Поради психолога
Війна зумовлює сильний стрес, розчарування, страх. Як дорослим впоратися з такими емоціями, а відтак допомогти дитині?
– Слухайте
Одні діти хочуть говорити про стресогенну ситуацію, другі — ні. Обидві реакції — нормальні й природні. Якщо дитина хоче поговорити, дайте їй змогу в комфортних умовах поділитися думками й поставити запитання. Уважно вислухайте дитину, при цьому зверніть увагу на мову її тіла, емоції та спонукайте її до спокійної розмови.
Якщо дитина не хоче наразі спілкуватися, не змушуйте її говорити. Продовжуйте спостерігати за дитиною й наголосіть, що готові її вислухати, коли вона захоче виговоритися.
– Не уникайте складних розмов
Дорослі хочуть захистити дитину від тривожних переживань. А тому намагаються уникати складних розмов, які, на їхню думку, можуть зумовити в дитини негативні емоції. Утім, дитину засмучує власне стресогенна ситуація, а не розмови про неї.
Запропонуйте дитині поговорити й поставте їй відкриті запитання: «Що б ти хотів (-ла) знати?» або «Що ти відчуваєш?». Нехай інтереси та думки дитини визначають тему розмови. Якщо не можете відповісти на те чи те запитання, зізнайтеся у цьому дитині. А відтак скористайтеся нагодою побути «вихованцем» і разом із дитиною дослідіть питання, яке її цікавить. Переконайтеся, що не надаєте зайву інформацію, не вживаєте незрозумілі дитині слова.
– Контролюйте контент, який споживає дитина
Наразі по телебаченню та в соціальних мережах детально висвітлюють воєнні події, які відбуваються в країні. Цей контент часто містить фото та відеоматеріали, які не призначені для дітей. Крім цього, навіть дошкільники можуть самостійно шукати відповіді на запитання, які їх цікавлять, в інтернеті. Намагайтеся стежити, якої якості та в яких обсягах інформацію отримує дитина, і будьте готові інтерпретувати та пояснити те, що вона не зрозуміла.
– Будьте готові до будь-яких запитань та реакцій дитини.
Будьте готові до того, що дитина ставитиме запитання про війну. Відповідаючи, стежте за тоном голосу, зберігайте спокій і будьте чесними з дитиною. Поясніть дитині, зважаючи на її вік, що наразі відбувається в країні, і що ви та інші люди робите для того, щоб захистити її та вашу сім’ю. Адекватно реагуйте на відповіді та додаткові запитання дитини.
Діти по-різному реагують на стресогенні події. Це залежить від віку та характеру дитини, та того, чи мала вона травмівний досвід у минулому. Немає правильної чи неправильної емоційної реакції на страх чи тривогу. Тож будьте готові до того, що у дитини може змінитися настрій, поведінка, щоденні звички, зокрема апетит і режим сну. Адекватно й співчутливо реагуйте на такі зміни. Однак зауважте, що вони нормальні, якщо тривають протягом короткого періоду часу. Якщо дитина постійно відчуває стрес, погано почувається й не може нормально жити, зверніться по допомогу до практичного психолога.
– Потурбуйтеся про себе
Ніхто не застрахований від емоцій, викликаних труднощами. Визначте свої реакції і почуття та приділіть їм увагу. Пам’ятайте, що ви — надійний ресурс для вашої дитини, а тому найліпший спосіб допомогти їй — подбати про свій стан та психічне здоров’я.
Поділіться з дитиною техніками, які допомагають вам долати стрес, позбуватися негативних емоцій, тілесних затисків. Якщо відчуваєте, що вас переповнюють емоції і вам складно з ними впоратися, зверніться по допомогу до фахівця — практичного психолога, психотерапевта
Підтримуйте рідних і приймайте підтримку.
Зберігайте оптимістичний настрій і дивіться в майбутнє. Люди, сподіваються на краще й позитивно мислять, розвивають стійкість і підвищують свої шанси впоратися з негараздами й при цьому зберегти свій добробут та психічне здоров’я.
Чим батьки можуть допомогти дитині ?
Якщо говорити про дітей, які живуть на лінії розмежування, у сірій зоні, то бойові дії для них не закінчувалися. Ті діти, які виїхали з території ведення бойових дій, і зараз можуть відчувати страх майбутнього.
Безумовно, дитина багато в чому спирається на стан батьків, а ще саме зараз потребує підтримки й достатнього прояву турботи, любові з боку батьків.
Якщо ви продовжуєте жити на небезпечній території.
Говоріть дитині про те, що ви обов’язково подбаєте про його безпеку. Докладно розкажіть як саме.
Не уникайте розмов дитини про її переживання. Допоможіть їй висловити свої почуття.
З молодшими дітьми можна складати й навіть розігрувати різні казки на тему того, як головний герой пережив складні часи, впорався з усіма перешкодами й особливу увагу приділити тому, що чекає його в майбутньому.
Зі старшими дітьми корисно мріяти вголос. Діліться власними мріями й надіями. Цікавтеся, про що мріє ваша дитина. Можна скласти карту майбутнього, що вміщає важливі події (закінчення школи, вступ до коледжу або вишу, можливі хобі та захоплення).
Намагайтеся стабілізувати власний психологічний стан. Намагайтеся на стільки, на скільки це можливо, дотримуватися звичних ритуалів. Якщо дитина звикла до того, що ви читаєте казку перед сном, робіть це щовечора.
Якщо є можливість, обов’язково зверніться по допомогу до психолога.
Якщо ваша сім’я виїхала на безпечну територію.
Говоріть дитині про те, що зараз вона перебуває в безпеці й надалі ви її має змогу забезпечити.
Якщо вас лякає майбутнє, ви постійно перебуваєте в тривозі, то дитина обов’язково «заразиться» вашим станом. Подбайте про себе, зверніться до психолога. Якщо ваш стан буде залишатися не стабільним, дитина не зможе на вас покластися.
Постарайтеся максимально відновити режим дня і звичні заняття дитини.
Говоріть із дитиною, дозволяйте їй поділитися власними переживаннями. Ніколи не знецінюйте почуттів малюка.
Плануйте із дитиною наступний день, тиждень. Складайте чіткий розклад і намагайтеся його дотримуватися. Це допоможе повернути відчуття стабільності й можливість планувати, прогнозувати те, що дитина буде робити в майбутньому.
Максимально захистіть дитину від можливої ретравматізації. Уважно стежте за тим, які передачі дитина дивиться. Уникайте обговорення подробиць різних подій, які можуть налякати, у присутності малюка. Пам’ятайте, що будь-які сюжети містять сцени насильства, повідомлення про стихійні лиха або теракти можуть викликати ретравматізацію.
Мрійте разом! Чудово скласти карту бажань! Для цього вам знадобляться старі журнали з великою кількістю малюнків і аркуш ватману. Запропонуйте дитині вирізати вподобані ілюстрації з журналу, обговоріть про її бажання, потім запропонуйте розташувати вирізані картинки на аркуші ватману і приклеїти їх.
Обов’язково виконуйте те, що пообіцяли дитині. Проводьте з дитиною достатньо часу, оточіть її турботою, увагою, любов’ю, достатнім тілесним контактом.