Завдання вихователя в період адаптації малюка

З першого дня дитини в дошкільному закладі вихователь активно співпрацює з сім’єю, щоб полегшити адаптацію малюка. Працювати буде легше, якщо педагог дізнається від батьків, про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості. Важливо, щоб мама відчула: вихователь опікується не взагалі дітьми, а бачить серед них  її конкретну дитину й готовий брати до уваги всі її особисті відмінності.

Було б дуже добре, аби вихователь, зустрічаючи малюка вранці, й мовою, й жестами виявляв своє ставлення до нього. Розташуватися треба так, щоб очі дорослого були на рівні очей дитини. Якщо вона охоче йде на контакт, варто взяти її за руку. Якщо ж малюк притуляється до мами – не наполягайте. Нехай мама тримає його за руку стільки, скільки він захоче. Зазначимо, що теплий, доброзичливий, уважний прийом обумовлює й перші враження дитини про дитсадок, і її настрій, і готовність попрощатися з матір’ю, залишитися в групі. Так само важливо, щоб педагог тепло прощався з кожною дитиною.

Вихователь має представитись дитині. Форма звертання може  бути будь-якою, яку він сам вважає прийнятною: скажімо, тьотя Катя, або просто на ім’я. Не варто наполягати, щоб діти звертались до вас на ім’я та по батькові. Така «доросла», безумовно ввічлива, форма досить складна для малюка щодо її вимови. Потрібно ввести дитину в групу, познайомити її з дітками (спочатку з кількома, а знайомство з усією групою дітей слід зробити поступовим), звернути її увагу, як цікаво й весело граються малята; дати їй роздивитись іграшки; лагідно запевнити, що в дитсадку їй буде добре.

Перші контакти з дитиною – контакти допомоги й турботи. Вона має зрозуміти, що на вихователя можна покластися, як на маму, що він готовий допомагати й захищати в цьому новому місці.

Від початку перебування дитини в дошкільному закладі педагог має забезпечити, насамперед, психологічний і фізичний комфорт для дітей, пом’якшити труднощі переходу від домашнього (різного в усіх) способу життя.

У період адаптації дуже важливо проявити максимум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вередувань дитини й заслужити її довіру, це – основне завдання вихователя. Допомагають дітям справитись з напруженням, стресами улюблені іграшки чи речі, принесені з дому – лялечка, іграшковий песик тощо. Ці предмети в садочку дитина може носити з собою, покласти у свою шафку, чи брати під час денного сну до ліжка.

Налагодженню теплих стосунків сприяють й індивідуалізовані звертання. Малюки, які прийшли в дитсадок з сім̛ ї, не реагують узагальнене «діти». Але звертатись до них слід з одного боку індивідуально, за ім’ям: «Марійко, ходімо мити ручки», а з іншого – наголошувати на приналежності до групи, вчити реагувати на звертання «діти» і т. ін.: «Діти, тепер усі сідайте за столики! І ти, Марійко, сідай, і ти, Костю, – ось сюди». Дитина може не реагувати на слова вихователя й тоді, коли , наприклад, він використовує у звертанні до дитини з російськомовної сім̛ ї український аналог її імені: Ксєнія – Оксана; Лєна – Оленка; або ж удома дитина звикла до своєрідного скороченого імені: Олександр – Олесь, а не Сашко тощо. Усі незвичні дії слід проговорювати, пояснювати, багаторазово повторювати: «Зараз ми всі будемо одягатись на прогулянку. Підійдіть до своїй шаф – це в нас Оленчина шафа, а це Дмитрикова, а це твоя. А ти, Іринко, молодець, сама свою шафу знайшла». Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тим речам, з якими вдома вони не стикалися або звикли робити інакше. Звичайно, найважливішим залишається індивідуальний підхід – слід пам’ятати, хто що вміє, в кого які проблеми (Софія засинає лише зі своїм песиком, а Михайлика не можна садити біля вікна, бо він побіжить дивитись на вулицю).

Разом з тим вихователь повинен привертати увагу дітей одне до одного, домагатись, щоб вони запам’ятали, як кого звуть, по можливості зверталися на ім’я одне до одного та до вихователя. Для цього слід використовувати ритуали вітання й прощання з кожною дитиною: «Ось, діти, й Оленка прийшла. Доброго ранку, Оленко! Давайте усі разом з нею привітаємось …». А, наприклад, в грі «Потяг» діти – вагончики, і в кожного є своє ім’я. «Перший вагончик – Оля, до нього причепився другий – Микола, третій – Олеся, а паровозом сьогодні буде Мишко!». Постійні повтори допомагають дітям швидко запам’ятати, як кого звуть, а ігри (під керівництвом вихователя) сприяють виникненню перших контактів, особистісних й ігрових.

Велику увагу слід приділяти керівництву дитячою грою, показувати прості дії з іграшками, доступні сюжети, програвати їх. Поступово малюки починають повторювати ці дії вихователя, доповнювати, вносити зміни – виникають перші ігри. А дитина, яка може зайняти себе грою, має гарний настрій, не плаче, легше входить у контакт з іншими дітьми, спочатку повторюючи за ними ті чи інші ігрові дії, потім спілкуючись уже поза грою.

Виходячи з типових для адаптаційного періоду труднощів зі сном, апетитом, нестабільністю гігієнічних навичок тощо, вихователю й помічнику вихователя слід максимально враховувати вікові й індивідуальні особливості дітей. Якщо дитина погано їсть, недопустимо її годувати силоміць. Якщо не засипає, можна дати іграшку, посидіти з нею, заспокоїти, дозволити не спати, а просто полежати із заплющеними очима. Дітей з неспокійними гігієнічними навичками необхідно частіше запрошувати в туалет. Вони повинні мати запас змінного одягу й білизни.

Якщо вихователі й батьки разом доброзичливо, але твердо спрямують життя малюка в нове русло, жодних особливих проблем із дитиною (якщо вона фізично й психічно здорова) не буде. Дотримання правил прийому новачків дасть змогу встановити довірливі стосунки з ними та їхніми сім’ями, а також, що особливо важливо, – зберегти здоров’я дітей.