Перша порада

Велику увагу приділяйте інтонаційній забарвленості мовлення. Малюки дуже реагують на тон голосу. Хоча вони ще не розуміють багато слів, але за тоном дорослого можуть зрозуміти чи він задово­лений, чи ні. При відповідній інтонації діти розуміють про який роз­мір предметами яку вдачу людини йдеться. Але з інтонаціями треба бути обережними. Від занадто театрального, дуже інтонаційно за­барвленого мовлення дорослих діти втомлюються, а тому мозок дає команду «вимикатися» і діти дорослого вже не чують. Тож слід чергувати емоційне забарвлення зі спокійним, тихим мовленням.

 Порада друга

Якнайбільше розмовляйте з дітьми. Слід не просто давати вказівки, а розмовляти. Адже від мовлення, яке буде чути дитина, залежить обсяг її пасивного словника, який згодом стане активним. Якщо дорослий візьме за правило все пояснювати малюкам, то вони скоро звикнуть прислуховуватися до його мовлення. Скажімо, мати збирає дитину на прогулянку. ЇЇ мовлення може бути приблизно та­ким: “Юлю, ми йдемо на вулицю. Там зараз прохолодно, тому що осінь. Тож треба тепло одягнутися. Зараз ми одягнемо теплі речі: штанці, светри, кофточки і шапочки. Нам буде тепло. Ми будемо гуляти та дивитися на жовті листочки”. Речення мають бути короткими, складатися переважно з іменників та дієслів. Посткпово у мовленні слід вводити прикметники та займеники. Наприклад: “Подивіться, у Катрусі штани червоні, а у Микити сині”, “Чиї це червоні штани?(мої) Чия червона шапка?(моя) Чий червоний светр?(мій)”.

 Порада третя

Використовуйте малі віршовані форми. У роботі з дітьми ран­нього віку батькам слід широко застосовувати віршовані фоль­клорні твори та вірші українських авторів. Вони допоможуть звер­нути увагу дітей на певні дії та досягти бажаних результатів під час різних режимних моментів. Ми пропонуємо вірші, які можна використати:

– під час годування дітей;

– під час гігієнічеих процедур у ванній кімнаті;

– під час одягання(роздягання)дітей;

– під час укладання дітей спати тощо.

Таких віршів є дуже багато. Їх можна підібрати на свій смак. Звіс­но, дуже добре, коли дорослий знає напам`ять і доцільно використовує малі віршовані форми, але їх спеціально вчити не обов`язково.

Дуже важливо правильно підбирати і використовувати твори. Вірш має бути невеликим, складатися переважно із іменників та діє­слів. Під час проведення рухливих ігор, ігор-забавлянок використову­ють більш ритмічні вірші з чіткими фразами, а перед сном, прийомом їжі, на вечірній прогулянці — більш спокійніші, з розміреним ритмом.

 Порада четверта

Активізуйте мовлення дітей. Для цього можна скористатися різними прийомами, зокрема дуже ефективним є прийом спільного декламування знайомого вірша, коли діти промовляють останнє слово кодного рядка, наприклад:

Їхав лис через … (ліс),

Лисенятам капці … (віз).

Щоб соснові … (шишки),

Не кололи … (ніжки).

Продовжити роботу з віршем можна, використавши ілюстра­ції до нього. Слід показати картинку з зображенням лиса, яка дасть змогу активізувати мовлення дітей за допомогою запитань. Скажімотак: «їхав лис через ліс. Подивіться — це лис. Лис рудий. Скажи, Петрику, рудий»(Рудий).”Який, Оксанко, лис?”(Рудий). “Ще лис хитрий. Який лис?”(Хитрий).

Потім показати кар­тинку з зображенням лісу. При цьому мовлення дорослого може бути таким: «Це — ліс. У лісі росте багато дерев. Дере­ва бувають великі(можна руки підняти вгору, потягнутися), а бувають маленькі (можна присісти, руки опустити додолу). Які бувають дерева?»(Великі, маленькі). Якщо діти не відповідають на запитання, треба підняти руки вгору або опустити їх донизу і нага­дати їм, якими бувають дерева. Покажіть на картинці велике дерево: «Скажи, Оленко, яке це дерево?»(Велике). Покажіть — маленьке: «Скажи, Сергійку, а це яке дерево?»(Маленьке).

Якщо є можливість, варто показати дітям справжню шишку, заохочуючи їх до дій та мовлення: «Це шишка. Доторкніться до неї.(Діти по черзі кладуть долоньки на шишку) Шишка колеться?»(Колеться) «Вона колюча. Яка шишка?»(Колюча) “А якщо стати ніжкою, то буде боляче?”(Так. Буде боляче). Тож лис купив лисенятам капці, щоб шишки не кололи ніжки. Шишка вирос­ла на високому дереві, яке називається сосна.(Слід показати зображення сосни на картинці). Як називається дерево, Катрусе?»(Сосна) «Ця шишка виросла на сосні, тому її називають соснова. То яка це шишка, Сергійку?» (Соснова) «Правильно, соснова шишка».

Нагадаємо, що речення повинні бути короткими. Якщо введено нове слово, наприклад «сосна», треба вживати його у кожному ре­ченні, не замінюючи на слова «у ньому», «на ньому». Так потрібно відпрацьовувати кожен вірш.

Увага! Слід пам’ятати, щоб слово з пасивного словника пере­йшло в активний, дитина має промовити його багато разів у різних ситуаціях, будь-то гра чи режимні моменти. Однак не треба переобтяжувати дитину великою кількістю слів. Якщо від дитини вимагати вимовляти занадто багато складних, дов­гих слів, результат може бути сумним — заїкання.

Порада п᾿ята

Широко використовуйте вправи для пальчиків. Це дуже важ­ливо для розвитку мовлення. Тут вам стануть у пригоді ігри-забавлянки, як-от: «Сорока-ворона», «Ладки-ладусі», «Іде коза рогата», «Оцей пальчик», «Пальчику, пальчику, де ти був?». Адже діти дуже люблять дії з мовним супроводом. Корисні й ігри, у які можна грати з підгрупою дітей.

Наприклад,гра-імітація “Два півники”

          Два півники, два півники

Горох молотили,(Імітація рухів молотьби цілком)

Дві курочки-чубарочки

До млина носили.(Імітація несіння мішка на плечах)    

Цап меле, цап меле (Колові рухи руками)

Коза насипає, (Імітація рухів насипання)

А маленьке козенятко

На скрипочці грає. (Імітація гри на скрипці).

Через деякий час діти почнуть повторювати вірш за вихователем.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *