Емоційно спілкуйтеся
Дитина відчуває емоції від народження. Дослідження свідчать, що вона реагує на лагідний голос мами ще в утробі. У перші місяці життя немовля розрізняє навіть відтінки емоцій дорослих. Зауважте, що сповнена любові взаємодія з близькими людьми – необхідна умова соціального, емоційного та розумового розвитку дитини. Тож протягом усього раннього дитинства важливо не так те, що роблять батьки, як те, як вони спілкуються з дитиною та між собою. Якщо до дитини ніхто не звертаються, не усміхається, не реагує на її радість чи плач, не показує їй іграшок, не співає пісень, не грається з нею, то тим самим дорослі позбавляють її умов для розвитку. Адже дитина втрачає зв’язок із навколишнім світом і людьми.
Навчайте любити.
Ваша дитина має знати, як сильно ви її любите. Не давайте їй плакати на самоті: присядьте, щоб бути з дитиною на одному рівні, обійміть її, дивіться в очі й лагідно розмовляйте. А немовля беріть на руки, притискайте до себе, наспівуйте йому. Дитина має бачити ваше усміхнене обличчя й чути лагідний голос. Це заспокоює її та допомагає відчувати свою важливість і довіру до світу. Тож, щоб закласти в дитині основу позитивного сприймання світу, уміння любити й розуміти інших, насамперед навчіться розуміти її та вчасно реагуйте на ті сигнали, що вона вам подає.
Схвалюйте та заохочуйте
Допоможіть дитині позитивно сприймати себе. Якщо ви самі вважатимете, що у вас хороша і розумна дитина, то вона й поводитиметься гарно. Уникайте практики, коли на дитину звертають увагу, лише коли вона чинить щось погане або допускає помилки. Помічайте та схвалюйте гідні вчинки та гарну поведінку. Авансуйте позитивну оцінку й висловлюйте впевненість у прийнятній поведінці в майбутньому. Це заохочує дитину виправдати ваші сподівання й чинити саме так, як ви від неї очікуєте. Від вашого ставлення до дитини залежить, якою вона буде.
Виховуйте самостійність
Після року діти стають незалежнішими та самостійнішими. Вони вже намагаються самостійно їсти, одягатися, обирати. Заохочуйте таку незалежність, адже це позитивний крок у процесі розвитку. Покажіть дитині, як виконувати певну дію, а відтак запропонуйте їй виконати цю дію самотужки. Створюйте умови, за яких ваша дитина робитиме сама все, що може зробити: мити руки, розкласти столові прибори та серветки, прибрати зі столу, повісити на вішачок одяг, доглядати за домашніми улюбленцями тощо. Дайте їй відчути свою важливість і відповідальність за те, що вона може зробити сама.
Визначте сталий порядок
Розвиток особистості та усвідомлення власного Я починається вже з перших моментів життя. Важливу роль у цьому відіграє мовлення, коли дитина вже може висловити свої бажання та почуття. У дитини розвивається потреба у самостійності, і вона часто стає некерованою й неслухняною. Прості повсякденні справи, такі як сон, їжа, одягання, можуть стати приводом для постійних суперечок. Тому одразу визначте сталий і передбачуваний порядок виконання повсякденних дій. Пояснюючи дитині, чого ви від неї хочете, говоріть простою мовою. А коли пояснюєте, чого роботи не можна, завжди повідомляйте і про те, що робити можна.
Демонструйте впевненість
Світ, у якому зростає маленька дитина, має бути усталеним, передбачуваним і безпечним. Але в житті часто відбуваються зміни – подорожі, зміна житла, вступ до дитячого садочка тощо. І в цей час дитині потрібні особлива увага та допомога, щоб швидко й безболісно адаптувалися до нового оточення, умов і вимог. Проте самі за будь-яких змін залишайтеся спокійними й терплячими, спілкуйтеся з дитиною лагідним і заспокійливим голосом, демонструйте свою впевненість, що дитина впорається з усіма складнощами.
Будьте готові до непокори
На третьому році життя в дитини починає закладатися усвідомлення суспільних норм поведінки. Незважаючи на те, що вона вже знає, що можна і чого не можна робити, її бажання часто виявляються сильнішими. Дитина може відверто не підкоритися сімейним чи суспільним правилам. Не дозволяйте їй керувати вами. Демонструйте дитині, що ви розумієте її бажання та наміри, але наполягайте на бажаній поведінці. Переконайтеся, що правило, якого не дотрималася дитина, відповідає конкретній вимозі та ситуації, і що самі ви послідовно його дотримуєтеся. Запевніть дитину, що ви розумієте її почуття, проте щодо вимоги дотримуватися встановлених правил дійте авторитетно та впевнено і домагайтеся їх виконання.
Вдавайтеся до наслідків, а не покарань
Створюйте ситуації, які безпосередньо пов’язані із вчинками дитини. Наприклад, якщо дитина не кладе на місце улюблену іграшку, скажіть їй, що ви самі приберете іграшку за неї, але вона не зможе гратися нею до кінця дня. І дотримайтеся того, що сказали. Дитина має зрозуміти, що це не пусті слова, а її поведінка матиме певні наслідки. Головне, не позбавляйте дитину того, що їй конче потрібно для здоров’я та розвитку, скажімо прогулянки чи їжі.
Допомагайте відновити контроль
Коли дитина вередує, не лайте її та намагайтеся «достукатися» до її свідомості. Важливо за будь-яких обставин зберігати спокій. Це, по-перше, допоможе вам відшукати правильну лінію поведінки, а по-друге, ви на власному прикладі покажете дитині, як слід контролювати емоції. Поміркуйте, як швидко заспокоїти дитину. Якщо вона потребує фізичних контактів, обійміть її і попестіть. А як ні, то спробуйте переключити увагу дитини – пошукайте навколо, що може її відволікти та зацікавити. Іноді варто дати дитині змогу «випустити пару», а відтак заспокоїти її найбільш прийнятним способом.
Долайте дитячі страхи
Навколишній світ часто лякає маленьку дитину, адже вона ще багато чого не розуміє. До трьох років найпоширенішими є нічні страхи, дітей лякають несподівані звуки, вони бояться самотності та болю. Раціональні пояснення мало чим зарадять у таких ситуаціях. Боріться зі страхами опосередковано – зменшуйте дитячу тривожність. Для цього обговорюйте ситуації, що спричиняють страх, коли дитина спокійна й ізольована від джерела страху. Ваше розуміння й усвідомлення того, що ви переймаєтеся проблемою, заспокоює дитину. Шукайте конкретні причини страху та можливості його зменшити. Відкорегуйте власну поведінку, яка також може бути причиною дитячих страхів: не завищуйте вимоги, пригасіть надмірну емоційність і власну тривожність, уникайте авторитарних методів виховання.
Пристосовуйтесь до потреб дитини
Дитині потрібні вся ваша увага та весь ваш час. Проте, це не завжди можливо, а точніше – здебільшого неможливо. Тому виділіть певний час протягом дня, який ви повністю присвятите дитині. Справи можуть зачекати, дитина – ні. Вона не може зрозуміти вашу зайнятість і пристосуватися до вас. Тож пристосовуйте свій розклад до розпорядку та потреб дитини.
Джерело: //Вихователь-методист, 2021, №9, с. – 41.