Лялька в житті дитини

 Лялька – це іграшка, з якою грають «в життя». Вона вчить відтворювати стереотипи жіночої поведінки: догляд за дитиною, її  годування, вкладання спати і інші дії, які в звичайному житті спрямовані на самого малюка. В іграх з ляльками відпрацьовуються і моральні моделі поведінки: ляльки ввічливо знайомляться один з одним або б’ються, ляльку може бути шкода, вона може погано себе поводити і т.п.

         До того ж гра в ляльки – найсильніший засіб психологічної підтримки для дітей. Разом з лялькою малюк проживає свої радощі й прикрощі, сварки і образи, програє ситуації і змінює їх фінал на позитивний. Це дозволяє йому позбутися від тривожності і знайти душевну рівновагу.

Коли і які купувати ляльки дитині?

         У віці до року дитина ще не вміє гратися в ляльки, тому кращою «лялькою» для неї стають батьки. Участь дорослих у дитячих іграх – обов’язкова, адже гратися просто так, без допомоги батьків, малюк не навчиться. У рік вже можна купити малюкові першого простенького пупса. Але до двох років діти ляльок не виділяють серед інших іграшок. Її кидають, тримають то за волосся, то за ногу.

         У 3-4 роки дитина вже починає усвідомлювати, що лялька – іграшка особлива. Дівчинка з особливим захопленням сповиває і купає своїх «дітей» або одягає великих ляльок-красунь.

         До 5-ти років дитина починає себе ідентифікувати з лялькою, мріяти про неї, любити деяких ляльок більше, ніж інших. Старший дошкільний вік з його більш складними рольовими іграми вимагає вже вдосконалених ляльок. Рольові ігри в дочки-матері граються з особливим захопленням. Підійдуть «складні» пупси, які багато вміють: їх годують, поять, змінюють їм памперси, саджають на горщик і т.п. Постарайтеся тільки, щоб лялька з такими майже дитячими функціями все ж таки не була напхана електронікою, не нагадувала вимогливого вихованця-тамагочі або справжню дитину, що реагує на кожен рух своєї маленької «мами». інакше і до неврозу недалеко.

Чи може хлопчик гратися ляльками?

         Не просто може, дуже бажано, щоб він грався ними, не зустрічаючи негативної реакції батьків. На жаль, зацікавившись «дівчачою іграшкою», малюк чоловічої статі дуже швидко розуміє, що дорослим це не дуже подобається – і повністю переключається на пістолети, машинки і конструктори. Але, ляльки потрібні і хлопчикам, і дівчаткам буквально з дитинства. Спочатку – неваляшки і матрьошки, потім пупси, про які треба дбати, супутньо освоюючи навички одягання, виробляючи ритуали годування і укладання спати. Хлопчики у віці трохи більше року проявляють такий же інтерес до ляльок, як і до їх «транспортних засобів» – колясок. Потім, в 2-3 роки, настає ера сюжетних ігор, і в коробці з іграшками повинні з’явитися невеликі лялечки, бажано – сім’я. Добре, якщо вони рухливі і різностатеві. У 4-5 років настає черга рольових ляльок – солдатиків, пожежних і т.п. Бажано, щоб ляльки хлопчиків і виглядали як хлопчики, і були зовні близькі йому за віком. Адже лялька – це виразник потреб дитини, за допомогою якого він вчиться спілкуватися, розуміти себе та інших.

         На відміну від дівчаток, хлопчикам не потрібен великий набір посуду та аксесуарів для ляльок. Мінімальний набір посуду та меблів хлопчикові буде набагато цікавіше урізноманітнити за допомогою конструкторів або кубиків.

Чи можна обійтися без купованих ляльок?

         Традиційні саморобні іграшки робляться з максимально природних матеріалів – дерева, вовни, соломи, натуральних тканин. Вони залишають дитині більше простору для уяви: простий клаптик перетворюється в її фантазії в розкішну сукню, а стилізовано «намічене» точками лице, або повна відсутність рис допомагають уявити ляльку і у вигляді красуні-принцеси, і у вигляді мужнього лицаря. Деякі педагоги (наприклад, прихильники вальдорфської методики) вважають, що такі прості іграшки максимально відповідають природі дитини і приносять їй  найбільшу користь. Але все ж повністю позбавляти малюка стандартних магазинних ляльок не варто, адже він живе в соціумі, серед інших дітей. На тлі володарів Барбі господар саморобок буде відчувати себе ніяково.

Чи корисні для дітей різноманітні монстри?

         Вважається, що в іграх з людиноподібними монстрами діти справляються з природними страхами. Також «страховиська», традиційно виконують функції негативних героїв, допомагають виплеснути малюкові природну агресію і накопичений негатив. Але іноді фантазія виробників зашкалює, і з’являються такі чудовиська, на які і батькам дивитися страшно. Будь-яка лялька (від пупса до солдатика і людиноподібного зомбі) – це образ людини. Малюк мимоволі ототожнює себе зі своєю іграшкою, створює власні уявлення про світ людей. Картина реального світу може похитнутися, якщо малюк намагається населити його людьми-павуками або супергероями-кажанами.

         Втім, шкідливими для психіки дитини можуть виявитися не тільки інопланетяни, вампіри та інші монстри, а й звичайні, на перший погляд нешкідливі пупси з непотрібними анатомічними подробицями або ляльки з порушеними пропорціями тіла. Треба ще враховувати і вік гравця: лялька, яка хороша для допитливого школяра (наприклад, «вагітна лялька» з розбірним животом і дитиною всередині) може завдати психологічної травми дитині молодшого віку. А взагалі, про те, хороша чи погана лялька, говорить іноді вираз її очей. У хорошої дитячої іграшки очі не можуть бути злими.

Яка лялька безпечна для дитини?

         Іграшки оцінюються з точки зору екологічної чистоти, педагогічного аспекту і психології. Куплена лялька не може погано пахнути, з неї не повинна злазити фарба, вона повинна бути виготовлена ​​з якісних матеріалів. Психологічний аспект передбачає, що емоції, викликані ляльками, повинні бути позитивними. З точки зору педагогіки, важливо, чому лялька навчить і які якості розвине в малюка. Естетичний момент теж істотний, іграшка повинна відповідати певному ідеалу краси. Крім того, кожна іграшка – і лялька не виняток – повинна відповідати віку дитини.

Звертайте увагу на наступні моменти:

– лялька повинна бути міцною, її має бути непросто зламати;

– у неї не повинно бути дрібних деталей і довгих шнурків в одязі;

– фарба повинна бути нетоксична і дуже міцна;

– важливо, щоб ляльку можна було мити або регулярно прати в машинці, адже маленькі діти все тягнуть до рота;

– чи видає лялька гучні звуки, які можуть налякати дитину.

 

Related Post

Гіперактивна дитинаГіперактивна дитина

Словосполучення «гіперактивна дитина», що стало звичним, — зовсім не вирок. Слова «ненормальна», «некерована», «нестерпна», якими найчастіше нагороджу­ють таких дітей у дитячому садку або в школі, — від не­розуміння причин гіперактивності