"РОСИНКА"

Психологія дитини від А до Я

(частина перша)

БАБУСЯ Й ДІДУСЬ

У вас народився малюк. І це не тільки ваша радість. Разом із вами радіють і ваші батьки, тому що тепер вони стали бабусями й дідусями. Молоді батьки обирають різні позиції стосовно нових персонажів. Деякі мами й тата із задоволенням використову­ють допомогу бабусь-дідусів — із малюком посидіти, погуляти, погодувати. А деякі, на­впаки, уважають, що у вихованні повинні брати участь тільки мама й тато, а інші родичі можуть розбалувати малюка.

Насправді, допомога й користь від участі в складному та цікавому процесі виховання представників старшого покоління величе­зна. Бабусі й дідусі вже мають життєвий до­свід. Вони є носіями життєвої мудрості. Вони не так обтяжені турботами, як мама й тато. Тому повністю відсторонити їх від виховання онуків було б зовсім неправильно.

У той же час, дуже часто виховна пози­ція батьків відрізняється від позиції бабусь і дідусів. Наприклад, тато вважає, що сина потрібно обов’язково загартовувати, а ба­буся принагідно потихеньку кутає малюка. Мама прагне обмежити час, проведений дитиною перед телевізором, а бабуся не має сил відмовити маленькому маніпуля­торові.

Чого ж бабусі й дідусі частенько роблять усе по-своєму та не прислухаються до побажань молодих батьків? Найчастіше така по­ведінка пов’язана з потребою в любові або в повазі. Літнім батькам бракує уваги дітей, які подорослішали й одвічно зайняті. У такий момент турбота про онука або онучку стає «світлом у вікні». Онуки відповідають взаєм­ністю своїм бабусям та дідусям. А ті, у свою чергу, надмірно їх балують.

Крім того, бабусі й дідусі часто відчувають незатребуваність власних педагогічних на­вичок. Але ж вони самі виховали прекрасних дітей! І тепер до них не хочуть прислухатися!

Що ж робити, якщо все-таки в чомусь іс­тотному позиції мами й бабусі мають різнобіжності, а переконати маму або свекруху не вдається? У такій ситуації кращий вихід — звернутися до послуг няньки. Коли ж ні — у родині розпалюються справжні баталії. А страждає від усього цього дитина!

Ситуація, коли бабуся з дідусем живуть окремо від молодої родини, є значно прості­шою від тієї, коли представники трьох поко­лінь живуть разом. У цьому випадку особли­во складно визначити спільні пріоритети, розподілити обов’язки та мати спільну мету. 1 в жодному разі — не критикувати одне од­ного у присутності дитини! Адже вона все чує й все розуміє.

А якщо мама-тато все-таки не домовили­ся з дідусем-бабусею? Що відбудеться в цьо­му випадку з дитиною?

Є дорослі, яких малюк часто бачить. Вони важливі для нього і, він їх поважає. Але вони всі по-різному і за різне карають, заборо­няють та дозволяють теж різне. Що робити дитині? А це вже залежить від її характеру. Деякі малюки пристосовуються. З мамою поводяться так, із татом — інакше, з дідусем обирають третю модель поведінки. А деякі діти активно протестують від такої неузго­дженості вимог. І в результаті — дратівли­вість, плаксивість, агресія.

Як будувати гармонічні стосунки з бабусями І дідусями?

• Незабаром після появи малюка необхід­но поговорити з вашими родичами та по­яснити їм свої педагогічні погляди.
• Не критикуйте дії бабусь та дідусів у при­сутності дитини, краще зробіть це на­одинці, коректно і тактовно.
• Не прагніть ізолювати вашу дитину від ба­бусь і дідусів,— вони багато чого можуть навчити.

• Виховуйте дитину таким чином, щоб вона шанувала літніхродичів.

• Поясніть бабусі, що її досвід дуже важли­вий, але відповідальність за виховання дитини цілком покладається на її батьків.

БАТЬКО

Чомусь багато батьків переконані, що поки дитина мала, не вміє ходити та розмов­ляти, їй цілком вистачить і мами. Це не чоло­віча справа — змінювати памперси та «агу­кати». От підросте трішечки, тоді й тато може брати участь у процесі виховання. Але якщо дитина знає ласкавий голос батька, його доб­ре обличчя, запах, сміх, якщо вона звикла до турботливих дотиків батьківських рук, отже, тато стане для малюка такою ж важливою людиною, як і мама. А якщо тато постійно відсутній, пізно повертається з роботи або сідає біля телевізора, щойно перетнувши по­ріг дому, це означає, що поступово батько буде витиснутий на периферію сімейного життя. У такій родині дитина обожнюватиме тата здалеку і вважатиме себе невартим тато­вих уваги та любові. Холодна зневага батька викликає у дитини невпевненість у своїх до­стоїнствах, силі та привабливості.

Як це не дивно, але деякі мами теж підтри­мують таку оману та прагнуть відсторонити тата від «непотрібних» турбот. Якщо ви — із таких батьків, то вже зараз замисліться над тим, якою виросте ваша дитина. А добре було б із першого моменту появи малюка вдома запросити батька до дитячої кімнати та дати йому можливість колисати, годува­ти, переодягати. Насправді багато чоловіків просто не впевнені у своїх силах, а зовсім не відмовляються це робити. Любляча мати неодмінно захоче, щоб у дитини був теплий, турботливий і добрий тато. Це означає, що їй, напевно, удасться побороти свої ревнощі та бажання безроздільно панувати в житті дитини.

Між іншим, для багатьох родин початок взаємин між татом й дитиною був закладе­ний у сімейній пологовій палаті, коли тато до­помагав мамі під час пологів, підтримував її добрим словом і разом із нею привітав появу малюка! У таких родинах стосунки «мама — дитина — тато», зазвичай, складаються дуже гармонійно.

Досвід свідчить, що тільки в дружній парі обоє батьків стабільно відчувають до дитини позитивні почуття: у таких парах батьки чу­дово знають своїх дітей і турбуються про них. Батько — доросла свідома людина, яка на­певно впорається зі своєю дитиною. Час від часу мамі найкраще дати татові можливість поспілкуватися з дитиною наодинці, відчути себе гордим батьком.

Так чого ж може навчити тато свою дити­ну в перші роки життя? Перше та основне — любові. Якщо тато спокійний, розважливий і доброзичливий із мамою, ласкавим із ди­тиною,— отже, своєю поведінкою він до­водить дитині перший найважливіший урок пізнання світобудови. Він розшифровується маленькою людиною приблизно так: «Мої батьки добрі та гарні. Вони люблять мене. Світ світлий і надійний».

Чим старшою є дитина, тим складнішими є її взаємини із батьком, який уособлює силу, мудрість і владу. Якщо батько попередні роки був близьким другом дитини, то, швид­ше за все, і в підлітковому віці дитина прийде до батька за порадою.

Для сина або для дочки тато існує в різних ролях. Для дівчинки дуже важливо, щоб тато не принижував її, ставився до неї з повагою, підкреслював її красу та чарівність. Батько для неї— модель майбутнього обранця.

Батько — модель ідеального чоловіка для сина. Якщо трирічний хлопчик імітує процес куріння, це означає, що його тато, швидше за все, запеклий курець. Якщо хлопчик кричить матері: «Замовкни!» — він, можливо, усього лише наслідує тата. Батькові доведеться від­мовитися від всіх звичок, які він не хоче при­щепити своєму синові.

Чим старшою є дитина, тим складніше їй відчувати до батька не тільки любов, але й повагу. Вимоги дитини стають усе серйозні­шими: чи вміє тато плавати? чи багато він за­робляє? чи вірить у Бога? Підростаючи, син здійснюватиме свідоміші спроби бути схожим на батька: старанно копіюватиме його ходу, манери, стиль одягу. Якщо син іденти­фікує себе з батьком, то це означає, що він захоплюється татом і хоче бути схожим на нього у всьому.

Що вміє гарний тато?

• Убезпечити дитину.
• Уважно вислухати, бути великодушним, справедливим і чуйним.
• Палко вболівати за успіхи дитини.
• Запропонувати корисну пораду.
• Навчити робити правильний вибір.
• Навчити поважати маму.
• Хвалити за гарні вчинки.
• Критикувати за непорядні вчинки.
• Дотримуватися правил, які він прищеп­лює дитині.

(Продовження у наступному випуску)