«Вимоги до розвивального предметно-
ігрового середовища дошкільного закладу»
Розвивальне предметно- ігрове середовище — це система матеріальних об’єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку.
Основними елементами предметно-ігрового середовища є архітектурно-ландшафтні та природно-екологічні об’єкти і художні студії; ігрові, спортивні майданчики та їх обладнання; ігрові простори, оснащені великогабаритними співрозмірними зросту дитини конструкторами, тематичними наборами іграшок, ігровими матеріалами, ігровим обладнанням; аудіовізуальними та інформативними засобами виховання і навчання.
Усі компоненти розвивального предметно-ігрового середовища пов’язуються між собою за змістом, масштабом, художнім вирішенням.Проєктування предметно-ігрового середовища потребує врахування психологами, педагогами та дизайнерами особливостей ігрової діяльності дитини, оскільки повинно відповідати принципові функціонального комфорту й основним положенням розвитку дитячої діяльності.
Особливу увагу важливо приділити матеріалам, їх міцності й гнучкості, композиції, естетичним та гігієнічним показникам. Усі перелічені особливості розвивального предметного середовища в цілому є водночас і вимогами до предметно-ігрового середовища дошкільного навчального закладу.
Предметно-ігрове середовище в сучасних дошкільних навчальних закладах має відповідати певним принципам: це, перш за все, свобода досягнення дитиною свого права на гру, яка реалізується як право вибору дитиною теми, сюжету гри, тих чи інших іграшок, місця та часу проведення гри.
Принцип універсальності предметно-ігрового середовища дозволяє дітям разом з вихователем та самостійно будувати і змінювати ігрові осередки, трансформувати їх відповідно до виду гри, її змісту та перспектив розвитку. Саме тому ігрове середовище повинно бути розвивальним, тобто має функціонально моделювати розвиток гри і дитини через гру.
Розвивальне ігрове середовище відповідає також принципу системності, який представлений співмасштабністю її окремих елементів між собою та іншими предметами, що складають цілісність ігрового поля. До складу предметно-ігрового середовища можуть входити: велике ігрове поле, ігрове обладнання, іграшки, різна ігрова атрибутика, ігрові матеріали. Всі ці ігрові засоби знаходяться не в якомусь абстрактному ігровому просторі, а в груповій кімнаті, у спортивній залі, на майданчику. Інтер’єр не повинен містити в собі нічого зайвого й органічно поєднуватися в естетичному плані з ігровими засобами.
Усі ігрові матеріали, предмети-замінники повинні відповідати принципу безпеки — як кожний предмет, так і всі разом.
Сучасні вимоги до створення повноцінного ігрового простору відповідають реальності: неможливо для кожної гри створити свій «куток», передбачити її тематичний і сюжетний поворот, знайти для кожної гри притаманний їй стиль ігрового інтер’єру й обладнання. Якщо намагатися зробити це, то ігрове приміщення буде перевантаженим для ігрової творчості. Велика кількість іграшок, їх всебічне спрямування різко знижують цінність ігрового середовища.
У чому ж сучасна педагогіка знаходить вихід зі становища, яке склалося? Насамперед, у використанні таких розвивальних систем, які б
дозволяли варіативно і комплексно створювати умови для проведення практично всіх видів дитячих ігор та інших творчих видів діяльності. Для цього створюють своєрідні осередки предметно-ігрового середовища. У кожному дошкільному навчальному закладі рекомендують такі складники розвивального середовища: територія дитячого садка (ландшафтні та архітектурні об’єкти), ігрові майданчики, сад-город, зимовий сад, екологічна кімната, кімната природи, екологічна стежка, лабораторія, картинна галерея, художня студія, кімната праці, комп’ютерна, музична, фізкультурна зали, басейн, коридори, рекреації.
Площу в групі доцільно спланувати так, щоб передбачити в ній місце для постійних та змінних осередків, у яких діти могли б самостійно чи невеличкими групами займатися певними видами діяльності за власним бажанням. У них мають зберігатися матеріали, посібники. Для цього треба передбачити відповідні умови — полиці, шафи, столики, ящики тощо на рівні доступу дітей.
Ігрові осередки у групі: театралізації (набори-обладнання, нескладні декорації, елементи вбрання чи костюмів для ігор-драматизацій та інсценізацій); для настільних дидактичних ігор, будівельний, де зібрані різні конструктори (дерев’яні, пластмасові, металеві), коробки, колодки, інші матеріали, знаряддя та допоміжне обладнання; музичний, у якому зібрані різні види дитячих інструментів, магнітофон, записи музичних і літературних творів; спортивний —з різноманітним гімнастичним обладнанням, спортивним інвентарем; куточок відпочинку—усамітнене місце з іграшками, де дитина могла б перепочити, пофантазувати. Кожен з цих куточків може і повинен бути широко використаний при організації ігрової діяльності. Діти можуть самостійно вибирати гру, самостійно переміщуватися з куточка в куточок. Закінчивши одну гру, вони зацікавлюються іншою.
Усі приміщення, осередки і куточки мають бути затишними та легко трансформуватись. Обстановку і матеріали варто міняти так часто, як того потребує поява нових інтересів. Бажано, щоб діти брали участь у змінах обстановки у приміщеннях і щоб дорослі враховували пропозиції малюків.
Отже, розвивальне предметно-ігрове середовище надає дитині нову, невичерпну інформацію, яка робить її провідником у світ сучасності, є незамінним засобом втілення ігрових задумів, забезпечує можливості для задоволення у грі соціальних, пізнавальних та естетичних потреб, сприяє творчому використанню різноманітних уявлень про навколишній світ, реалістичних та наукових ситуацій для створення нових сюжетних ігор.