це характеризується як центральнее особистісне новоутворення, що визначає особистість дитини в цілому. Саме воно визначає поведінку і діяльність дитини, всю систему її ставлення до дійсності, до самої себе і навколишніх людей.

          На думку Д.Б. Ельконіна, важливим елементом готовності до шкільного навчання насамперед є розвиток довільності поведінки, перетворення зовнішнього правила у внутрішню інстанцію.

         Під керівництвом Д.Б. Ельконіна було проведено цікавий експеримент, у якому брали участь діти п’яти, шести і семи років. Перед дітьми клали сірники і просили по одному перекладати їх на інше місце. Експериментатор спостерігав за поведінкою підопічних за допомогою прозорого з одного боку дзеркала.

         Семирічні діти старанно виконували доручення упродовж  тривалого часу. Молодші якийсь час перекладали сірники, а потім починали щось будувати з них. Найменші практично відразу вносили у це заняття власну мету.

Через певний час експериментатор заходив у кімнату і просив дітей попрацювати ще: «Давайте домовимося перекласти ось стільки сірників». Найстаршим цього було досить для продовження монотонної/безглуздої роботи (вони домовилися з дорослим). Дітям середнього дошкільного віку експериментатор додатково говорив: «Я піду, а з тобою Буратіно залишиться». Діти поглядали на Буратіно і робили все правильно. Неодноразове повторення цієї ситуації зумовило те, що надалі вони могли і без Буратіно підкорятися правилу.

         Експеримент довів, що виконання дитиною правил ґрунтується на системі соціальних відносин з дорослим. Спочатку правило виконують у присутності дорослого, потім ‒ з опорою на предмет, що замінює дорослого, і, нарешті, правило стає внутрішнім.

         Вступ до школи – переломний момент у житті дитини, пов’язаний з новими типом відносин з дорослими і формами діяльності, серед яких провідною стає навчальна. Це складний період у розвитку дитини, вона розпочинає систематичне організоване навчання, що повністю змінює її спосіб життя, статус, поведінку.

         Готовність до шкільного навчання – багатокомпонентне  утворення, яке потребує комплексних психологічних досліджень. Новоутворенням у дошкільному віці є компоненти готовності до шкільного навчання: комунікативна, когнітивна, емоційно-вольова та особистісна готовність.

         Особистісна готовність до школи виражається у ставленні дитини до школи, вчителів і навчальної діяльності, включає також формування у дітей якостей, які допомогли б їм спілкуватися з учителями і однокласниками.

         Інтелектуальна готовність передбачає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань. Дитина має володіти планомірним і розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного ставлення до досліджуваного матеріалу, узагальненими формами мислення і основними логічними операціями, смисловим запам’ятовуванням. Інтелектуальна готовність також передбачає формування у дитини початкових умінь у сфері навчальної діяльності, зокрема вміння виділити навчальне завдання і перетворити його в самостійну мету діяльності.

         Вольова готовність ‒ це досить високий рівень довільно керованої поведінки, довільної регуляції психічних процесів, дій; оволодіння такою структурою діяльності та поведінки, в якій окреслюються мотиви і мета, мобілізуються зусилля, спрямовується і регулюється психічна активність.

         У дошкільному віці, не перевищуючи можливостей дитини, шляхом організації  ігор, праці, занять можна сформувати якості довільного управління психічними процесами: увагою, пам’яттю, мовою, а також поведінкою в межах вимог, пропонованих початковою школою. Рівень вольового розвитку у різних дітей різний, але типовою рисою є супідрядність мотивів, що дає дитині можливість управляти своєю поведінкою що необхідно для навчальної діяльності. Ієрархія мотивів надає поведінці дитини певної спрямованості і дозволяє підпорядкувати ситуативні, приватні спонукання більш значущим, стійким цілям і намірам.

         Дослідник  Д.Б. Ельконін, розглядаючи  проблему готовності до школи, на перше місце ставив сформованість необхідних передумов навчальної діяльності. При аналізі цих передумов він виділив такі параметри:

‒ уміння дітей свідомо підпорядковувати свої дії правилам, які узагальнено визначають спосіб дії;

‒ вміння орієнтуватися на визначену систему вимог;

‒ уміння уважно слухати того, хто говорить, і точно виконувати завдання, які

пропонуються в усній формі;

‒ вміння самостійно виконувати  необхідне завдання за зразком, що візуально

сприймається.

         Ці параметри розвитку довільності є частиною психологічної готовності до школи, на них спирається навчання у першому класі.  

         Формування мотивів, які спонукають до навчання, ‒ одна з ліній підготовки дітей до навчання в школі. Мається на увазі виховання дійсної і глибокої мотивації, яка повинна стати спонукальною причиною їх прагнення до набуття знань.

         Мотиваційна готовність до шкільного навчання складається: з позитивних уявлень про школу; бажання вчитися у школі, щоб дізнатися і вміти багато нового; сформованої позиції школяра. У мотиваційному плані були виділені дві групи мотивів учіння.

 1. Широкі соціальні мотиви учіння або мотиви, пов’язані з потребами дитини в спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажанням учня зайняти  певне місце в системі доступних йому суспільних відносин.

2. Мотиви, пов’язані безпосередньо з навчальною діяльністю, або пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності і в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями. Найбільш адекватними для навчальної діяльності є навчально-пізнавальні мотиви, які формуються в ході здійснення самої навчальної діяльності і спеціально організованих заходів.

         На етапі дошкільної освіти важливі: діагностика раннього розвитку; сприяння розвитку пізнавальної сфери, конструктивне ставлення до особистості дитини, її морального розвитку; корекція порушень у розвитку; психологічна підготовка до навчання в школі. Робота психолога має здійснюватися за такими напрямами: робота з дітьми, вихователями та іншими фахівцями дошкільного закладу, батьками.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

         Хотілося сказати кілька слів не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів, до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки, часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося «хорошими намірами». Але, якими б не були віправдання, наше роздратування, крики, з’ясування стосунків, покарання – все це додаткові стресові ситуації, постійний дитячий біль від непорозуміння та образи. Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода – відмінні оцінки…

         Велике значення для психічного та фізичного здоров’я вашої дитини має правильний режим дня.

Поради для правильного режиму дня

1. 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 годин) для відновлення сил.

2. Після школи не спішить садити дитину за уроки, їй необхідно 2-3 години відпочити (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків – з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати  спочатку.

3. Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідно 10-15 хв. «перерви».

4. Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй попрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка («не хвилюйся», «давай з’ясуємо разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не вдається. Неакцентуйте увагу на оцінках.

         Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

 ‒ довільність у спілкуванні з дорослими;

‒ довільність у спілкуванні з однолітками;

‒ адекватно сформоване ставлення до самого себе.

         Повноцінна готовність дитини до навчання в школі виступає, з одного боку, як своєрідний показник досягнень її особистісного розвитку в дошкільний період, а з іншого ‒ як базовий рівень для освоєння шкільної програми і як показник готовності до прийняття позиції суб’єкта навчальної діяльності.

         Підготовка дітей до школи ‒ завдання комплексне, що охоплює всі сфери життя дитини. Психологічна готовність до школи – тільки один з аспектів цього завдання, але всередині цього аспекту виділяють різні підходи:

 ‒ дослідження, спрямовані на формування у дітей дошкільного віку певних умінь і навичок, необхідних для навчання в школі;

‒ дослідження новоутворень і змін у психіці дитини;

‒ дослідження окремих компонентів навчальної діяльності та виявлення шляхів

їх формування;

‒ вивчення умінь дитини свідомо підпорядковувати свої дії заданому при послідовному виконанні словесних вказівок дорослого.

         Успішне навчання дитини обумовлене прагненням до нового шкільного життя, до «серйозних» занять, «відповідальних» доручень. На появу такого бажання впливає ставлення близьких дорослих до навчання, як до важливої змістової діяльності.

         Впливає і ставлення інших дітей, сама можливість піднятися на новий віковий щабель в очах молодших і зрівнятися у становищі зі старшими. Прагнення дитини зайняти нове соціальне становище веде до утворення її внутрішньої позиції. Це характеризується як центральнее особистісне новоутворення, що визначає особистість дитини в цілому. Саме воно визначає поведінку і діяльність дитини, всю систему її ставлення до дійсності, до самої себе і навколишніх людей.

          На думку Д.Б. Ельконіна, важливим елементом готовності до шкільного навчання насамперед є розвиток довільності поведінки, перетворення зовнішнього правила у внутрішню інстанцію.

         Під керівництвом Д.Б. Ельконіна було проведено цікавий експеримент, у якому брали участь діти п’яти, шести і семи років. Перед дітьми клали сірники і просили по одному перекладати їх на інше місце. Експериментатор спостерігав за поведінкою підопічних за допомогою прозорого з одного боку дзеркала.

         Семирічні діти старанно виконували доручення упродовж  тривалого часу. Молодші якийсь час перекладали сірники, а потім починали щось будувати з них. Найменші практично відразу вносили у це заняття власну мету.

Через певний час експериментатор заходив у кімнату і просив дітей попрацювати ще: «Давайте домовимося перекласти ось стільки сірників». Найстаршим цього було досить для продовження монотонної/безглуздої роботи (вони домовилися з дорослим). Дітям середнього дошкільного віку експериментатор додатково говорив: «Я піду, а з тобою Буратіно залишиться». Діти поглядали на Буратіно і робили все правильно. Неодноразове повторення цієї ситуації зумовило те, що надалі вони могли і без Буратіно підкорятися правилу.

         Експеримент довів, що виконання дитиною правил ґрунтується на системі соціальних відносин з дорослим. Спочатку правило виконують у присутності дорослого, потім ‒ з опорою на предмет, що замінює дорослого, і, нарешті, правило стає внутрішнім.

         Вступ до школи – переломний момент у житті дитини, пов’язаний з новими типом відносин з дорослими і формами діяльності, серед яких провідною стає навчальна. Це складний період у розвитку дитини, вона розпочинає систематичне організоване навчання, що повністю змінює її спосіб життя, статус, поведінку.

         Готовність до шкільного навчання – багатокомпонентне  утворення, яке потребує комплексних психологічних досліджень. Новоутворенням у дошкільному віці є компоненти готовності до шкільного навчання: комунікативна, когнітивна, емоційно-вольова та особистісна готовність.

         Особистісна готовність до школи виражається у ставленні дитини до школи, вчителів і навчальної діяльності, включає також формування у дітей якостей, які допомогли б їм спілкуватися з учителями і однокласниками.

         Інтелектуальна готовність передбачає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань. Дитина має володіти планомірним і розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного ставлення до досліджуваного матеріалу, узагальненими формами мислення і основними логічними операціями, смисловим запам’ятовуванням. Інтелектуальна готовність також передбачає формування у дитини початкових умінь у сфері навчальної діяльності, зокрема вміння виділити навчальне завдання і перетворити його в самостійну мету діяльності.

         Вольова готовність ‒ це досить високий рівень довільно керованої поведінки, довільної регуляції психічних процесів, дій; оволодіння такою структурою діяльності та поведінки, в якій окреслюються мотиви і мета, мобілізуються зусилля, спрямовується і регулюється психічна активність.

         У дошкільному віці, не перевищуючи можливостей дитини, шляхом організації  ігор, праці, занять можна сформувати якості довільного управління психічними процесами: увагою, пам’яттю, мовою, а також поведінкою в межах вимог, пропонованих початковою школою. Рівень вольового розвитку у різних дітей різний, але типовою рисою є супідрядність мотивів, що дає дитині можливість управляти своєю поведінкою що необхідно для навчальної діяльності. Ієрархія мотивів надає поведінці дитини певної спрямованості і дозволяє підпорядкувати ситуативні, приватні спонукання більш значущим, стійким цілям і намірам.

         Дослідник  Д.Б. Ельконін, розглядаючи  проблему готовності до школи, на перше місце ставив сформованість необхідних передумов навчальної діяльності. При аналізі цих передумов він виділив такі параметри:

‒ уміння дітей свідомо підпорядковувати свої дії правилам, які узагальнено визначають спосіб дії;

‒ вміння орієнтуватися на визначену систему вимог;

‒ уміння уважно слухати того, хто говорить, і точно виконувати завдання, які

пропонуються в усній формі;

‒ вміння самостійно виконувати  необхідне завдання за зразком, що візуально

сприймається.

         Ці параметри розвитку довільності є частиною психологічної готовності до школи, на них спирається навчання у першому класі.  

         Формування мотивів, які спонукають до навчання, ‒ одна з ліній підготовки дітей до навчання в школі. Мається на увазі виховання дійсної і глибокої мотивації, яка повинна стати спонукальною причиною їх прагнення до набуття знань.

         Мотиваційна готовність до шкільного навчання складається: з позитивних уявлень про школу; бажання вчитися у школі, щоб дізнатися і вміти багато нового; сформованої позиції школяра. У мотиваційному плані були виділені дві групи мотивів учіння.

 1. Широкі соціальні мотиви учіння або мотиви, пов’язані з потребами дитини в спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажанням учня зайняти  певне місце в системі доступних йому суспільних відносин.

2. Мотиви, пов’язані безпосередньо з навчальною діяльністю, або пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності і в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями. Найбільш адекватними для навчальної діяльності є навчально-пізнавальні мотиви, які формуються в ході здійснення самої навчальної діяльності і спеціально організованих заходів.

         На етапі дошкільної освіти важливі: діагностика раннього розвитку; сприяння розвитку пізнавальної сфери, конструктивне ставлення до особистості дитини, її морального розвитку; корекція порушень у розвитку; психологічна підготовка до навчання в школі. Робота психолога має здійснюватися за такими напрямами: робота з дітьми, вихователями та іншими фахівцями дошкільного закладу, батьками.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

         Хотілося сказати кілька слів не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів, до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки, часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося «хорошими намірами». Але, якими б не були віправдання, наше роздратування, крики, з’ясування стосунків, покарання – все це додаткові стресові ситуації, постійний дитячий біль від непорозуміння та образи. Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода – відмінні оцінки…

         Велике значення для психічного та фізичного здоров’я вашої дитини має правильний режим дня.

Поради для правильного режиму дня

1. 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 годин) для відновлення сил.

2. Після школи не спішить садити дитину за уроки, їй необхідно 2-3 години відпочити (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків – з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати  спочатку.

3. Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідно 10-15 хв. «перерви».

4. Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй попрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка («не хвилюйся», «давай з’ясуємо разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не вдається. Неакцентуйте увагу на оцінках.

         Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

Related Post

Коронавірус: як дитяча психіка потерпає через пандеміюКоронавірус: як дитяча психіка потерпає через пандемію

  Пандемія COVID-19 кардинально змінила наше життя — ми в один момент зіткнулися з тим, чого не очікували, і до чого ніхто не був готовий. Карантин і вимушена самоізоляція, тривожні

Як вчасно виявити суїцидальну поведінку близької людини? Зверніть увагу на прояви суїцидальної поведінки, чи немає їх у ваших близьких: Відкрите висловлення бажання накласти на себе руки (друзям, родичам, знайомим, близьким).