У мовленні багатьох людей є слова-паразити — слова, що не несуть смислового навантаження. Зазвичай їх використовують для того, щоб заповнити паузи в розмові. Дошкуляють такі «паразити» і педагогам, адже їхня професійна діяльність залежить від уміння спілкуватися. Тому пропонуємо розібратися, як виявити слова-паразити у власному мовленні та швидко їх позбутися.

Слова-паразити — злісні вороги педагогів. Вони засмічують мовлення й роблять його примітивним, недосконалим. Мало хто в розмовному спілкуванні обходиться без слів-паразитів, адже вони допомагають заповнювати паузи в мовленні. Проте надмірне їх вживання може стати звичкою та створити негативне враження в співрозмовників, знизити рівень поваги та довіри до педагога з боку батьків. Тож з цим явищем у мовленні слід боротися. А для цього важливо зрозуміти, що спричиняє появу в мовленні слів-паразитів.

Чому з’являються? Часто слова-паразити з’являються там, де в мовленні потрібно зробити паузу. Для педагога характерним є монологічне мовлення. До нього вдаються, коли пояснюють новий матеріал, під час виступів на батьківських зборах, методичних заходах тощо. Особливо негативно слова-паразити впливають на публічне мовлення під час виступів. Зазвичай вони виникають і множаться, коли людина запинається або надміру хвилюється. Аудиторії доволі складно фільтрувати повідомлення педагога, надто засміченого словами-паразитами, адже це потребує значних інтелектуальних зусиль. Тому і діти, і дорослі за таких умов відволікаються від теми й їхня увага перемикається на те, що їх більше цікавить у цей момент, — діти, наприклад, дивляться у вікно, а дорослі — заглиблюються в себе й міркують про свої справи. Для того, щоб заповнити паузу, педагоги найчастіше використовують вигуки: «хм», «ммм», «иии», «еее» тощо. Це заважає аудиторії концентруватися на їхньому виступі. А педагогу в такій ситуації складно викладати матеріал емоційно та захопливо. Тож шкода від слів-паразитів очевидна. У декого слова-паразити з’яв­ля­ють­ся, коли потрібно зробити емоційний акцент на тому, про що йдеться і що турбує педагога. У такому разі від нього можна почути: «капець», «жесть», «бомба» тощо! А інші починають мало не кожну думку зі слів: «чесно кажучи», «коротше», «типу». Ці слова не несуть жодної користі й будь-якої інформації. Вони поєднують окремі фрази в мовленні, що з часом стає звичкою, збіднюють мовлення, вказують на дефіцит словникового запасу. А для педагога це вкрай небажана характеристика. Слова-паразити часто вказують на пошук правильного слова чи думки. Тому деякі автори стверджують, що слова-паразити «озвучують процес нашого роздуму». І це справді так — багато педагогів, коли потік мовлення зупинився через процес обмірковування, несвідомо вживають слова-паразити «власне», «так ось», «як би», «так би мовити» тощо. Причиною цього явища може бути й відсутність упевненості в тому, що педагог хоче сказати. Часто, зокрема під час батьківських зборів, педагог використовує багато слів-паразитів, перш ніж відповісти на запитання батьків. Особливо якщо він не впевнений на 100% у правомірності своєї відповіді. Деякі педагоги в бесіді з колегами, а іноді й з батьками, щоб створити враження зацікавленого слухача, занадто часто вживають запитання на кшталт «так?», «справді?», «та ну?», «реально?». Засмічують і спотворюють мовлення педагогів русизми. Нині це дуже поширене явище серед російськомовних людей, які свідомо переходять на спілкування українською, і не лише. Чи можна вважати русизми словами-паразитами? Мабуть — ні. Проте русизми зі словами-паразитами єднає те, що вони спотворюють мовлення, позбавляють українську мову милозвучності, співучості, краси. Тож з ними так само треба боротися й викорінювати зі свого мовлення.

Як виявити? Для початку слова-паразити потрібно виявити у власному мовленні. Іноді зробити це непросто, адже ви вживаєте ці слова несвідомо. Для цього запишіть своє мовлення на диктофон чи камеру, а потім прослухайте й проаналізуйте його. Це можна зробити під час підготовки до заняття чи виступу, або просто озвучити певну історію чи ситуацію. Говоріть природно, не бійтеся почути недосконалість своєї мови. Лише так ви зрозумієте, які слова засмічують ваше мовлення найбільше й у чому проблема. Визначивши слова-паразити, намагайтеся з’ясувати причини їх появи. Іноді люди помилково вважають, що засмічення мовлення словами-паразитами прямо залежить від інтелекту та начитаності мовця. Але це не так. Найчастіше нас «інфікують» ними родичі, друзі, знайомі, колеги, з якими ми спілкуємося протягом тривалого часу. Як позбутися? Для того щоб позбутися слів-паразитів у власному мовленні, скористайтеся простими правилами. Тримайте паузу. Не починайте говорити, доки не будете готові. Подумайте кілька секунд про те, що хочете сказати, — це найліпший спосіб уникнути зайвих слів. Зрозуміло, що довгі паузи в мовленні роблять його неприродним. Натомість короткі паузи навіть допомагають утримувати увагу слухачів. Навчитися тримати паузу не так легко. Для багатьох педагогів навіть найкоротша пауза у власному виступі видається нескінченною тишею, бо ми думаємо швидше, ніж говоримо. Проте якщо триматимете паузу доречно, вона не лише допоможе позбутися слів-паразитів, а й може стати окрасою вашого мовлення. Збагачуйте словниковий запас. Читайте вголос художню літературу й переказуйте прочитане. Це дасть змогу збагатити мовлення синонімами, порівняннями, епітетами, метафорами тощо. Так ви зможете уникнути незручних пауз, адже вам завжди буде що сказати. Вживайте прості й короткі речення. Що довша й складніша мовленнєва конструкція, то вища ймовірність, що ви вставите в неї слово-паразит. Короткі речення звучать значно впевненіше та переконливіше. Вони дають змогу чітко викладати думку й не перевантажувати слухача зайвою інформацією. Говоріть і дихайте повільно. Складно контролювати мовлення, коли ви говорите швидко. Допоможе знизити темп мовлення уповільнене дихання. Повільний вдих дасть змогу зупинитися на секунду й продумати наступну фразу.

Стрес може спровокувати не лише публічний виступ, а й проста розмова, особливо з невдоволеними батьками вихованця. Щодо виступів, то до них треба ретельно готуватись. Що менше ви готові, то більше нервуєтеся, а отже, недоречні паузи й підсвідоме заповнення їх словами-паразитами гарантовані. Текст потрібно повторювати багаторазово поки він не складеться в голові в ясну та повну картину. А от із незапланованою комунікацією з батьками все значно складніше. Тут стане в пригоді контроль дихання та концентрація на інтонаціях. Коли є змога висловити емоції голосом, легше уникнути застосування зайвих слів. Тож під час спілкування ви матимете впевненіший вигляд і так само впевненіше почуватиметеся. Обирайте ту стратегію, яка, на вашу думку, підходить вам найбільше. Боротьба за чистоту мовлення буде ефективнішою, якщо ви поєднайте кілька із запропонованих способів. Головне усвідомити, що проблема існує. А відтак докласти цілеспрямованих зусиль, щоб поступово зменшувати кількість зайвих слів у своєму мовленні. І незабаром ваші зусилля будуть винагороджені — ви очистите своє мовлення від слів-паразитів.

Джерело: https://emetodyst.expertus.com.ua/10001922