Пандемія COVID-19 кардинально змінила наше життя — ми в один момент зіткнулися з тим, чого не очікували, і до чого ніхто не був готовий. Карантин і вимушена самоізоляція, тривожні новини у ЗМІ, невизначеність, нові обмеження й правила — усе це стало неабияким випробуванням для дорослих. Чи впливає спалах коронавірусної хвороби (COVID-19) на психологічний стан і психічну рівновагу людей? Скажу однозначно – так. На сьогодні дослідження того, як психо­логічно позначається і позначиться в майбутньому кара­нтин на людське життя, тривають.

         Та найбільше наслідки пандемії відобразилися на дітях, адже їхня психіка слабка й вразлива. Під час пандемії дітей вважають потенційними носіями вірусу, а для батьків вони часто є причиною для роботи з дому. Однак діти психологічно найбільше страждають від карантину, адже їхнє життя повністю змінилося.

         “Мамо, коли ж нарешті закінчиться цей коронавірус?” – запитав хлопчик. Йому так кортить знову пограти у футбол з друзями. Що ж, на жаль, у мами немає відповіді на це запитання. Батьківство навіть до пандемії COVID-19 не було легкою справою, адже організувати сімейний побут – завдання непросте. Але ще важче – знову і знову поступатися принципам, яких самі ж раніше вирішили дотримуватися. Бо хороші батьки – терплячі, не кричать і задовольняють потреби своїх дітей в ігровій формі.

                Тому обмежувальні заходи, запроваджені у зв’язку з пандемією, стали найважчим випробуванням для сімей. Раптово усе звалилося докупи: перевантажені батьки, які змушені працювати, одночасно мають ще й навчати дітей і, попри власну невпевненість у завтрашньому дні, втішати й заспокоювати їх.  Насамперед це надскладна ситуація для неповних родин. Оскільки нерви здають швидше, ніж зазвичай, і батькам усе частіше не вдається втриматися від застосування до дітей методів фізичного покарання. Психічне навантаження для усіх членів родини є надзвичайно високим, але насамперед – для дітей.

         Локдаун може не лише поглибити наявні проблеми, але і зблизити сім’ї – не лише у буквальному, але й переносному значенні. Психолог Клаус Нойманн наголошує на важливості того, щоб у кожного у сім’ї був особистий простір – свій кут, у який кожен член родини може сховатися. Навіть, якщо це туалет або шафа для одягу! А ритуали, якими регулюється співіснування у сім’ї, за словами психолога, зараз є важливішими, ніж будь-коли раніше, – аби не допустити нервових зривів. “У цей час ми більше взаємодіємо одне з одним. Ми можемо зіштовхуватися, що призводить до конфліктів. Але зв’язок між батьками та дітьми може й поглибитися”, – вважає Нойманн.

         Щоб пом’якшити негативний вплив світових змін на дітей, необхідно формувати й підтримувати їхню психологічну стійкість.

«Стійкість здатність довго зберігати й виявляти свої властивості, не піддаватися руйнуванню, витримувати зовнішній вплив, протидіяти чомусь. Психологічна стійкість помірність, рівновага сталості й мінливості особистості. А за визначенням вітчизняної дослідниці Неллі Кравчук, психологічна стійкість властивість особистості, окремими аспектами якої є стійкість, урівноваженість, опірність. Психічна стійкість дає змогу особистості протидіяти життєвим труднощам, несприятливому тиску обставин, зберігати здоровя і працездатність під час різних випробувань».

         Діти можуть важко справлятися зі значними змінами рутини (наприклад, із закриттям шкіл та дитячих садків на карантин, необхідністю тримати дистанцію між людьми, самоізоляцією вдома), що може негативно вплинути на їх відчуття структурованості, прередбачуваності життя та безпеки. Діти, включаючи навіть зовсім маленьких, вміють дуже гарно спостерігати за людьми та середовищем і вони помічають та реагують на стрес, який проявляють їхні батьки, однолітки та члени громади. Вони можуть ставити прямі запитання щодо того, що відбувається чи що чекати у майбутньому, і можуть по-різному поводитись у відповідь на сильні прояви почуттів (страх, переживання, сум, гнів) стосовно пандемії та суміжних тем. Діти також можуть хвилюватися щодо своєї безпеки, а також безпеки своїх близьких, забезпечення базових потреб (їжа, житло, одяг) та непевненості майбутнього.

         У той час як більшість дітей згодом повернуться до свого звичного життя за підтримки люблячих батьків, деякі діти ризикують розвинути значні психологічні проблеми, включаючи стрес, пов’язаний із травмою, тривожність та депресію. Діти, що вже мали травматичний досвід чи переживають психологічні, фізичні чи розвиткові проблеми, а також ті діти, чиї батьки страждають від психологічних проблем, зловживають наркотиками чи алкоголем, чи мають економічну нестабільність – перебувають в зоні особливого ризику емоційних порушень.

         На додачу до забезпечення фізичної безпеки для дітей під час пандемії, необхідно дбати про їхнє емоційне та психологічне здоров’я. Реакція дітей на стресові обставини є індивідуальною та може відрізнятися. Деякі діти можуть бути дратівливими чи нав’язливими, у той час як інші можуть демонструвати відкат у розвитку, вимагати додаткової уваги, чи мати проблеми із доглядом за собою, сном чи прийомом їжі. Нова поведінка є нормальною реакцією і дорослі можуть допомогти дітям, демонструючи емпатію та терплячість, заспокоюючи дитину, коли це потрібно.

         В 2020 році вчені провели досвід, в якому вивчали уявлення  дошкільників про пандемію. Уявлення проявляються у когнітивному, емоційному та поведінковому компонентах. Також  вивчали рівень тривожності дітей.

 

Що знають діти?

         Щоб дослідити когнітивний компонент, вчені з’ясовували, які уявлення мають діти про коронавірус, заходи безпеки й умови дотримання карантину. На запитання «Що таке карантин?» більшість дітей відповідала, що це хвороба або вірус. Одна дівчинка висловила думку, що карантин — це коли  хтось заразився. Чимало дітей говорило, що карантин — це бактерії або мікроби. Відповідаючи на запитання «Чому в нашій країні карантин?», діти чітко не називали причину, адже не могли пояснити її. Отримали навіть таку відповідь: «Тому, що зараз рік щура й щури розносять цей вірус». Також діти не змогли відповісти на запитання «Навіщо потрібен карантин?». Запитання «Що ти знаєш про коронавірус?» зумовлювало в дітей зацікавлення й відповіді були різноманітнішими. Більшість дітей говорила, що це — вірус. Утім, були й детальніші визначення.

         «Коронавірус — коли в рот і ніс потрапляють мікроби», «Віруси ходять по вулиці й ми їх з’їдаємо».

         Із симптомів коронавірусу діти називали тільки кашель або взагалі не могли пригадати жодного симптому.

         Діти зазначали, що для того, щоб не захворіти на коронавірус, треба носити маску. Це ж саме діти говорили, коли запитували їх про правила поведінки в громадських місцях під час карантину. Про те, що потрібно дотримуватися соціальної дистанції, чхати й кашляти у згин ліктя тощо, діти взагалі не знали.

         Несподіваними виявились відповіді на запитання «Як карантин вплинув на твоє життя й життя твоєї родини?». Майже всі діти говорили, що карантин зовсім не вплинув на їхнє життя. Деякі діти пов’язували карантин із подіями, які найбільше схвилювали їх: кішка втратила апетит, випав зуб. Такі відповіді свідчать про те, що дошкільники не усвідомлюють і не бачать суттєвих змін у житті.

         Отже, вчені дослідили когнітивний компонент і з’ясували, що більшість дітей майже нічого не знає про коронавірус і те, як можна уберегтися від нього й дбати про своє здоров’я.

Як реагують і ставляться

         Щоб дослідити емоційний компонент, провели діагностичне завдання «Закінчи речення». Щоб унаочнити його, використовували картки із зображеннями, що ілюструють зміст кожного речення. Дослідивши емоційний компонент, з’ясували, що більшість дітей проявляє адекватні емоційні реакції на ті чи інші ситуації. Діти відчувають небезпеку, коли хтось чхає чи кашляє і не прикриває рот, проявляє інші симптоми коронавірусу. У таких ситуаціях діти переживають за своє здоров’я і здоров’я своїх близьких.

Як поводяться?

         Щоб дослідити поведінковий компонент, вчені спостерігали за дітьми. Зокрема, звертали увагу на те, чи дотримуються діти заходів безпеки:

  • миють руки одразу після того, як зайшли в групу;
  • прикривають рота, коли чхають чи кашляють;
  • носять маску в громадських місцях;
  • вносять проблему в ігрову діяльність;
  • ставлять дорослим запитання про проблему;
  • вітаються безконтактно;
  • тісно контактують з оточенням поза межами ЗДО;
  • займається фізкультурою та іншими оздоровлювальними заняттями;
  • виконують правила карантину;
  • обирають корисну їжу замість шкідливої.

         Результати спостереженнями засвідчили, що більшість дітей дотримується заходів безпеки й правил особистої гігієни, відповідально ставиться до них.

Який рівень тривожності

         Щоб визначити рівень тривожності дітей, застосували «Тест тривожності» Р. Темпла, М. Доркі, В. Амена. Результати, які отримали, свідчать, що діти переважно мають високий і середній рівень тривожності. Дорослі — батьки й вихователі, мають звернути на це увагу. Адже раніше діти не демонстрували такий високий рівень тривожності.

Як зарадити?

         Щоб знизити в дітей рівень тривожності та пропрацювати їхні страхи, використали дидактичні ігри, вправи-релаксації, етюди й арт-терапевтичні техніки (які ви також можете використати для своїх дітей вдома).

 

Дидактичні ігри

Правда — неправда

Мета: розширювати й закріплювати знання про коронавірус і способи захиститися від вірусних інфекцій.

 Хід: вихователь по черзі називає твердження. Якщо дитина вважає, що воно правильне, вона говорить слово «Правда», а якщо хибне — «Неправда». Якщо дитина помилилася, вихователь пояснює, чому відповідь неправильна, і пропонує ще раз поміркувати над запитанням. Гру закінчують тоді, коли дитина дасть правильні відповіді на всі запитання й аргументує їх.
Приклади тверджень:

–  Коронавірус передається через взуття. (Неправда)

–  Більшість людей, які захворіли на коронавірус, одужує. (Правда)

–  На коронавірус хворіють лише люди похилого віку. (Неправда)

–  Коронавірус гине в холодну й морозну погоду. (Неправда)

–  Коронавірус передається через фрукти. (Неправда)

–  Якщо носити маску, то імовірність захворіти на коронавірус, зменшується. (Правда)

Безпечний шлях додому

Мета: закріплювати правила, які допоможуть захиститися й розпізнати коронавірус.
Хід: вихователь пропонує уважно розглянути ігрове поле. Дитина має обрати безпечний шлях додому, тобто пройти тими доріжками, де немає небезпек для здоров’я. Якщо дитина помилилася й обрала неправильний шлях, вихователь пояснює, чому він небезпечний, і пропонує обрати інший маршрут.


Що робити, щоб не захворіти


Мета: закріплювати правила поведінки під час карантину.

Хід: вихователь заздалегідь розклав на столі картки, на яких зображені чинники, які впливають на імовірність захворіти на коронавірус. Дитина має обрати лише ті чинники, які захищають від вірусу й зміцнюють здоров’я. Якщо дитина помилилася, вихователь пояснює, чому той чи той чинник є шкідливим, а відтак пропонує обрати інший чинник. Гру закінчують тоді, коли дитина обере всі чинники, що зменшують імовірність захворіти.

         Поговорити з дітьми про емоції, що виникають у нинішній ситуації, можна за допомогою книг та відео. Доступні пояснення допоможуть дітям зрозуміти, що відбувається, як вберегтися і послабити занепокоєння.

Аксель Шеффлер проілюстрував безкоштовну електронну книжку для дітей молодшого шкільного віку про коронавірус. У ній пояснюється дітям 5-9 років, що таке коронавірус, де його можна підчепити, яку хворобу він викликає, які її симптоми, як вберегтися, як почуваються діти, що постійно сидять удома, та багато інших важливих речей.

         Іспанська художниця Мануела Моліна створила перший у світі комікс про коронавірус задля підтримки та заспокоєння дітей 2-7 років по всій земній кулі.

В ігровій формі авторка розповідає про сам вірус, шляхи його поширення, симптоми, коли він «приходить у гості». Наприклад, ускладнене дихання, гарячка, кашель. Проте, діти будуть у безпеці, якщо ретельно митимуть руки з милом та користуватимуться антисептиками. Також важливо слухати дорослих, адже вони знають, що робити.Комікс вже перекладений 24 мовами, у тому числі українською.

(також його можна подивитися на каналі YouTubeↆ https://www.youtube.com/watch?v=_Rjs5zpCuNI )

         Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй у співпраці з понад півсотнею гуманітарних організацій видав книгу з історіями, яка має допомогти дітям зрозуміти, що таке коронавірус і як з ним боротися. Про це повідомляє CNN.
Книга під назвою «Мій герой — це ти, як діти можуть боротися з COVID-19!» розповідає про фантастичну істоту Аріо, яка допомагає дітям зрозуміти, як вони можуть захистити себе, свої сім’ї та друзів і як впоратися з важкими емоціями в умовах нової реальності.

         Дитячий телеканал ПЛЮСПЛЮС і МОЗ України запустили мультфільм з порадами про те, як поводитися малечі під час карантину через коронавірус COVID-19.Разом з героями Трикутею, Квадриком і Кружком діти дізнаються, як легко «озброїтися проти вірусу».

 

Посилання на мультфільм ↆ

https://www.youtube.com/c/plusplustv/search?query=коронавірус

https://www.youtube.com/watch?v=h6Pk5TFoB8I

 

Рекомендації для підтримки емоційного благополуччя дітей у ситуації пандемії

         Забезпечити присутність чутливого та реагуючого дорослого. Ключовим фактором у відновленні після травматичних подій є присутність підтримуючого, дбайливого дорослого в житті дитини. Навіть, якщо батьки не є доступними, діти отримають багато користі від турботи інших дорослих, які можуть забезпечити для них постійний та чутливий до їхніх потреб догляд, що допоможе дітям захиститися від негативних наслідків пандемії.

Дистанція між людьми не дорівнює соціальній ізоляції

         Діти, особливо молодшого віку, потребують спілкування зі своїми батьками та іншими важливими для них дорослими. Соціальна згуртованість підвищує резистентність дитини і допомагає протистояти життєвим негараздам. Творчі підходи до того, щоб залишатися згуртованими, стають дуже важливими (прикладом може бути написання листів, онлайн відео чати).

         Надання інформації, відповідної до віку дитини

         За відсутності адекватної інформації, діти покладаються на свою уяву. Рішення дорослих приховувати інформацію зазвичай є шкідливішим для дитини, аніж повідомити про ситуацію у такий спосіб, який є зрозумілим для дитини певного віку. Дорослі мають бути відкритими для дітей, щоб вони могли ставити запитання і отримати відповіді, а також обговорювати свої переживання. Дорослі, наприклад, можуть надати дітям доступ до книжок, веб-сайтів та інших активностей щодо COVID-19, що презентують інформацію, адаптовану для дитячого сприйняття. На додачу, важливо обмежити вплив на дитину інформації із соц.мереж, медіа та розмов дорослих, оскільки така інформація часто буде менш відповідна для дитячого сприйняття. Постійний доступ до новин з висвітленням інформації про пандемію, а також постійні розмови про загрози загальній безпеці можуть призвести до непотрібного стресу та переживань у дітей. Створити безпечне фізичне та емоційне середовище, використовуючи принцип Підтримки, Рутини та Саморегуляції.

         Перш за все, дорослі мають підтримати дітей і заспокоїти їх, розповісти про те, що вони та їх сім’ї в безпеці і дати зрозуміти, що дорослі несуть відповідальність за їхню безпеку. Далі, дорослим важливо встановити і дотримуватися вимог, щоб забезпечити дітям відчуття безпеки та передбачуваності (наприклад, щодня однаковий час прийому їжу та відходу до сну). Також, дорослі можуть допомогти дітям розробляти механізми саморегуляції. Коли діти знаходяться у стресі, їх тіло реагує, активуючи систему реакції на стрес. Для того, щоб допомогти дітям контролювати ці реакції, важливо як визнавати їх почуття (наприклад, «я знаю, що це може тебе лякати»), так і підтримувати їх у тих активностях, які допомагають із саморегуляцією.

Займіть дітей діяльністю

         Коли діти нудьгують, рівень хвилювання та деструктивна поведінка можуть збільшуватися. Дорослі можуть надати варіанти безпечних активностей (наприклад, ігри надворі, гра з конструктором, ліпка, малювання, заняття музикою, ігри вдома), а також залучити дітей до вигадання креативних видів діяльності. Дітям потрібно значну кількість часу бути задіяними у грі чи інших приємних заняттях, не хвилюючись та не думаючи про пандемію.

Підтримуйте впевненість дітей у власних силах

         Впевненість у власних силах дає відчуття контролю та суб’єктності, що є особливо важливим під час важких часів та невизначеності. Діти часто почувають більшу впевненість, коли вони можуть відігравати активну роль у допомозі самим собі, своїм сім’ям та громадам. Наприклад, діти можуть допомагати, слідуючи правилам безпеки (миючи руки) готувати та заморожувати їжу, чи будучи волонтером у громаді (наприклад, писати листи чи малювати листівки для людей похилого віку чи друзів, що захворіли, ділитися їжею з сусідами).

         Створюйте можливості для батьків та піклувальників (що може значити для вас самих!) подбати про себе.

         Благополуччя дітей залежить від благополуччя їхніх батьків та інших піклувальників. Батьки та піклувальники мають спершу подбати про себе для того, щоб мати внутрішній ресурс і могти дбати про інших. Дорослі можуть подбати про себе, залучаючись до груп підтримки, достатньо відпочиваючи, відводячи час для відновлюючих активностей (фізичні вправи, медитація, читання, заняття на свіжому повітрі). Звертайтеся за професійною допомогою, якщо діти демонструють ознаки травми, що швидко не проходять.

         Емоційні та поведінкові зміни у дітей під час пандемії є нормальними, оскільки всі пристосовуються до нової реальності. Якщо ж діти тривалий час демонструють емоційні та поведінкові відхилення (наприклад, нічні кошмари, постійний фокус на тривогах, підвищена агресія, регресивна поведінка чи самопошкодження), які не зникають за підтримки від батьків, можливо є потреба звернутися за професійною допомогою. Багато спеціалістів мають можливість надати підтримку по телефону чи через інтернет, коли особисті візити є обмеженими.

Фокусуйтеся на силах, надії та позитиві

         Дітям необхідно відчувати себе в безпеці та бути позитивно налаштованими на майбутнє. Дорослі можуть допомогти, фокусуючи увагу дітей на історіях про те, як люди об’єднують зусилля, знаходять творчі вирішення складних проблем та долають негаразди під час пандемії. Обговорення цих історій може бути обнадійливим та надихаючим як для дітей, так і для дорослих.

рус: як дитяча психіка потерпає через пандемію

         Пандем

Коронавірус: як дитяча психіка потерпає через пандемію

         Пандемія COVID-19 кардинально змінила наше життя — ми в один момент зіткнулися з тим, чого не очікували, і до чого ніхто не був готовий. Карантин і вимушена самоізоляція, тривожні новини у ЗМІ, невизначеність, нові обмеження й правила — усе це стало неабияким випробуванням для дорослих. Чи впливає спалах коронавірусної хвороби (COVID-19) на психологічний стан і психічну рівновагу людей? Скажу однозначно – так. На сьогодні дослідження того, як психо­логічно позначається і позначиться в майбутньому кара­нтин на людське життя, тривають.

         Та найбільше наслідки пандемії відобразилися на дітях, адже їхня психіка слабка й вразлива. Під час пандемії дітей вважають потенційними носіями вірусу, а для батьків вони часто є причиною для роботи з дому. Однак діти психологічно найбільше страждають від карантину, адже їхнє життя повністю змінилося.

         “Мамо, коли ж нарешті закінчиться цей коронавірус?” – запитав хлопчик. Йому так кортить знову пограти у футбол з друзями. Що ж, на жаль, у мами немає відповіді на це запитання. Батьківство навіть до пандемії COVID-19 не було легкою справою, адже організувати сімейний побут – завдання непросте. Але ще важче – знову і знову поступатися принципам, яких самі ж раніше вирішили дотримуватися. Бо хороші батьки – терплячі, не кричать і задовольняють потреби своїх дітей в ігровій формі.

                Тому обмежувальні заходи, запроваджені у зв’язку з пандемією, стали найважчим випробуванням для сімей. Раптово усе звалилося докупи: перевантажені батьки, які змушені працювати, одночасно мають ще й навчати дітей і, попри власну невпевненість у завтрашньому дні, втішати й заспокоювати їх.  Насамперед це надскладна ситуація для неповних родин. Оскільки нерви здають швидше, ніж зазвичай, і батькам усе частіше не вдається втриматися від застосування до дітей методів фізичного покарання. Психічне навантаження для усіх членів родини є надзвичайно високим, але насамперед – для дітей.

         Локдаун може не лише поглибити наявні проблеми, але і зблизити сім’ї – не лише у буквальному, але й переносному значенні. Психолог Клаус Нойманн наголошує на важливості того, щоб у кожного у сім’ї був особистий простір – свій кут, у який кожен член родини може сховатися. Навіть, якщо це туалет або шафа для одягу! А ритуали, якими регулюється співіснування у сім’ї, за словами психолога, зараз є важливішими, ніж будь-коли раніше, – аби не допустити нервових зривів. “У цей час ми більше взаємодіємо одне з одним. Ми можемо зіштовхуватися, що призводить до конфліктів. Але зв’язок між батьками та дітьми може й поглибитися”, – вважає Нойманн.

         Щоб пом’якшити негативний вплив світових змін на дітей, необхідно формувати й підтримувати їхню психологічну стійкість.

«Стійкість здатність довго зберігати й виявляти свої властивості, не піддаватися руйнуванню, витримувати зовнішній вплив, протидіяти чомусь. Психологічна стійкість помірність, рівновага сталості й мінливості особистості. А за визначенням вітчизняної дослідниці Неллі Кравчук, психологічна стійкість властивість особистості, окремими аспектами якої є стійкість, урівноваженість, опірність. Психічна стійкість дає змогу особистості протидіяти життєвим труднощам, несприятливому тиску обставин, зберігати здоровя і працездатність під час різних випробувань».

         Діти можуть важко справлятися зі значними змінами рутини (наприклад, із закриттям шкіл та дитячих садків на карантин, необхідністю тримати дистанцію між людьми, самоізоляцією вдома), що може негативно вплинути на їх відчуття структурованості, прередбачуваності життя та безпеки. Діти, включаючи навіть зовсім маленьких, вміють дуже гарно спостерігати за людьми та середовищем і вони помічають та реагують на стрес, який проявляють їхні батьки, однолітки та члени громади. Вони можуть ставити прямі запитання щодо того, що відбувається чи що чекати у майбутньому, і можуть по-різному поводитись у відповідь на сильні прояви почуттів (страх, переживання, сум, гнів) стосовно пандемії та суміжних тем. Діти також можуть хвилюватися щодо своєї безпеки, а також безпеки своїх близьких, забезпечення базових потреб (їжа, житло, одяг) та непевненості майбутнього.

         У той час як більшість дітей згодом повернуться до свого звичного життя за підтримки люблячих батьків, деякі діти ризикують розвинути значні психологічні проблеми, включаючи стрес, пов’язаний із травмою, тривожність та депресію. Діти, що вже мали травматичний досвід чи переживають психологічні, фізичні чи розвиткові проблеми, а також ті діти, чиї батьки страждають від психологічних проблем, зловживають наркотиками чи алкоголем, чи мають економічну нестабільність – перебувають в зоні особливого ризику емоційних порушень.

         На додачу до забезпечення фізичної безпеки для дітей під час пандемії, необхідно дбати про їхнє емоційне та психологічне здоров’я. Реакція дітей на стресові обставини є індивідуальною та може відрізнятися. Деякі діти можуть бути дратівливими чи нав’язливими, у той час як інші можуть демонструвати відкат у розвитку, вимагати додаткової уваги, чи мати проблеми із доглядом за собою, сном чи прийомом їжі. Нова поведінка є нормальною реакцією і дорослі можуть допомогти дітям, демонструючи емпатію та терплячість, заспокоюючи дитину, коли це потрібно.

         В 2020 році вчені провели досвід, в якому вивчали уявлення  дошкільників про пандемію. Уявлення проявляються у когнітивному, емоційному та поведінковому компонентах. Також  вивчали рівень тривожності дітей.

 

Що знають діти?

         Щоб дослідити когнітивний компонент, вчені з’ясовували, які уявлення мають діти про коронавірус, заходи безпеки й умови дотримання карантину. На запитання «Що таке карантин?» більшість дітей відповідала, що це хвороба або вірус. Одна дівчинка висловила думку, що карантин — це коли  хтось заразився. Чимало дітей говорило, що карантин — це бактерії або мікроби. Відповідаючи на запитання «Чому в нашій країні карантин?», діти чітко не називали причину, адже не могли пояснити її. Отримали навіть таку відповідь: «Тому, що зараз рік щура й щури розносять цей вірус». Також діти не змогли відповісти на запитання «Навіщо потрібен карантин?». Запитання «Що ти знаєш про коронавірус?» зумовлювало в дітей зацікавлення й відповіді були різноманітнішими. Більшість дітей говорила, що це — вірус. Утім, були й детальніші визначення.

         «Коронавірус — коли в рот і ніс потрапляють мікроби», «Віруси ходять по вулиці й ми їх з’їдаємо».

         Із симптомів коронавірусу діти називали тільки кашель або взагалі не могли пригадати жодного симптому.

         Діти зазначали, що для того, щоб не захворіти на коронавірус, треба носити маску. Це ж саме діти говорили, коли запитували їх про правила поведінки в громадських місцях під час карантину. Про те, що потрібно дотримуватися соціальної дистанції, чхати й кашляти у згин ліктя тощо, діти взагалі не знали.

         Несподіваними виявились відповіді на запитання «Як карантин вплинув на твоє життя й життя твоєї родини?». Майже всі діти говорили, що карантин зовсім не вплинув на їхнє життя. Деякі діти пов’язували карантин із подіями, які найбільше схвилювали їх: кішка втратила апетит, випав зуб. Такі відповіді свідчать про те, що дошкільники не усвідомлюють і не бачать суттєвих змін у житті.

         Отже, вчені дослідили когнітивний компонент і з’ясували, що більшість дітей майже нічого не знає про коронавірус і те, як можна уберегтися від нього й дбати про своє здоров’я.

Як реагують і ставляться

         Щоб дослідити емоційний компонент, провели діагностичне завдання «Закінчи речення». Щоб унаочнити його, використовували картки із зображеннями, що ілюструють зміст кожного речення. Дослідивши емоційний компонент, з’ясували, що більшість дітей проявляє адекватні емоційні реакції на ті чи інші ситуації. Діти відчувають небезпеку, коли хтось чхає чи кашляє і не прикриває рот, проявляє інші симптоми коронавірусу. У таких ситуаціях діти переживають за своє здоров’я і здоров’я своїх близьких.

Як поводяться?

         Щоб дослідити поведінковий компонент, вчені спостерігали за дітьми. Зокрема, звертали увагу на те, чи дотримуються діти заходів безпеки:

  • миють руки одразу після того, як зайшли в групу;
  • прикривають рота, коли чхають чи кашляють;
  • носять маску в громадських місцях;
  • вносять проблему в ігрову діяльність;
  • ставлять дорослим запитання про проблему;
  • вітаються безконтактно;
  • тісно контактують з оточенням поза межами ЗДО;
  • займається фізкультурою та іншими оздоровлювальними заняттями;
  • виконують правила карантину;
  • обирають корисну їжу замість шкідливої.

         Результати спостереженнями засвідчили, що більшість дітей дотримується заходів безпеки й правил особистої гігієни, відповідально ставиться до них.

Який рівень тривожності

         Щоб визначити рівень тривожності дітей, застосували «Тест тривожності» Р. Темпла, М. Доркі, В. Амена. Результати, які отримали, свідчать, що діти переважно мають високий і середній рівень тривожності. Дорослі — батьки й вихователі, мають звернути на це увагу. Адже раніше діти не демонстрували такий високий рівень тривожності.

Як зарадити?

         Щоб знизити в дітей рівень тривожності та пропрацювати їхні страхи, використали дидактичні ігри, вправи-релаксації, етюди й арт-терапевтичні техніки (які ви також можете використати для своїх дітей вдома).

 

Дидактичні ігри

Правда — неправда

Мета: розширювати й закріплювати знання про коронавірус і способи захиститися від вірусних інфекцій.

 Хід: вихователь по черзі називає твердження. Якщо дитина вважає, що воно правильне, вона говорить слово «Правда», а якщо хибне — «Неправда». Якщо дитина помилилася, вихователь пояснює, чому відповідь неправильна, і пропонує ще раз поміркувати над запитанням. Гру закінчують тоді, коли дитина дасть правильні відповіді на всі запитання й аргументує їх.
Приклади тверджень:

–  Коронавірус передається через взуття. (Неправда)

–  Більшість людей, які захворіли на коронавірус, одужує. (Правда)

–  На коронавірус хворіють лише люди похилого віку. (Неправда)

–  Коронавірус гине в холодну й морозну погоду. (Неправда)

–  Коронавірус передається через фрукти. (Неправда)

–  Якщо носити маску, то імовірність захворіти на коронавірус, зменшується. (Правда)

Безпечний шлях додому

Мета: закріплювати правила, які допоможуть захиститися й розпізнати коронавірус.
Хід: вихователь пропонує уважно розглянути ігрове поле. Дитина має обрати безпечний шлях додому, тобто пройти тими доріжками, де немає небезпек для здоров’я. Якщо дитина помилилася й обрала неправильний шлях, вихователь пояснює, чому він небезпечний, і пропонує обрати інший маршрут.


Що робити, щоб не захворіти


Мета: закріплювати правила поведінки під час карантину.

Хід: вихователь заздалегідь розклав на столі картки, на яких зображені чинники, які впливають на імовірність захворіти на коронавірус. Дитина має обрати лише ті чинники, які захищають від вірусу й зміцнюють здоров’я. Якщо дитина помилилася, вихователь пояснює, чому той чи той чинник є шкідливим, а відтак пропонує обрати інший чинник. Гру закінчують тоді, коли дитина обере всі чинники, що зменшують імовірність захворіти.

         Поговорити з дітьми про емоції, що виникають у нинішній ситуації, можна за допомогою книг та відео. Доступні пояснення допоможуть дітям зрозуміти, що відбувається, як вберегтися і послабити занепокоєння.

Аксель Шеффлер проілюстрував безкоштовну електронну книжку для дітей молодшого шкільного віку про коронавірус. У ній пояснюється дітям 5-9 років, що таке коронавірус, де його можна підчепити, яку хворобу він викликає, які її симптоми, як вберегтися, як почуваються діти, що постійно сидять удома, та багато інших важливих речей.

         Іспанська художниця Мануела Моліна створила перший у світі комікс про коронавірус задля підтримки та заспокоєння дітей 2-7 років по всій земній кулі.

В ігровій формі авторка розповідає про сам вірус, шляхи його поширення, симптоми, коли він «приходить у гості». Наприклад, ускладнене дихання, гарячка, кашель. Проте, діти будуть у безпеці, якщо ретельно митимуть руки з милом та користуватимуться антисептиками. Також важливо слухати дорослих, адже вони знають, що робити.Комікс вже перекладений 24 мовами, у тому числі українською.

(також його можна подивитися на каналі YouTubeↆ https://www.youtube.com/watch?v=_Rjs5zpCuNI )

         Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй у співпраці з понад півсотнею гуманітарних організацій видав книгу з історіями, яка має допомогти дітям зрозуміти, що таке коронавірус і як з ним боротися. Про це повідомляє CNN.
Книга під назвою «Мій герой — це ти, як діти можуть боротися з COVID-19!» розповідає про фантастичну істоту Аріо, яка допомагає дітям зрозуміти, як вони можуть захистити себе, свої сім’ї та друзів і як впоратися з важкими емоціями в умовах нової реальності.

         Дитячий телеканал ПЛЮСПЛЮС і МОЗ України запустили мультфільм з порадами про те, як поводитися малечі під час карантину через коронавірус COVID-19.Разом з героями Трикутею, Квадриком і Кружком діти дізнаються, як легко «озброїтися проти вірусу».

 

Посилання на мультфільм ↆ

https://www.youtube.com/c/plusplustv/search?query=коронавірус

https://www.youtube.com/watch?v=h6Pk5TFoB8I

 

Рекомендації для підтримки емоційного благополуччя дітей у ситуації пандемії

         Забезпечити присутність чутливого та реагуючого дорослого. Ключовим фактором у відновленні після травматичних подій є присутність підтримуючого, дбайливого дорослого в житті дитини. Навіть, якщо батьки не є доступними, діти отримають багато користі від турботи інших дорослих, які можуть забезпечити для них постійний та чутливий до їхніх потреб догляд, що допоможе дітям захиститися від негативних наслідків пандемії.

Дистанція між людьми не дорівнює соціальній ізоляції

         Діти, особливо молодшого віку, потребують спілкування зі своїми батьками та іншими важливими для них дорослими. Соціальна згуртованість підвищує резистентність дитини і допомагає протистояти життєвим негараздам. Творчі підходи до того, щоб залишатися згуртованими, стають дуже важливими (прикладом може бути написання листів, онлайн відео чати).

         Надання інформації, відповідної до віку дитини

         За відсутності адекватної інформації, діти покладаються на свою уяву. Рішення дорослих приховувати інформацію зазвичай є шкідливішим для дитини, аніж повідомити про ситуацію у такий спосіб, який є зрозумілим для дитини певного віку. Дорослі мають бути відкритими для дітей, щоб вони могли ставити запитання і отримати відповіді, а також обговорювати свої переживання. Дорослі, наприклад, можуть надати дітям доступ до книжок, веб-сайтів та інших активностей щодо COVID-19, що презентують інформацію, адаптовану для дитячого сприйняття. На додачу, важливо обмежити вплив на дитину інформації із соц.мереж, медіа та розмов дорослих, оскільки така інформація часто буде менш відповідна для дитячого сприйняття. Постійний доступ до новин з висвітленням інформації про пандемію, а також постійні розмови про загрози загальній безпеці можуть призвести до непотрібного стресу та переживань у дітей. Створити безпечне фізичне та емоційне середовище, використовуючи принцип Підтримки, Рутини та Саморегуляції.

         Перш за все, дорослі мають підтримати дітей і заспокоїти їх, розповісти про те, що вони та їх сім’ї в безпеці і дати зрозуміти, що дорослі несуть відповідальність за їхню безпеку. Далі, дорослим важливо встановити і дотримуватися вимог, щоб забезпечити дітям відчуття безпеки та передбачуваності (наприклад, щодня однаковий час прийому їжу та відходу до сну). Також, дорослі можуть допомогти дітям розробляти механізми саморегуляції. Коли діти знаходяться у стресі, їх тіло реагує, активуючи систему реакції на стрес. Для того, щоб допомогти дітям контролювати ці реакції, важливо як визнавати їх почуття (наприклад, «я знаю, що це може тебе лякати»), так і підтримувати їх у тих активностях, які допомагають із саморегуляцією.

Займіть дітей діяльністю

         Коли діти нудьгують, рівень хвилювання та деструктивна поведінка можуть збільшуватися. Дорослі можуть надати варіанти безпечних активностей (наприклад, ігри надворі, гра з конструктором, ліпка, малювання, заняття музикою, ігри вдома), а також залучити дітей до вигадання креативних видів діяльності. Дітям потрібно значну кількість часу бути задіяними у грі чи інших приємних заняттях, не хвилюючись та не думаючи про пандемію.

Підтримуйте впевненість дітей у власних силах

         Впевненість у власних силах дає відчуття контролю та суб’єктності, що є особливо важливим під час важких часів та невизначеності. Діти часто почувають більшу впевненість, коли вони можуть відігравати активну роль у допомозі самим собі, своїм сім’ям та громадам. Наприклад, діти можуть допомагати, слідуючи правилам безпеки (миючи руки) готувати та заморожувати їжу, чи будучи волонтером у громаді (наприклад, писати листи чи малювати листівки для людей похилого віку чи друзів, що захворіли, ділитися їжею з сусідами).

         Створюйте можливості для батьків та піклувальників (що може значити для вас самих!) подбати про себе.

         Благополуччя дітей залежить від благополуччя їхніх батьків та інших піклувальників. Батьки та піклувальники мають спершу подбати про себе для того, щоб мати внутрішній ресурс і могти дбати про інших. Дорослі можуть подбати про себе, залучаючись до груп підтримки, достатньо відпочиваючи, відводячи час для відновлюючих активностей (фізичні вправи, медитація, читання, заняття на свіжому повітрі). Звертайтеся за професійною допомогою, якщо діти демонструють ознаки травми, що швидко не проходять.

         Емоційні та поведінкові зміни у дітей під час пандемії є нормальними, оскільки всі пристосовуються до нової реальності. Якщо ж діти тривалий час демонструють емоційні та поведінкові відхилення (наприклад, нічні кошмари, постійний фокус на тривогах, підвищена агресія, регресивна поведінка чи самопошкодження), які не зникають за підтримки від батьків, можливо є потреба звернутися за професійною допомогою. Багато спеціалістів мають можливість надати підтримку по телефону чи через інтернет, коли особисті візити є обмеженими.

Фокусуйтеся на силах, надії та позитиві

         Дітям необхідно відчувати себе в безпеці та бути позитивно налаштованими на майбутнє. Дорослі можуть допомогти, фокусуючи увагу дітей на історіях про те, як люди об’єднують зусилля, знаходять творчі вирішення складних проблем та долають негаразди під час пандемії. Обговорення цих історій може бути обнадійливим та надихаючим як для дітей, так і для дорослих.

ія COVID-19 кардинально змінила наше життя — ми в один момент зіткнулися з тим, чого не очікували, і до чого ніхто не був готовий. Карантин і вимушена самоізоляція, тривожні новини у ЗМІ, невизначеність, нові обмеження й правила — усе це стало неабияким випробуванням для дорослих. Чи впливає спалах коронавірусної хвороби (COVID-19) на психологічний стан і психічну рівновагу людей? Скажу однозначно – так. На сьогодні дослідження того, як психо­логічно позначається і позначиться в майбутньому кара­нтин на людське життя, тривають.

         Та найбільше наслідки пандемії відобразилися на дітях, адже їхня психіка слабка й вразлива. Під час пандемії дітей вважають потенційними носіями вірусу, а для батьків вони часто є причиною для роботи з дому. Однак діти психологічно найбільше страждають від карантину, адже їхнє життя повністю змінилося.

         “Мамо, коли ж нарешті закінчиться цей коронавірус?” – запитав хлопчик. Йому так кортить знову пограти у футбол з друзями. Що ж, на жаль, у мами немає відповіді на це запитання. Батьківство навіть до пандемії COVID-19 не було легкою справою, адже організувати сімейний побут – завдання непросте. Але ще важче – знову і знову поступатися принципам, яких самі ж раніше вирішили дотримуватися. Бо хороші батьки – терплячі, не кричать і задовольняють потреби своїх дітей в ігровій формі.

                Тому обмежувальні заходи, запроваджені у зв’язку з пандемією, стали найважчим випробуванням для сімей. Раптово усе звалилося докупи: перевантажені батьки, які змушені працювати, одночасно мають ще й навчати дітей і, попри власну невпевненість у завтрашньому дні, втішати й заспокоювати їх.  Насамперед це надскладна ситуація для неповних родин. Оскільки нерви здають швидше, ніж зазвичай, і батькам усе частіше не вдається втриматися від застосування до дітей методів фізичного покарання. Психічне навантаження для усіх членів родини є надзвичайно високим, але насамперед – для дітей.

         Локдаун може не лише поглибити наявні проблеми, але і зблизити сім’ї – не лише у буквальному, але й переносному значенні. Психолог Клаус Нойманн наголошує на важливості того, щоб у кожного у сім’ї був особистий простір – свій кут, у який кожен член родини може сховатися. Навіть, якщо це туалет або шафа для одягу! А ритуали, якими регулюється співіснування у сім’ї, за словами психолога, зараз є важливішими, ніж будь-коли раніше, – аби не допустити нервових зривів. “У цей час ми більше взаємодіємо одне з одним. Ми можемо зіштовхуватися, що призводить до конфліктів. Але зв’язок між батьками та дітьми може й поглибитися”, – вважає Нойманн.

         Щоб пом’якшити негативний вплив світових змін на дітей, необхідно формувати й підтримувати їхню психологічну стійкість.

«Стійкість здатність довго зберігати й виявляти свої властивості, не піддаватися руйнуванню, витримувати зовнішній вплив, протидіяти чомусь. Психологічна стійкість помірність, рівновага сталості й мінливості особистості. А за визначенням вітчизняної дослідниці Неллі Кравчук, психологічна стійкість властивість особистості, окремими аспектами якої є стійкість, урівноваженість, опірність. Психічна стійкість дає змогу особистості протидіяти життєвим труднощам, несприятливому тиску обставин, зберігати здоровя і працездатність під час різних випробувань».

         Діти можуть важко справлятися зі значними змінами рутини (наприклад, із закриттям шкіл та дитячих садків на карантин, необхідністю тримати дистанцію між людьми, самоізоляцією вдома), що може негативно вплинути на їх відчуття структурованості, прередбачуваності життя та безпеки. Діти, включаючи навіть зовсім маленьких, вміють дуже гарно спостерігати за людьми та середовищем і вони помічають та реагують на стрес, який проявляють їхні батьки, однолітки та члени громади. Вони можуть ставити прямі запитання щодо того, що відбувається чи що чекати у майбутньому, і можуть по-різному поводитись у відповідь на сильні прояви почуттів (страх, переживання, сум, гнів) стосовно пандемії та суміжних тем. Діти також можуть хвилюватися щодо своєї безпеки, а також безпеки своїх близьких, забезпечення базових потреб (їжа, житло, одяг) та непевненості майбутнього.

         У той час як більшість дітей згодом повернуться до свого звичного життя за підтримки люблячих батьків, деякі діти ризикують розвинути значні психологічні проблеми, включаючи стрес, пов’язаний із травмою, тривожність та депресію. Діти, що вже мали травматичний досвід чи переживають психологічні, фізичні чи розвиткові проблеми, а також ті діти, чиї батьки страждають від психологічних проблем, зловживають наркотиками чи алкоголем, чи мають економічну нестабільність – перебувають в зоні особливого ризику емоційних порушень.

         На додачу до забезпечення фізичної безпеки для дітей під час пандемії, необхідно дбати про їхнє емоційне та психологічне здоров’я. Реакція дітей на стресові обставини є індивідуальною та може відрізнятися. Деякі діти можуть бути дратівливими чи нав’язливими, у той час як інші можуть демонструвати відкат у розвитку, вимагати додаткової уваги, чи мати проблеми із доглядом за собою, сном чи прийомом їжі. Нова поведінка є нормальною реакцією і дорослі можуть допомогти дітям, демонструючи емпатію та терплячість, заспокоюючи дитину, коли це потрібно.

         В 2020 році вчені провели досвід, в якому вивчали уявлення  дошкільників про пандемію. Уявлення проявляються у когнітивному, емоційному та поведінковому компонентах. Також  вивчали рівень тривожності дітей.

 

Що знають діти?

         Щоб дослідити когнітивний компонент, вчені з’ясовували, які уявлення мають діти про коронавірус, заходи безпеки й умови дотримання карантину. На запитання «Що таке карантин?» більшість дітей відповідала, що це хвороба або вірус. Одна дівчинка висловила думку, що карантин — це коли  хтось заразився. Чимало дітей говорило, що карантин — це бактерії або мікроби. Відповідаючи на запитання «Чому в нашій країні карантин?», діти чітко не називали причину, адже не могли пояснити її. Отримали навіть таку відповідь: «Тому, що зараз рік щура й щури розносять цей вірус». Також діти не змогли відповісти на запитання «Навіщо потрібен карантин?». Запитання «Що ти знаєш про коронавірус?» зумовлювало в дітей зацікавлення й відповіді були різноманітнішими. Більшість дітей говорила, що це — вірус. Утім, були й детальніші визначення.

         «Коронавірус — коли в рот і ніс потрапляють мікроби», «Віруси ходять по вулиці й ми їх з’їдаємо».

         Із симптомів коронавірусу діти називали тільки кашель або взагалі не могли пригадати жодного симптому.

         Діти зазначали, що для того, щоб не захворіти на коронавірус, треба носити маску. Це ж саме діти говорили, коли запитували їх про правила поведінки в громадських місцях під час карантину. Про те, що потрібно дотримуватися соціальної дистанції, чхати й кашляти у згин ліктя тощо, діти взагалі не знали.

         Несподіваними виявились відповіді на запитання «Як карантин вплинув на твоє життя й життя твоєї родини?». Майже всі діти говорили, що карантин зовсім не вплинув на їхнє життя. Деякі діти пов’язували карантин із подіями, які найбільше схвилювали їх: кішка втратила апетит, випав зуб. Такі відповіді свідчать про те, що дошкільники не усвідомлюють і не бачать суттєвих змін у житті.

         Отже, вчені дослідили когнітивний компонент і з’ясували, що більшість дітей майже нічого не знає про коронавірус і те, як можна уберегтися від нього й дбати про своє здоров’я.

Як реагують і ставляться

         Щоб дослідити емоційний компонент, провели діагностичне завдання «Закінчи речення». Щоб унаочнити його, використовували картки із зображеннями, що ілюструють зміст кожного речення. Дослідивши емоційний компонент, з’ясували, що більшість дітей проявляє адекватні емоційні реакції на ті чи інші ситуації. Діти відчувають небезпеку, коли хтось чхає чи кашляє і не прикриває рот, проявляє інші симптоми коронавірусу. У таких ситуаціях діти переживають за своє здоров’я і здоров’я своїх близьких.

Як поводяться?

         Щоб дослідити поведінковий компонент, вчені спостерігали за дітьми. Зокрема, звертали увагу на те, чи дотримуються діти заходів безпеки:

  • миють руки одразу після того, як зайшли в групу;
  • прикривають рота, коли чхають чи кашляють;
  • носять маску в громадських місцях;
  • вносять проблему в ігрову діяльність;
  • ставлять дорослим запитання про проблему;
  • вітаються безконтактно;
  • тісно контактують з оточенням поза межами ЗДО;
  • займається фізкультурою та іншими оздоровлювальними заняттями;
  • виконують правила карантину;
  • обирають корисну їжу замість шкідливої.

         Результати спостереженнями засвідчили, що більшість дітей дотримується заходів безпеки й правил особистої гігієни, відповідально ставиться до них.

Який рівень тривожності

         Щоб визначити рівень тривожності дітей, застосували «Тест тривожності» Р. Темпла, М. Доркі, В. Амена. Результати, які отримали, свідчать, що діти переважно мають високий і середній рівень тривожності. Дорослі — батьки й вихователі, мають звернути на це увагу. Адже раніше діти не демонстрували такий високий рівень тривожності.

Як зарадити?

         Щоб знизити в дітей рівень тривожності та пропрацювати їхні страхи, використали дидактичні ігри, вправи-релаксації, етюди й арт-терапевтичні техніки (які ви також можете використати для своїх дітей вдома).

 

Дидактичні ігри

Правда — неправда

Мета: розширювати й закріплювати знання про коронавірус і способи захиститися від вірусних інфекцій.

 Хід: вихователь по черзі називає твердження. Якщо дитина вважає, що воно правильне, вона говорить слово «Правда», а якщо хибне — «Неправда». Якщо дитина помилилася, вихователь пояснює, чому відповідь неправильна, і пропонує ще раз поміркувати над запитанням. Гру закінчують тоді, коли дитина дасть правильні відповіді на всі запитання й аргументує їх.
Приклади тверджень:

–  Коронавірус передається через взуття. (Неправда)

–  Більшість людей, які захворіли на коронавірус, одужує. (Правда)

–  На коронавірус хворіють лише люди похилого віку. (Неправда)

–  Коронавірус гине в холодну й морозну погоду. (Неправда)

–  Коронавірус передається через фрукти. (Неправда)

–  Якщо носити маску, то імовірність захворіти на коронавірус, зменшується. (Правда)

Безпечний шлях додому

Мета: закріплювати правила, які допоможуть захиститися й розпізнати коронавірус.
Хід: вихователь пропонує уважно розглянути ігрове поле. Дитина має обрати безпечний шлях додому, тобто пройти тими доріжками, де немає небезпек для здоров’я. Якщо дитина помилилася й обрала неправильний шлях, вихователь пояснює, чому він небезпечний, і пропонує обрати інший маршрут.


Що робити, щоб не захворіти


Мета: закріплювати правила поведінки під час карантину.

Хід: вихователь заздалегідь розклав на столі картки, на яких зображені чинники, які впливають на імовірність захворіти на коронавірус. Дитина має обрати лише ті чинники, які захищають від вірусу й зміцнюють здоров’я. Якщо дитина помилилася, вихователь пояснює, чому той чи той чинник є шкідливим, а відтак пропонує обрати інший чинник. Гру закінчують тоді, коли дитина обере всі чинники, що зменшують імовірність захворіти.

         Поговорити з дітьми про емоції, що виникають у нинішній ситуації, можна за допомогою книг та відео. Доступні пояснення допоможуть дітям зрозуміти, що відбувається, як вберегтися і послабити занепокоєння.

Аксель Шеффлер проілюстрував безкоштовну електронну книжку для дітей молодшого шкільного віку про коронавірус. У ній пояснюється дітям 5-9 років, що таке коронавірус, де його можна підчепити, яку хворобу він викликає, які її симптоми, як вберегтися, як почуваються діти, що постійно сидять удома, та багато інших важливих речей.

         Іспанська художниця Мануела Моліна створила перший у світі комікс про коронавірус задля підтримки та заспокоєння дітей 2-7 років по всій земній кулі.

В ігровій формі авторка розповідає про сам вірус, шляхи його поширення, симптоми, коли він «приходить у гості». Наприклад, ускладнене дихання, гарячка, кашель. Проте, діти будуть у безпеці, якщо ретельно митимуть руки з милом та користуватимуться антисептиками. Також важливо слухати дорослих, адже вони знають, що робити.Комікс вже перекладений 24 мовами, у тому числі українською.

(також його можна подивитися на каналі YouTubeↆ https://www.youtube.com/watch?v=_Rjs5zpCuNI )

         Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй у співпраці з понад півсотнею гуманітарних організацій видав книгу з історіями, яка має допомогти дітям зрозуміти, що таке коронавірус і як з ним боротися. Про це повідомляє CNN.
Книга під назвою «Мій герой — це ти, як діти можуть боротися з COVID-19!» розповідає про фантастичну істоту Аріо, яка допомагає дітям зрозуміти, як вони можуть захистити себе, свої сім’ї та друзів і як впоратися з важкими емоціями в умовах нової реальності.

         Дитячий телеканал ПЛЮСПЛЮС і МОЗ України запустили мультфільм з порадами про те, як поводитися малечі під час карантину через коронавірус COVID-19.Разом з героями Трикутею, Квадриком і Кружком діти дізнаються, як легко «озброїтися проти вірусу».

 

Посилання на мультфільм ↆ

https://www.youtube.com/c/plusplustv/search?query=коронавірус

https://www.youtube.com/watch?v=h6Pk5TFoB8I

 

Рекомендації для підтримки емоційного благополуччя дітей у ситуації пандемії

         Забезпечити присутність чутливого та реагуючого дорослого. Ключовим фактором у відновленні після травматичних подій є присутність підтримуючого, дбайливого дорослого в житті дитини. Навіть, якщо батьки не є доступними, діти отримають багато користі від турботи інших дорослих, які можуть забезпечити для них постійний та чутливий до їхніх потреб догляд, що допоможе дітям захиститися від негативних наслідків пандемії.

Дистанція між людьми не дорівнює соціальній ізоляції

         Діти, особливо молодшого віку, потребують спілкування зі своїми батьками та іншими важливими для них дорослими. Соціальна згуртованість підвищує резистентність дитини і допомагає протистояти життєвим негараздам. Творчі підходи до того, щоб залишатися згуртованими, стають дуже важливими (прикладом може бути написання листів, онлайн відео чати).

         Надання інформації, відповідної до віку дитини

         За відсутності адекватної інформації, діти покладаються на свою уяву. Рішення дорослих приховувати інформацію зазвичай є шкідливішим для дитини, аніж повідомити про ситуацію у такий спосіб, який є зрозумілим для дитини певного віку. Дорослі мають бути відкритими для дітей, щоб вони могли ставити запитання і отримати відповіді, а також обговорювати свої переживання. Дорослі, наприклад, можуть надати дітям доступ до книжок, веб-сайтів та інших активностей щодо COVID-19, що презентують інформацію, адаптовану для дитячого сприйняття. На додачу, важливо обмежити вплив на дитину інформації із соц.мереж, медіа та розмов дорослих, оскільки така інформація часто буде менш відповідна для дитячого сприйняття. Постійний доступ до новин з висвітленням інформації про пандемію, а також постійні розмови про загрози загальній безпеці можуть призвести до непотрібного стресу та переживань у дітей. Створити безпечне фізичне та емоційне середовище, використовуючи принцип Підтримки, Рутини та Саморегуляції.

         Перш за все, дорослі мають підтримати дітей і заспокоїти їх, розповісти про те, що вони та їх сім’ї в безпеці і дати зрозуміти, що дорослі несуть відповідальність за їхню безпеку. Далі, дорослим важливо встановити і дотримуватися вимог, щоб забезпечити дітям відчуття безпеки та передбачуваності (наприклад, щодня однаковий час прийому їжу та відходу до сну). Також, дорослі можуть допомогти дітям розробляти механізми саморегуляції. Коли діти знаходяться у стресі, їх тіло реагує, активуючи систему реакції на стрес. Для того, щоб допомогти дітям контролювати ці реакції, важливо як визнавати їх почуття (наприклад, «я знаю, що це може тебе лякати»), так і підтримувати їх у тих активностях, які допомагають із саморегуляцією.

Займіть дітей діяльністю

         Коли діти нудьгують, рівень хвилювання та деструктивна поведінка можуть збільшуватися. Дорослі можуть надати варіанти безпечних активностей (наприклад, ігри надворі, гра з конструктором, ліпка, малювання, заняття музикою, ігри вдома), а також залучити дітей до вигадання креативних видів діяльності. Дітям потрібно значну кількість часу бути задіяними у грі чи інших приємних заняттях, не хвилюючись та не думаючи про пандемію.

Підтримуйте впевненість дітей у власних силах

         Впевненість у власних силах дає відчуття контролю та суб’єктності, що є особливо важливим під час важких часів та невизначеності. Діти часто почувають більшу впевненість, коли вони можуть відігравати активну роль у допомозі самим собі, своїм сім’ям та громадам. Наприклад, діти можуть допомагати, слідуючи правилам безпеки (миючи руки) готувати та заморожувати їжу, чи будучи волонтером у громаді (наприклад, писати листи чи малювати листівки для людей похилого віку чи друзів, що захворіли, ділитися їжею з сусідами).

         Створюйте можливості для батьків та піклувальників (що може значити для вас самих!) подбати про себе.

         Благополуччя дітей залежить від благополуччя їхніх батьків та інших піклувальників. Батьки та піклувальники мають спершу подбати про себе для того, щоб мати внутрішній ресурс і могти дбати про інших. Дорослі можуть подбати про себе, залучаючись до груп підтримки, достатньо відпочиваючи, відводячи час для відновлюючих активностей (фізичні вправи, медитація, читання, заняття на свіжому повітрі). Звертайтеся за професійною допомогою, якщо діти демонструють ознаки травми, що швидко не проходять.

         Емоційні та поведінкові зміни у дітей під час пандемії є нормальними, оскільки всі пристосовуються до нової реальності. Якщо ж діти тривалий час демонструють емоційні та поведінкові відхилення (наприклад, нічні кошмари, постійний фокус на тривогах, підвищена агресія, регресивна поведінка чи самопошкодження), які не зникають за підтримки від батьків, можливо є потреба звернутися за професійною допомогою. Багато спеціалістів мають можливість надати підтримку по телефону чи через інтернет, коли особисті візити є обмеженими.

Фокусуйтеся на силах, надії та позитиві

         Дітям необхідно відчувати себе в безпеці та бути позитивно налаштованими на майбутнє. Дорослі можуть допомогти, фокусуючи увагу дітей на історіях про те, як люди об’єднують зусилля, знаходять творчі вирішення складних проблем та долають негаразди під час пандемії. Обговорення цих історій може бути обнадійливим та надихаючим як для дітей, так і для дорослих.