Category Archives: Сторінка логопеда

Розвиваємо мову дошкільника – практичні поради для батьків

Розвиток мови молодших дошкільників

Опанування мови має величезне значення для спілкування з  оточуючіми. Мова поступово стає важливим засобом передачі досвіду від дорослого дитині.  Малюка в цьому віці цікавить його навколишній світ, і він часто ставить питання: «Що це?», «Чому?», «Навіщо?», направлені на уточнення вже знайомих йому слів і появі нових. Не залишайте без уваги його інтерес до того, що оточує. Допоможіть малюку знайти відповідь на своє питання.

Розширенню словарного запасу, уточненню значень слів дуже допомагають спільна діяльність дорослого і дитини в повсякденному житті, а вже потім і у грі. Супроводжуйте будь-яку спільну діяльність мовою. Називайте предмети, їх призначення, якості, і це сприятиме появі нових слів. Звичайно, всім мамам хочеться, щоб їхня дитина   якнайшвидше заговорила чисто та красиво, але необхідно набратися терпіння і приділити увагу основним рівням мовленнєвого  розвитку.

  1. Зарядка для губ і язика дозволить укріпити м’язи артикуляційного апарату , зробить їх гнучкими і рухливими. Це готує основу для вимови всіх звуків рідної мови.
  2. Вправи на розвиток дихання забезпечать чітку вимову звуків. Покажіть дитині як правильно набирати повітря через ніс і видихати його тривало і плавно через рот, плечі при цьому не піднімати, щоки не роздувати.
  3. Вправи на розвиток слухової уваги сприяють виробленню самоконтролю за вимовою звуків. Для того, щоб промовити слово правильно, його треба почути. Почніть ці вправи з простіших завдань на розпізнавання навколишніх звуків. Грати з малюком зовсім не обов’язково за столом, перетворюючи гру на урок. Грати можна де завгодно, навіть на кухні. Адже тут дуже багато цікавих предметів, за допомогою яких малюка можна вчити!

На кухні

 Розглянете предмети посуду. Назвіть їх, покажіть частини. Поясніть призначення посуду. Покажіть, як користуватися кухонним приладдям, столовими приборами. Дайте дитині награтися (покидати, постукати) з різними предметами. Разом з дитиною зваріть кашу, випечіть печиво. Промовляйте «під руку» дії (наливаємо, насипаємо, перемішуємо), називайте предмети, їх частини (каструля — стінки, дно, кришка, ручки), якості (глибока, важка).

На кухні
Розвиток м’язів губ, щічок і язика

 «Як смачно!». Злизувати язиком шматочки печива з куточків рота. Облизувати морозиво, льодяник, Чупа Чупс, злизувати сметану, згущене молоко з блюдця. Пити кисіль, йогурт з трубочки.

Розвиток дихання

 «Ручки забруднилися».  Здути муку з рук. Дути на гарячий чай, суп.

«Що у нас на обід?» Попросите визначити, яке блюдо готує мама (бабуся) по запаху (втягувати носом аромати кухні).

Розвиток слухової уваги

«Що за звук?». Попросить дитину прислухатися до звуків на кухні (як кипить вода в каструлі; стуку дерев’яних, скляних предметів), визначите на слух що впало на підлогу, що робить мама на кухні (миє посуд).

 Вдома у ванні

Під час купання, уточніть назви частин тіла дитини. Розгляньте предмети, що знаходяться у ванні. Назвіть їх, покажіть частини. Поясніть призначення цих предметів.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
 Розвиток м’язів губ, щічок і язика

«Мій настрій». Запропонувати дитині перед дзеркалом показати різний настрій (веселий, сумний).

 «Чистимо зуби». Чистимо нижні і верхні зуби язичком. Проводимо язиком по зубах зліва — направо і зверху – вниз.

Розвиток дихання

 «Білі кораблики». Дути на піну, гелієві (гліцерин) плями, кораблики (плаваючі предмети) в тазу.

Розвиток слухової уваги

Прислухатися і визначити різницю між шумом води з крану і душу.

У кімнаті 

Дайте можливість награтися з іграшками, предметами побуту (поторкати, покидати, покатати). Прибираючи іграшки, запропонуєте дитині розділити  іграшки на «тверді і м’які», «дерев’яні і пластмасові».

father and child son role playing isolated
father and child son role playing isolated

Називайте «під руку» дії (катати) і якості предмету (легкий).

Розвиток м’язів губ, щічок і язика

 «Тік-так». Послухати, як цокає годинник у кімнаті, і запропонувати малюку пограти з язичком — поперемінно торкаємося язиком куточків губ (вправо-вліво).

«Веселі кульки» — Надути щоки і вказівними пальцями або долонями натискувати на них.

Розвиток дихання

 «З Днем Народження». Подути на свічку так, щоб не загасити її полум’я (покласти полум’я свічки), задути полум’я свічки, згадуючи день народження. Пограти на сопілочці, видувати мильні бульбашки, надувати повітряні кульки.

Розвиток слухової уваги

 Прислухатися і відгадувати (по шуму, голосу), хто прийшов додому. Визначити по стуку (дзвону, шелесту) різні предмети: ключі, шелест паперу.

«Домашній оркестр». Зробити з дитиною саморобні музичні інструменти (з картонних коробок, тканинних мішечків) і пограти на них під музику, намагаючись попадати в ритм.

Логопедичні ігри та вправи

Логопедичні розвивальні ігри та вправи для дітей

Логопедичні ігри не завжди передбачають проведення окремих занять із вправами для вироблення чіткої вимови звуків. Логопедичний елемент повинен бути практично в кожному занятті з мовлення. Головне – самому чітко вимовляти слова і давати дитині час для того, щоб чітко висловитися. Іноді те, що ми підганяємо дитину, може призвести до заїкання. Отож краще зачекати і послухати повільну розповідь дитини, аніж злякати її поспіхом.

Пропонуємо логопедичні ігри для дітей від двох до шести і більше років.

Гра «Чарівна скринька»  (для дітей 2-4 років). У яскраву коробку складаємо різні іграшки, а потім дістаємо по одній і просимо, щоб дитина чітко назвала, що це. Можна ускладнити завдання, пропонуючи назвати предмет в однині і множині або таким чином: одне яблуко – багато яблук, одне слоненя – багато слоненят.

Гра «Станемо звірятами» (для дітей 2-4 років)  Показуємо на малюнку або у вигляді іграшки певну тварину, бажано, щоб це були різні тварини, які «вимовляють» різні звуки (ворона, джміль, змія, поросятко, пес, кіт, бджола, лев, тигр, миша, жук). Просимо повторити звуконаслідування. Таким же чином можна наслідувати звуки води, яка крапає із крана – крап-крап, звуки барабану – бам-бара-бам, звуки шуму дерев під час вітру – ш-ш-ш тощо.

Гра «Впізнаємо звук».  Даємо завдання впізнати якийсь один звук у словах, наприклад, [с]. Називаємо слова лисиця, слон, шлях, суниці, вихователь, син, сорочка, ворона, сорока, синиця, зима, весна.., а дитина повинна плескати у долоні, коли почує потрібне слово. Можна замість плескання придумати картки. Наприклад, якщо слово підходить, підняти зелену картку, якщо ні – червону.

Гра «Який у кого хвіст» (для дітей 5-6 років)Беремо зображення тварин. Дитина повинна назвати останній звук у назві тварини, тобто «хвіст» цього слова. Для початку краще вголос називати слово, чітко вимовляючи кінцевий звук.

Гра «Ланцюжок» (для дітей від 6 років)Можна задати будь-яку тему, наприклад, фрукти, овочі або в цілому говорити про слова без вказівки на групу. Спочатку називається слово, наступне повинно починатися зі звука, на який закінчилось попереднє слово.

Розвиваємо мову дошкільника – практичні поради для батьків

870049782

Мовлення має принципове значення для розвитку мислення і діяльності дитини. Воно є основою розвитку узагальнення, його матеріальним носієм, вищим регулятором поведінки дитини, як вважають вчені. Порушення мовлення, будь-які відхилення від норми можуть негативно позначитися на подальшому житті вашого дорогоцінного малюка.
З кожним роком збільшується кількість дітей, які мають ті або інші порушення мови. Причини зв’язані не стільки з медичними чинниками, скільки з соціокультурними умовами, що змінилися, в яких зростають нинішні діти…
Допоможіть своїй дитині опанувати правильну вимову звуків, навчіть її чути та розрізняти звуки у мовленні, складати їх у слова, слова – в речення, речення – в оповідання.
Упоратися з цими завданнями Вам допоможе цей порадник  “Розвиваємо мову дошкільника”.
Перед тим як розпочати заняття з дитиною, прислухайтеся до деяких порад і рекомендацій.
  1. Знайдіть окреме місце і визначте час для занять із малюком.
  2. Займайтеся лише тоді, коли, Ви й дитина перебуваєте в гарному настрої. Припиніть заняття, якщо відчуєте, що дитина втомилася.
  3. Упродовж всього заняття зберігайте доброзичливий тон, із повагою ставтеся до малюка навіть тоді, коли він припускається помилок.

img_7

Вікові характеристики розвитку мови дітей дошкільного віку

Вікові норми розвитку мови дітей допоможуть батькам правильно оцінити стан мовлення дитини і вирішити питання про необхідність відвідування фахівця. Нерідко на первинний прийом до логопеда приходять батьки з дітьми, яким вже 5-6, а то і 7 років. Причиною звернення, як правило, є «погана мова» дитини.
При цьому, батьків більш всього турбує порушення звуковимови, що заважає їм записати дитину в ту або іншу престижну школу і зовсім не хвилює стан словника, навиків словотворення та словозміни, граматичне оформлення мови. Раніше стан мовлення дитини не викликав у них жодних хвилювань і побоювань, оскільки «папа заговорив пізно», «у сусідів хлопчик старше на 6 місяців, а до цих пір мовчить».
Цей аргумент може бути прийнятий лише неграмотними батьками. Батьки ж, яких турбує подальша доля малюка, які цікавляться не лише матеріальним її наповненням повинні пам’ятати, що мова дитини розвивається відповідно до певних стандартів і вікових норм, знати які повинні кожні батьки.
Відкладати візит до логопеда до школи, як мінімум, велика безпечність. Адже мова – це тест, який найяскравіше характеризує рівень розвитку мислення Вашої дитини. Чим правильніше звукове і граматичне оформлення мови, чим багатший словарний запас дитини, тим вище розвинений її кругозір і інтелект. Пізній початок мовлення (відсутність або заміна мовного спілкування вказівними жестами) повинен серйозно стурбувати батьків і послужити приводом для первинного звернення до логопеда.
Вікові норми розвитку мови дітей, приведені нижче, допоможуть батькам правильно оцінити стан мови дитини і вирішити питання про необхідність відвідування фахівця.

Вікові норми розвитку мови дітей

3 роки

3 роки – вік критичний для діагностики стану мовлення.

До цього віку дитя уміє:

  1. Норми спілкування.
  • Добре розуміти обернену мову.
  • Виконувати різні доручення.
  • Слухати і розуміти нескладні казки.

2.Розвиток словника.

  • Від 2 до 3 років дитина робить колосальний скачок в розвитку словника.
  • Якщо в 2 роки словник дитини складає 200 – 300 слів, то до 3 років вже більше 1000.
  • Окрім іменників і дієслів в словнику з’являються займенники, прислівники, прикметники.
  1. Граматична будова.
  • У активній мові дитини ще безліч аграматизмів.
  • До простих речень додаються складні, з приводами щоб, тому що.
  1. Звуковимова.
  • У мові з’являються звуки Ф,Д,Т,К,Г,М,Н,Л,С і їх м’які пари.
  • Проте вимова ще далека від досконалості.

4 роки

В 4 роки дитина уміє:

 1.Норми спілкування.

  • Слухати, вітатися, дякувати, називати по імені.
  • Договорювати вірші.
  • Переказувати казки.

2.Розвиток словника (приблизно 2500 слів)

  • Називати дії в процесі діяльності.
  • Називати якості предмету (легкий, гладкий.)
  • Називати матеріали, з яких зроблені предмети (глина, пісок..)
  • Називати домашніх і диких тварин.
  • Називати основні деталі одягу, взуття, меблі, посуду.
  • Називати частині тіла, обличчя, призначення і кількість.
  • Називати 2 — 3 дерева, рослини, овочі і фрукти.
  • Називати характерні особливості пори року, частині доби.
  • Добре розрізняти основні кольори і геометричні форми.
  • Знати своє ім’я і прізвище, імена людей з найближчого оточення.
  • Відгадувати загадки.
  • Володіти побутовим словником.

 3. Граматична будова.

  • Володіти простим реченням.
  • Вживати в мові складні безсполучникові речення.
  • Чути частини слова: закінчення, суфікс, префікс.
  • Володіти навиками словотворення ( м’яч -м’ячик, сніг -сніговий.)
  • Правильно вживати закінчення прикметників, іменників, дієслів.
  1. Звуковимова і фонематичний слух.
  • Уміє чітко вимовляти прості за артикуляцією звуки.
  • Допустимі заміни свистячих і шиплячих звуків, відсутність або   заміна звуків Р, Л і їх м’яких пар.
  • Уміти говорити тихо і голосно.
  • Опанувати інтонаційну сторону слів.

5 років

До 5 років дитина уміє:

 1. Норми спілкування

  • Опанувати монологічне мовлення.
  • Слухати, відповідати на питання за змістом поширеними реченнями.
  • Переказувати казки.
  • Складати описові розповіді.
  • Складати розповіді за малюнком  і серії сюжетних малюнків.
  • Складати розповіді з власного досвіду.

2 . Розвиток словника (близько 3000 слів)

  • Опановує навики словотворення і словозміни.
  • З’являється інтерес до звукового оформлення слова.
  • Формуються навики звукового аналізу.
  1. Граматична будова
  • Продовжується формування граматичної будови.
  • Допускається невірне вживання закінчень, префіксів.
  • Помилки в узгодженні слів в реченні.
  1. Звуковимова і фонематичний слух.
  • Дитина чітко вимовляє всі звуки.
  • Виділяє певні звуки на слух.
  • Активно використовує інтонацію при переказі, розповіді.
  • Уміє міняти силу і висоту голосу.

6 років

До 6 років дитина уміє:

  1. Норми спілкування
  • Активно користується розгорнутою фразою.
  • Будує самостійні вислови.
  • Зв’язно переказує і розповідає про події, що відбуваються.
  1. Словниковий запас ( близько 4000 слів)
  • Нестримно зростає словниковий запас.
  • З’являється велика кількість прикметників, прийменників, дієприкметників і дієприслівників
  1. Граматична будова
  • Допустимі рідкі помилки у вживанні складних форм слів (5 ухов, деревов.)
  1. Звуковимова і фонематичний слух
  • Формування звуковимови до цього віку має бути повністю закінчене.
  • Формуються первинні навики звукового аналізу.
  • Дитина навчається визначати місце звука в слові.
  • Виділяє слова в реченні.
  • Формуються передумови для опанування грамотою.
  • Закінчується оформлення інтонаційної сторони мови (питання, вигук).

7 років

До 7 років дитина уміє:

  1. Норми спілкування
  • Добре розвинена фразова мова.
  • Уміє будувати складні фрази, користуватися поширеними реченнями.
  • Зв’язно та логічно розповідати і переказувати.
  • Фантазує, вигадує.
  1. Словниковий запас.
  • Досить високий.
  • Багато в чому залежить від соціальних умов
  1. Граматична будова
  • Допустимі окремі порушення у вживанні дієслівних форм, невідмінюваних іменників (пальто)
  1. Звуковимова і фонематичний слух.
  • Всі звуки повинні вимовлятися чітко, без спотворень.
  • Звуки повинні добре розрізнятися і виділятися в мовному потоці.

 

Порушення мовлення

ac347702ca3ad0f96bcae571a150c1fc_Generic

Порушення мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку

Серед порушень психофізичного розвитку у дітей дошкільного віку вади мовлення спостерігаються чи не найчастіше. Порушення мовлення у дошкільнят мають здатність до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок як в усному мовленні, так і на письмі. А враховуючи, що мовленнєвий розвиток дитини продовжується ще й під час шкільного навчання, вони можуть спричинити різноманітні стійкі порушення у засвоєнні шкільних знань, насамперед з предметів мовного циклу: читання, письма, рідної мови.

Порушення мовлення значно ускладнюють засвоєння дитиною іноземних мов, які у багатьох школах тепер вивчають з першого класу. Ось чому всі батьки мають знати, які мовленнєві порушення найчастіше трапляються у дітей дошкільного віку.

Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично кожна дитина молодшого шкільного віку має певні порушення у вимові звуків. Однак до п’яти років такі порушення вважаються природними, оскільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися.

Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ і завдань, які добирає логопед.

До найпоширеніших порушень мовленнєвого розвитку у дошкільнят належить дислалія. Нею називають порушення звуковимови, не пов’язаної з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини. Крім дислалії, існує ще ряд більш складних порушень звуковимови: ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, дислексія та дисграфія, затримка мовленнєвого розвитку, фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ), загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ).

У попередженні дислалії важливе місце посідає формування правильної мовленнєвої культури. Дитина має чути чітке, правильне мовлення дорослих, щоб наблизити свою звуковимову до мовної норми. Профілактиці дислалії сприяють розпочаті в молодшому дошкільному віці стимулювальні вправи з розвитку органів артикуляції та дрібної моторики пальців рук. Крім того, рекомендується проводити з дітьми логопедичні розвивальні ігри.

Але перш ніж починати заняття, слід проконсультуватися зі спеціалістом-логопедом з метою виявлення причини порушення мовлення дитини. Якщо дитина має такі органічні порушення артикуляційного апарату, як коротка під’язикова вуздечка, легкий параліч губів, язика, деформація або відсутність зубів, розщеплення твердого піднебіння, – треба продовжувати заняття з логопедом. А якщо таких порушень немає, то після консультації з фахівцем можна самостійно починати заняття з дитиною за допомогою спеціального посібника.

Ми будемо говорити правильно

full
Мова – невичерпне джерело розумового розвитку дитини. Малюкам важно здобути міцні і ґрунтовні знання з основ наук, цілісно і гармонійно розвиватися.
В Україні поширена струнка система безоплатної логопедичної допомоги дітям дошкільного віку. На виконання вимог Закону України «Про дошкільну освіту, Указу Президента України від 4.07.05. № 1013 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні», заходів з розвитку дошкільної освіти в місті Охтирка на період до 2012 року та з метою поліпшення якості надання освітніх послуг для дітей дошкільного віку на базі дошкільного навчального закладу «Росинка» були відкриті дві логопедичні групи для дітей з фонетико – фонематичним недорозвиненням мовлення. Завдяки комплексному підходу логопедів та вихователів здійснюється навчально-виховна та корекційна робота з дітьми, які мають ФФНМ (порушення пов’язані, насамперед, з недоліками вимови та мовно-слухового сприймання) та ЗНМ (складне порушення мовленнєвого розвитку, за якого спостерігаються вади не лише вимови, а й словника дітей, граматичної будови, зв’язного мовлення).
Результативність корекційно-виховної роботи при подоланні мовного дефекту передбачає активну участь батьків. Адже ефективна корекція мовного і супутних порушень можлива тільки за умови активної, скоординованої діяльності логопеда, вихователів і батьків дітей.
         Розробляючи зміст процесу співробітництва логопеда та батьків в процесі колекційного навчання дітей з мовленнєвими порушеннями, в дитячому садку «Росинка» логопеди проводять такі форми взаємодії з батьками:
  • батьківські збори;
  • індивідуальні консультації логопеда з батьками;
  • індивідуальні заняття з батьками та їх дитиною, на яких вирішуються задачі індивідуальної програми роботи з сім’єю. При цьому здійснюється особистісно – орієнтований підхід, направлений на з’ясування, розкриття і підтримку позитивних особистісних якостей кожного малюка та батьків, що є необхідною умовою для успішного співробітництва педагогів, батьків та дітей.
  • батьківські лекторії «Школа слухняного язичка». На цих зустрічах даються практичні рекомендації щодо того, як стимулювати мовний розвиток дитини, розвивати артикуляційний апарат.
  • «Домашні логопедичні зошити», які допомагають батькам закріпити набуті дитиною впродовж тижня мовні навички та вміння. Крім основних «Домашніх логопедичних зошитів» логопед дає додаткові, так звані, «Звукові картки», спрямовані на закріплення звуковимови вже поставлених логопедом звуків у словах. «Звукові картки» складаються на основі індивідуальної програми розвитку дитини.
  • логопедичний куточок для батьків, облаштований у приймальній кімнаті. Його зміст складається з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми: «Артикуляційні вправи – корисні та цікаві, Як розвивати мовлення дитини, Пальчиками граємо – мову розвиваємо» та ін.
  • анкетування батьків;
  • відвідування батьками відкритих занять логопедів: фронтальних, підгрупових, індивідуальних.
Підтвердженням цього 13 березня відбулися батьківські збори у логопедичних групах, під час яких були проведені фронтальне заняття з дітьми старшої групи, логопед Бодрова Л.В., та індивідуальне заняття з дитиною середньої групи Борисенко А., логопед Брагіна І.О. Батьки мали змогу ознайомитися з формами та методами роботи з дітьми під час логопедичних занять, побачити як працюють всі діти, як займається їхня дитина, яких успіхів у звуковимові діти вже досягли та над чим ще потрібно працювати.
         Відкриті заняття – це іспит, який тримають логопед та вихователі разом з дітьми перед батьками. Але разом з цим це іспит і для батьків. Той, хто був добрим помічником дитині, хто звертався за порадами до логопедів і намагався їм слідувати, був не спостерігачем і суддею, а активним учасником копіткої повсякденної роботи, той на цьому відкритому занятті буде задоволений, спостерігаючи за успіхами своєї дитини.
         На завершення опису системи співробітництва з батьками ще раз підкреслимо, що тільки тісна співпраця логопеда, вихователів та батьків, спрямована на досягнення спільної мети, дає підставу розраховувати на позитивні вагомі результати.

i

Як навчати дітей ставити запитання по суті

9

Готуючи старших дошкільників до навчання у школі, дуже важливо навчити їх стави­ти запитання по суті. Для цього потрібно насамперед освоїти кілька нехитрих, але вкрай важливих правил.

  • Запасіться часом. Спілкуючись із дитиною, бажано нікуди не поспішати або хоча б мати «про запас» зайві п’ятнадцять — двадцять хвилин.
  • Вислуховуйте дитину до кінця. Навіть якщо вам здається, що ви з перших слів зрозуміли, що саме хоче запитати дитина, обов’язково дослухайте її до кінця. По-перше, може виявитися, що вона має на увазі не зовсім те, що вам здалося спочатку, а по-друге, так ви засвідчите значущість дитячого запитання.
  • З’ясовуйте, про що йдеться. Якщо вам не цілком зрозуміла суть запитання, не відмахуйтеся від нього одразу як від недоречного, а уточніть, що саме цікавить малюка.
  • Конкретизуйте запитання дітей. Діти дошкільного віку далеко не завжди здатні чітко сформулювати те, що вони мають на увазі. Тож уточніть формулювання, запропонуйте дитині варіант точнішого і конкретнішого запитання, скажімо: «Ти хочеш знати, навіщо в підручнику використовують літери різної величи­ни?», «Ти не зрозумів, як відрізнити крути від овалів?» тощо.
  • Не бійтеся повторюватися. Навіть якщо дошкільник уп’яте ставить одне й те саме запитання, постарайтеся не дратуватися. У п’яти —шестирічних дітей пам’ять ще дуже короткотривала, тому не все у поясненнях дорослого діти здатні запам’ятати з першого разу, особливо коли пояснення стосуються зовсім нових, незвичних для дошкільників сфер діяльності: читання, розв’язання задач тощо. Тож у кожному конкретному випадку за допомогою навідних запитань з’ясовуйте, що саме дитина не розуміє у ваших поясненнях, і знаходьте інший, доступніший для неї варіант відповіді на її запитання.
  • Не соромтеся не знати. Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не соромтесь у цьому зізнатися. Запропонуйте дитині разом пошукати відповідь у підручнику, енциклопедії чи Інтернеті.

Правильно ставте запитання самі.Розмовляючи з дитиною, чітко формулюйте власні запитання, використовуйте прийняті в таких випадках мовні формули:

  • Я хочу тебе запитати…;
  • Скажи, будь ласка,…;
  • Мені цікаво…;
  • Як ти вважаєш…
  • Вислуховуйте дитячі відповіді уважно, не перебиваючи.

Лише уважне і поважливе ставлення дорослих до дитини під час спілкування сприя­тиме стимулюванню її мовленнєвої активності. Завжди задовольняйте цікавість малюків і заохочуйте їх пізнавальну активність схваленням.

10

Логопедія – що це означає

DSC_0023

Логопедія – наука про порушення розвитку мовлення, його подолання й попередження шляхом спеціального корекційного навчання та виховання.

Логопедія є одним із розділів спеціальної педагогіки – дефектології. Термін логопедія утворений від грецьких слів: логос (слово, мовлення), пейдео (виховую, навчаю), що у перекладі означає «виховання мовлення».

Предметом логопедії як наукової дисципліни являється вивчення закономірностей навчання й виховання осіб із порушеннями мовлення та пов’язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Логопедія підрозділяється на дошкільну, шкільну та для дорослих.

Саме логопедичні знання допоможуть батькам правильно оцінити мовленнєвий розвиток своєї дитини, вчасно звернути увагу на можливі проблеми, аби не втратити дорогоцінного часу для якнайшвидшого їх подолання.

Профілактика заїкання

Запобігання появі заїкуватості в дітей пов´язане переважно із освітньою роботою серед батьків і працівників дошкільних закладів.
У профілактиці заїкуватості виділяють три основні напрями, зокрема, запобігання:
1) виникненню заїкуватості у дітей;
2) хроніфікації і рецидивам заїкуватості;
3) порушенням соціальної адаптації.
Виділяють кілька груп дітей із чинником ризику із заїкуватості.
Перша група – це діти з ознаками тривожності. Зазвичай вони дуже прив´язані до матері, реагують на зміни її настрою. Іноді у таких дітей у відповідь на різку зміну навколишнього середовища (перебування в яслах, дитячому садку, тривала відсутність матері тощо) виникають реакції у вигляді порушення сну”; апетиту, дратівливості, плаксивості.
Друга група – це діти з раннім мовленнєвим розвитком, у яких перші слова з’являються до 1-го року, ау 1,6-1,8 року формується фразове мовлення. У 2—2,5 року діти починають говорити розгорнутими фразами, їхня мовленнєва активність має високий рівень. У мовленні дітей цієї групи з´являються множинні ітерації. Мовлення виникає у період інспіраторної фази дихання.
Третя група – це діти з незначною затримкою мовленнєвого розвитку. Слова у таких дітей з´являються після 1-го року, найчастіше до 1,3—1,5 року. Фразове мовлення формується після З років, фаза її інтенсивного розвитку припадає на вік 3,6 року. Мовлення таких дітей здебільшого невиразне з істотним порушенням його звукової сторони.
Четверта група – це діти з генетичними чинниками ризику, тобто з ознаками ліворукості, наявністю у родині осіб із заїкуватістю (виявляється генетична зумовленість мовленнєвої патології).
Діти, що виховуються у родинах із двомовністю, також перебувають у ситуації ризику заїкуватості. Виникнення заїкуватості у дітей цієї категорії спричинює зниження адаптивних можливостей їхньої центральної нервової системи.
У просвітницькій діяльності логопеда велику увагу слід приділяти роботі з батьками. У родині з чинниками ризику заїкуватості мають бути створені умови для нормального соматичного і нервово-психічного розвитку дитини. Сюди належать: дотримання режимних моментів, що відповідають віку дитини; правильне харчування; запобігання соматичним і психічним перевантаженням; створення сприятливого емоційного клімату в родині; погоджені однакові виховні впливи.
У дітей дошкільного віку, особливо із тривожними рисами характеру, легко виникають страхи. Вони можуть з´являтися внаслідок залякування, читання книг або перегляду фільмів застрашливого змісту тощо. Часто діти бояться залишитися на – одинці у темряві і просять не гасити світло перед засинанням. Не слід наполягати на тому, щоб дитина обов´язково була в темряві перед засинанням, оскільки це може посилити страх і зафіксувати його. Можна залишити приглушене світло у кімнаті дитини, яка засинає, посидіти з нею. За розумного поводження батьків страх дитини поступово минає. Якщо страх спостерігається тривалий час, слід звернутися до психоневролога.
Варто звернути увагу батьків на те, що для дітей у віці від 1 дії 7 років мовлення батьків є зразком. Загальними правилами Мовленнєвого спілкування батьків є такі:
– мовлення має бути плавним, емоційно-виразним, темп помірний;
– бажано, щоб мовлення батьків було чітким;
– не можна розмовляти з дітьми інфантильним мовленням або спотворювати звуковимову;
– мовлення дорослих не має бути перевантажене складними для дітей словами;
– дорослі не повинні включати в мовлення під час спілкування з дитиною складні лексико-граматичні звороти, фрази за конструкцією мають бути досить простими;
– під час спілкування з дитиною варто задавати тільки конкретні запитання, не квапити з відповіддю;
– дитину не можна карати за погрішності у мовленні, перекривлювати або роздратовано виправляти.
Корисно читати дітям віршовані тексти, що відповідають їхньому віку. Діти легко запам´ятовують їх, а римоване мовлення сприяє виробленню правильних автоматизмів.
Випадки раннього мовленнєвого розвитку не слід оцінювати як позитивне явище. Таку дитину небезпечно перевантажувати мовленнєвим спілкуванням: вводити нові слова і мовні обороти в повсякденне мовлення, заохочувати мовленнєву активність. Навпаки, потрібно максимально знизити рівень інтенсивності інформації. Таким дітям протипоказані видовищні Масові заходи, що можуть призвести до психічного перевантаження. Мовлення дорослих має бути спокійним і неквапливим, з чіткою вимовою слів і речень. Для таких дітей корисні ігри з ритмічними рухами, ритмічною вимовою окремих слів і коротких фраз. Дуже важливо звернути увагу на процес становлення у них мовленнєвого дихання.
Отже, для дітей з раннім мовленнєвим розвитком профілактичні заходи насамперед пов´язані з охоронним мовленнєвим режимом, ритмізацією мовлення і формуванням мовленнєвого дихання.
У разі, коли ітерації і мовлення на вдиху спостерігаються більше ніж півроку без тенденції до зниження (потім до зникнення цих феноменів), потрібно починати корекційну педагогічну роботу з метою запобігання заїкуватості.
У дітей із деякою затримкою мовленнєвого розвитку іноді під час ретельного обстеження їх психоневрологом виявляють ті чи ті симптоми церебрастенічного синдрому (підвищення внутрішньочерепного тиску, рухове розгальмування, зниження уваги тощо). Так діти мають потребу у стимуляції мовленнєвого розвитку, однак цю стимуляцію слід здійснювати обережно і помірно. Передусім потрібно формувати звуковимову і мовленнєве дихання (базові рівні мовнорухового акту)
У період інтенсивного накопичення словника і розвитку фразового мовлення у цих дітей особливу увагу слід приділяти появі ітерацій. Якщо впродовж 3-4 міс. кількість ітерацій не знижується, доцільно переходити до корекційних впливів, спрямованих на вироблення плавності мовлення.
У дітей із сімейною ліворукістю корисно вчасно виявляти симптоми порушення формування нормальних міжпівкульних відношень. У дошкільному віці у частини дітей не відразу встановлюють домінантність однієї з рук. Діти можуть однаково вільно використовувати то праву, то ліву руку у своїх діях. У цьому разі треба організовувати діяльність дитини так, щоб максимально активізувати праву руку. Потрібно послідовно, проте не силоміць, вкладати ложку перед їжею (олівець перед малюванням та ін.) у праву руку. Підчас прогулянок намагатися тримати дитину за праву руку.
Відомо, що діти-лівші емоційно лабільні, тривожні, мають низький рівень адаптаційних можливостей центральної нервової системи. Для них особливо важлива емоційна стабільність у сімейних стосунках і шкідлива різка зміна навколишнього оточення (наприклад, приміщення в дитячому садку без періоду адаптації).
Наявність заїкуватих у родині може мати патогенне значення для мовлення дитини. Насамперед слід значно обмежити мовленнєве спілкування заїкуватого з маленькою дитиною, особливо в період формування фразового мовлення. їхнє спілкування може відбуватися тільки за використання таких видів Мовлення, коли у дорослого заїкуватого не виявляється заїкуватості (наприклад, читання віршів, односкладове запитально-відповідне мовлення тощо).
Заїкуватим батькам рекомендують пройти курс лікувально-корекційного впливу для усунення заїкуватості.
Для дітей, мовлення яких формується в умовах родини з Двомовністю (тобто, де розмовляють двома або більше мовами), Мають бути створені особливі умови. Нервова система дітей у Період розвитку мовлення значно напружена. Воно зростає у разі, коли формуються одночасно дві мовні системи. Іноді за цієї ситуації з´являються певні симптоми мовленнєвої патології або виникають відхилення від норми. В одних випадках – це затримка розвитку кожної з мовних систем, які дитина опановує одночасно, невідповідний вікові малий словниковий запас, затримка формування граматичних структур, використання різних мов у побудові однієї фрази тощо; в інших – може розвинутися й заїкуватість.
Для того щоб уникнути розвитку патології мовлення, потрібно створити умови для формування лексико-граматичної основи спочатку однієї мовної системи. Це відбувається в нормі зазвичай до 4 років. Після цього оволодіння іншою мовною системою не призводить до відхилень у мовленнєвому розвитку, і дитина вільно опановує іншу мову.
Профілактика хроніфікації заїкуватості. В разі гострого початку заїкуватості, що відбувається зазвичай після переляку, слід терміново створити умови для нормалізації емоційного стану дитини, особливо, якщо після переляку спостерігався мутизм. Такими умовами можуть бути зміна обстановки, за якої виникала психічна травма, на нейтральну; створення спеціального охоронного режиму з пролонгованим сном і зниженням рівня інформації, що надходить. Бажана консультація логопеда і психоневролога.
Із появою судомних заїкань батьки не повинні зовні виявляти свого занепокоєння, робити зауважень із приводу мовлення дитини. Неприпустимі передражнювання,глузування. В ініціальний період заїкуватості варто обмежити мовленнєве спілкування з дитиною і розмовляти з нею лише за потреби. Мовлення дорослих має були неголосним і спокійним.
Не можна забороняти дитині говорити, якщо у неї виникає така потреба. В цьому разі потрібно переводити форму мовної активності дитини з монологічної в діалогічну, для того щоб спростуй як форму спілкування з нею, так і лексико-граматичне оформлення висловлювань.
Логопед може рекомендувати батькам використовувати як ритмізоване мовлення, так і спів у спілкуванні з дитиною, розучувати з нею вірші, що мають короткий рядок, чіткий ритм і відповідний віку дитини зміст. Корисно дитині виконувати ритмічні рухи під музику (марширувати, плескати у долоні тощо). При цьому ритм виконання рухів має бути такий щоб дитина виконувала їх без напруження, із задоволенням.
Усі дисциплінарні вимоги потрібно висловлювати спокійним тоном, так, щоб вони не мали характеру безапеляційних наказів.
Логопед має пояснити батькам, що заїкуватість у дитини можна усунути, правильно виконуючи рекомендації^
Запобігання рецидивам заїкуватості. Незважаючи на ефективність корекційно-педагогічної роботи із заїкуватими дітьми в дошкільному та шкільному віці в них можуть бути рецидиви заїкуватості. Варто враховувати, що навіть з подоланням судомних заїкань, у таких дітей залишається низький рівень адаптивних можливостей центральної нервової системи. У зв´язку з цим посилення емоційного, психічного і фізичного навантажень може спричинити рецидив заїкуватості. Найчастіше перший рецидив настає зі вступом дитини до школи.
У зв´язку з тим, що в період шкільного навчання активно формується зв´язне контекстне мовлення, перехід заїкуватого учня на письмову форму відповідей негативно позначається на формуванні монологічного висловлювання загалом.
Крім того, відсутність мовленнєвої практики в умовах навчальної діяльності негативно позначається на всіх сторонах усного мовлення, а основне – на мовленнєвому спілкуванні.
Для того щоб запобігти рецидиву заїкуватості, батьки мають підготувати дитину до школи: ще до 1 вересня дитина повинна відвідати школу і клас, у якому навчатиметься; походити по класу і посидіти за партою, дізнатися, де туалет.
Потрібно заздалегідь познайомити дитину з учителем, який має знати про те, що вона в минулому заїкалася і тому потребує особливого ставлення до себе. Таку дитину не можна запитувати першою, наполягати на відповіді, якщо вона мовчить, жадати під неї розгорнутих усних відповідей. При цьому слід максимально заохочувати активність дитини. Рекомендовано спочатку спонукати її до відповідей перед класом тільки з читанням віршів.
* Якщо в учня будуть судомні заїкання, не слід квапити його І відповіддю. В разі виникнення рецидиву заїкуватості не слід відстороняти заїкуватого від усних відповідей перед класом.
Логопед має порадити батькам і вчителеві, як організувати взаємини з цією дитиною та її стосунки з однокласниками. Водночас дитина не повинна відчувати жалості з боку вчителя, а також мати будь-які привілеї порівняно з однокласниками. Заїкуватий має відчувати, що він такий самий, як усі.
Можна рекомендувати батькам, щоб дитина готувала домашні завдання вголос.
У разі ослаблення дитини після соматичних або інфекційних захворювань вдаються до загального і мовленнєвого режиму.
Бажано, щоб дитина, яка хворіла на заїкання, перебувала під наглядом логопеда і психоневролога упродовж 1—1,5 року.
Небезпечним для рецидиву заїкуватості є пре- і пубертатний вік. У цей період психосоматичного розвитку ускладнюються форми спілкування, підвищуються вимоги до власного мовлення, у підлітка зростає емоційне напруження, пов´язане з ендокринною перебудовою організму. Іноді у нього спостерігаються переживання, пов´язані з його соціальним статусом серед однолітків. У цей період можуть бути рецидиви заїкуватості. Заїкуваті мають переважно судомні заїкання під час відповіді на запитання вчителя у класі, тоді як на перерві вони можуть вільно розмовляти з однокласниками. Може створюватися враження, що заїкуватий не знає відповіді і починає заїкатися, щоб уникнути поганої оціниш. Одні вчителі часом не можуть приховати свого роздратування і ставлять погані оцінки, інші, навпаки, боячись спровокувати заїкуватість, перестають запитувати усно. Все це створює психологічне навантаження на підлітка, не дає йому змоги повноцінно вчитися і позначається на формуванні особистості. У цьому разі потрібно відразу звернутися за лікувально-педагогічною допомогою.
Для того щоб уникнути можливих рецидивів заїкуватості, потрібні тривале диспансерне спостереження логопедом і психоневрологом (психологом), а також періодичне психолого-педагогічне підтримання у вигляді логопедичних занять і психотерапії.
Запобігання порушенням соціальної адаптації заїкуватих починається у дошкільному віці. Невпевнені, тривожні за характером діти (частіше невротична форма заїкання) потребують психологічного підтримання батьків, вихователів і вчителів.
Спеціальні виховні заходи спрямовані на вироблення таких рис характеру, як впевненість у собі, активність, самостійність у виборі рішень і в діях. Заїкуватість не повинна впливати на вибір професії, проте в разі хронічного її перебігу не рекомендуються професії зі значним мовленнєвим і психічним навантаженням.

 

Поради батькам щодо мовленнєвого розвитку дітей раннього віку

Перша порада

Велику увагу приділяйте інтонаційній забарвленості мовлення. Малюки дуже реагують на тон голосу. Хоча вони ще не розуміють багато слів, але за тоном дорослого можуть зрозуміти чи він задово­лений, чи ні. При відповідній інтонації діти розуміють про який роз­мір предметами яку вдачу людини йдеться. Але з інтонаціями треба бути обережними. Від занадто театрального, дуже інтонаційно за­барвленого мовлення дорослих діти втомлюються, а тому мозок дає команду «вимикатися» і діти дорослого вже не чують. Тож слід чергувати емоційне забарвлення зі спокійним, тихим мовленням.

 Порада друга

Якнайбільше розмовляйте з дітьми. Слід не просто давати вказівки, а розмовляти. Адже від мовлення, яке буде чути дитина, залежить обсяг її пасивного словника, який згодом стане активним. Якщо дорослий візьме за правило все пояснювати малюкам, то вони скоро звикнуть прислуховуватися до його мовлення. Скажімо, мати збирає дитину на прогулянку. ЇЇ мовлення може бути приблизно та­ким: “Юлю, ми йдемо на вулицю. Там зараз прохолодно, тому що осінь. Тож треба тепло одягнутися. Зараз ми одягнемо теплі речі: штанці, светри, кофточки і шапочки. Нам буде тепло. Ми будемо гуляти та дивитися на жовті листочки”. Речення мають бути короткими, складатися переважно з іменників та дієслів. Посткпово у мовленні слід вводити прикметники та займеники. Наприклад: “Подивіться, у Катрусі штани червоні, а у Микити сині”, “Чиї це червоні штани?(мої) Чия червона шапка?(моя) Чий червоний светр?(мій)”.

 Порада третя

Використовуйте малі віршовані форми. У роботі з дітьми ран­нього віку батькам слід широко застосовувати віршовані фоль­клорні твори та вірші українських авторів. Вони допоможуть звер­нути увагу дітей на певні дії та досягти бажаних результатів під час різних режимних моментів. Ми пропонуємо вірші, які можна використати:

– під час годування дітей;

– під час гігієнічеих процедур у ванній кімнаті;

– під час одягання(роздягання)дітей;

– під час укладання дітей спати тощо.

Таких віршів є дуже багато. Їх можна підібрати на свій смак. Звіс­но, дуже добре, коли дорослий знає напам`ять і доцільно використовує малі віршовані форми, але їх спеціально вчити не обов`язково.

Дуже важливо правильно підбирати і використовувати твори. Вірш має бути невеликим, складатися переважно із іменників та діє­слів. Під час проведення рухливих ігор, ігор-забавлянок використову­ють більш ритмічні вірші з чіткими фразами, а перед сном, прийомом їжі, на вечірній прогулянці — більш спокійніші, з розміреним ритмом.

 Порада четверта

Активізуйте мовлення дітей. Для цього можна скористатися різними прийомами, зокрема дуже ефективним є прийом спільного декламування знайомого вірша, коли діти промовляють останнє слово кодного рядка, наприклад:

Їхав лис через … (ліс),

Лисенятам капці … (віз).

Щоб соснові … (шишки),

Не кололи … (ніжки).

Продовжити роботу з віршем можна, використавши ілюстра­ції до нього. Слід показати картинку з зображенням лиса, яка дасть змогу активізувати мовлення дітей за допомогою запитань. Скажімотак: «їхав лис через ліс. Подивіться — це лис. Лис рудий. Скажи, Петрику, рудий»(Рудий).”Який, Оксанко, лис?”(Рудий). “Ще лис хитрий. Який лис?”(Хитрий).

Потім показати кар­тинку з зображенням лісу. При цьому мовлення дорослого може бути таким: «Це — ліс. У лісі росте багато дерев. Дере­ва бувають великі(можна руки підняти вгору, потягнутися), а бувають маленькі (можна присісти, руки опустити додолу). Які бувають дерева?»(Великі, маленькі). Якщо діти не відповідають на запитання, треба підняти руки вгору або опустити їх донизу і нага­дати їм, якими бувають дерева. Покажіть на картинці велике дерево: «Скажи, Оленко, яке це дерево?»(Велике). Покажіть — маленьке: «Скажи, Сергійку, а це яке дерево?»(Маленьке).

Якщо є можливість, варто показати дітям справжню шишку, заохочуючи їх до дій та мовлення: «Це шишка. Доторкніться до неї.(Діти по черзі кладуть долоньки на шишку) Шишка колеться?»(Колеться) «Вона колюча. Яка шишка?»(Колюча) “А якщо стати ніжкою, то буде боляче?”(Так. Буде боляче). Тож лис купив лисенятам капці, щоб шишки не кололи ніжки. Шишка вирос­ла на високому дереві, яке називається сосна.(Слід показати зображення сосни на картинці). Як називається дерево, Катрусе?»(Сосна) «Ця шишка виросла на сосні, тому її називають соснова. То яка це шишка, Сергійку?» (Соснова) «Правильно, соснова шишка».

Нагадаємо, що речення повинні бути короткими. Якщо введено нове слово, наприклад «сосна», треба вживати його у кожному ре­ченні, не замінюючи на слова «у ньому», «на ньому». Так потрібно відпрацьовувати кожен вірш.

Увага! Слід пам’ятати, щоб слово з пасивного словника пере­йшло в активний, дитина має промовити його багато разів у різних ситуаціях, будь-то гра чи режимні моменти. Однак не треба переобтяжувати дитину великою кількістю слів. Якщо від дитини вимагати вимовляти занадто багато складних, дов­гих слів, результат може бути сумним — заїкання.

Порада п᾿ята

Широко використовуйте вправи для пальчиків. Це дуже важ­ливо для розвитку мовлення. Тут вам стануть у пригоді ігри-забавлянки, як-от: «Сорока-ворона», «Ладки-ладусі», «Іде коза рогата», «Оцей пальчик», «Пальчику, пальчику, де ти був?». Адже діти дуже люблять дії з мовним супроводом. Корисні й ігри, у які можна грати з підгрупою дітей.

Наприклад,гра-імітація “Два півники”

          Два півники, два півники

Горох молотили,(Імітація рухів молотьби цілком)

Дві курочки-чубарочки

До млина носили.(Імітація несіння мішка на плечах)    

Цап меле, цап меле (Колові рухи руками)

Коза насипає, (Імітація рухів насипання)

А маленьке козенятко

На скрипочці грає. (Імітація гри на скрипці).

Через деякий час діти почнуть повторювати вірш за вихователем.

Словесні ігри та вправи

Словесні ігри та вправи, які  сприяють активізації мовного розвитку дітей

  1. «Слово на долоньці”. Назвати слова, які знаходяться у Вас в кишені, на стелі, на обличчі і т.д.
  2. «Що буває?». Підібрати до прикметника узгоджений з ним у роді, числі, відмінку іменник.

Зелений – … будинок, помідор.

Зимова – … шапка,  погода.

Домашнє – … печиво, завдання.

  1. Скоромовки – язиколомкі необхідні для розвитку чіткої артикуляції і дикції.

У зайчика Буби, захворіли зуби.

У кішки кошеня, а у мишки мишеня

  1. «Загальні слова».
  2. Дитина повинна назвати фрукти …, меблі …, птахів …, овочі …, одяг …
  3. Дитині пропонується назвати одним словом: наприклад: сосна, береза, клен – це …
  4. «Четвертий зайвий».

Дитина повинна назвати, що зайве, і пояснити чому.

Наприклад: ваза – троянда – нарцис – гвоздика.

  1. «Порахуй». Беремо все, що можна порахувати.

Наприклад: одне яблуко, два яблука, три яблука, чотири яблука, п’ять яблук.

Можна додати прикметник: одне червоне яблуко, два червоних яблука …

п`ять червоних яблук і т.д.

  1. «Скажи навпаки».

Дорослий називає будь – яке слово, а дитина підбирає «слово навпаки».

Іменники: сміх – …, літо – …, день – …, холод – …, північ – … і т.п.

Дієслова: зайшов – …, сидить – …

Прикметники: широкий – …, маленький -…, багатий – … і т.п.

Прислівники: далеко – …, високо – …

  1. «Підбери слово»

Дитині пропонується підібрати слово на будь-який звук, спочатку – будь-які слова, а потім – по лексичній  темі, наприклад: «Назви фрукт, назва якого починається зі звуку А» (апельсин, абрикос, ананас …)

  1. «Великий – маленький».

Дитині пропонується назвати ласкаво,

наприклад: ложка – ложечка, стілець – стільчик і т.д. У темах «Дикі і домашні тварини» це можуть бути назви дитинчат, а можуть бути і пестливі слова: лисонька, зайченятко, телятко.

  1. «Відгадай загадку».

Загадки вчать дітей образно мислити. Пропонуйте дітям відгадувати їх якомога частіше.

Загадуйте дітям описові загадки, наприклад: Це овоч, росте на грядці, круглий, червоного кольору, солодкий на смак, його кладуть у салат. (Помідор)

  1. «Назви, який …». Утворення прикметників. Наприклад: сік зроблений з яблук, значить він яблучний, варення з яблук – яблучне і т. Д.
  2. «Подумай і відповідай». Пропонуйте дітям словесні логічні задачі.

Наприклад: Кого в лісі більше: ялинок або дерев?

  1. «Підбери слово». Птах – пір’я. Риба – … Огірок – овоч. Ромашка – …
  2. «Розкажи вірш».

Заучуйте з дітьми вірші, вони розвивають пам’ять і мислення.

  1. «Розкажи казку». Читайте дітям казки, розмовляйте за змістом, розігруйте казки за ролями, малюйте малюнки по казках.