Логопеди, психологи, педагоги та прості батьки зазначають, що сьогодні діти
дуже пізно говорять свої перші слова. Якщо раніше дитина у віці 2 років нікого не дивувала тим, що ставила правильно запитання, говорила повними реченнями та не припускалася помилок під час вимови закінчення слів, а зараз її вважають чи не індиго. Чому так відбувається? Що робити, аби дитина краще розмовляла?
Спочатку потрібно зрозуміти причину поганого мовлення у сина чи доньки.
Причини затримки мовлення у дітей.
Якщо дитина в 3–4 роки розмовляє лише кількома словами: мама, тато, баба, пішли, хочу, дай, та ще й у них припускається помилок, тут і без спеціаліста зрозуміло, що це затримка мовлення. Це пов’язано з багатьма факторами, що може підтвердити фахівець. Але головний з них, що можна виправити без лікарських засобів і відвідування логопеда, — це батьківське абстрагування від сімейних бесід.
Мати з татом спілкуються більше в інтернеті, ніж удома чи з друзями. Навіть на дитячому майданчику матусі та діти, у яких є телефони, часто дивляться в екрани. Молоді недосвідчені батьки не звертають увагу на те, що дитина говорить погано, або взагалі не починає вчасно це робити. «Виговориться самостійно!» — так на незручні питання відповідають мами та татусі дітей із затримкою мовлення. Дитина, звісно, може виговоритися самостійно, але не завжди в неї буде якісне мовлення. В мовленні існують такі проблеми, що потребують негайного розв’язання, а якщо це робити пізніше, то виникає незворотний процес. І проблема вже не в обсязі словникового запасу. Головне — труднощі з вимовою деяких звуків ([р], [ш], [л], [в] тощо) залишаються назавжди. Так, наприклад, в одній сім’ї батьки працювали програмістами. І навіть вдома вони майже весь час проводили за комп’ютером, розмовляючи між собою кількома фразами. У них підростав син Андрій, який також уже з 2-х років грався за комп’ютером. Дитина тривалий час не розмовляла, батьки все чекали, мовляв, усі діти різні, настане час — заговорить. Коли вони почали бити на сполох, а це було перед школою, хлопцеві виповнилося 6 років. На обстеженні логопеди та неврологи визначили, у дитини відсутні патології, вона мала гарний слух, мовленнєвий апарат був у повному порядку. Але умови, у яких він виховувався, вплинули на розвиток мовлення. Андрій не відвідував дитячий садочок, гуляв на вулиці лише з батьками та планшетом. Отже, не бачачи перед собою прикладу, навіть не чуючи, як батьки між собою розмовляють, хлопчик перетворився на інваліда. Експерти пояснили батькам, що втрачено найголовніше, чого неможна повернути, — час. Мовленнєвий апарат дитині фахівці потроху розвинули, Андрій почав говорити. Але ж все одно в нього залишилися проблеми з вимовою слів назавжди.
Тож, як уникнути таких страшних наслідків? Як розвивати мовлення дитини?
- Необхідно розмовляти з дитиною та читати вголос. Дитину варто залучати до діалогу, якщо вона сама розмовляє не активно. Малюк також обов’язково повинен бачити, як спілкуються інші. Зверніть увагу: ви дивитеся на дитину, вимовляючи нові слова, вона інстинктивно дивиться на рот, наче хоче дізнатися, як саме вимовляються певні склади. Читання вголос книжок завжди допомагає розвивати дитяче мовлення, а також збагачує словниковий запас дитини.
- Вивчати основні правила складання речень. Розкажіть дитині, з чого складається речення, як змінюються дієслова, які саме займенники слід використовувати в певних випадках. Бо діти часто плутають, на дівчаток говорять ВІН, а на хлопчиків — ВОНА. Або у дієсловах припускаються помилок. Не потрібно вивчати з малюком таблицю дієслів, достатньо вивчити кілька прикладів, а поступово він зрозуміє закономірність.
3. Займатися з дитиною логопедичними вправами. Не залежно від того, є у дитини проблеми з вимовою слів чи ні, логопедичні вправи у формі гри ніколи не завадять.
4. Стежити за вимовою вже вивчених слів. Дуже часто трапляється, що батьки не помічають, як дитина неправильно вимовляє слова. Навпаки посміхаючись повторюють за нею: «То у кішки «рапки», кажеш, м’якенькі?» Замість правильного «лапки». Цього неможна робити, усі слова необхідно вимовляти чітко без усіляких «сю-сю-сю», навіть з найменшими. Бо інакше дитина швидко запам’ятовує неправильну версію слова, а потім важко перевчається, або взагалі так запам’ятовує помилковий варіант. А це впливає потім на правопис і кількість граматичних помилок під час письма в школі. Тому головне — не виправляти відразу всі слова, з якими у дитини проблеми, а сконцентруватися на одному слові, кілька днів у формі гри працювати над його вимовою. Коли ви бачите, що все гаразд, можна працювати над іншим словом. - Вивчати нові слова щодня. Дуже корисно взяти за правило щодня вивчати одне нове слово, пояснювати, що воно означає, та складати з ним речення. А потім із дитиною старшого віку можна записувати ці слова в особистий зроблений словник (розкреслений зошит, де є три стовпчики, де записано слово, пояснення та кілька речень). Таким чином можна не лише розвинути мовлення, але й збільшити словниковий запас дитини.