"РОСИНКА"

«Психологія дитини від А до Я»

(частина друга)

БЛИЗНЮКИ

Коли в родині подвійне щастя та з поло­гового будинку приносять відразу двох ма­люків, то, як годиться, і проблем у молодих батьків збільшується рівно вдвічі. Важко, але зате як цікаво!

Майже відразу перед батьками постає питання — як же виховувати близнюків? Вік у них однаковий, дуже хочеться виховувати однаково. Але не все так просто! Якщо маля­та одностатеві — хлопчик і хлопчик або дів­чинка та дівчинка,— тоді ще нічого. А якщо у вас хлопчик і дівчинка? Тоді, незалежно від того, близнюки вони або погодки, виховува­ти їх уже напевно потрібно по-різному.

Через деякий час ви станете зауважувати, що насправді ваші малюки дуже різняться між собою: один — галасливий, інший — «ти­хоня»; один любить, щоб із ним поговори­ли, інший може довго перебувати на самоті. Звісно, є родини, у яких віддають перевагу «рівності» близнюків у всьому: одяг одна­ковий, іграшки, харчування… Насправді так буває досить рідко. Малята все одно оберуть Ті іграшки, які їм більше подобаються, відда­ватимуть перевагу різній їжі.

Чи потрібно одягати близнюків однаково? А ви уявіть собі ваших дітей, які вже вирос­ли. Кожний із них побудує своє власне життя, не схоже на життя свого брата або сестри. Так чому ж ви нав’язуєте свої дітям щось однакове? Як тільки вони зможуть робити самостійний вибір, запитайте, яким кольо­рам віддає перевагу кожний із них, що йому більше подобається одягати?

Близнюки — майже такі самі діти, як ре­шта. Майже, тому що все-таки існує досить потужний емоційний зв’язок між такими дітьми. Ви помітите, що досить часто на­стрій однієї дитини передається й іншому малюкові. Якщо дітей розлучають ненадов­го, то вони поводяться неспокійно, тривож­но. У близнюків порівняно з іншими дітьми є багато психологічних особливостей. Вони пов’язані з постійним існуванням «удвох», у парі, і навіть із тими ускладненнями, що ви­никають ще на стадії багатоплідної вагітності. Оскільки організм жінки «розрахований» на народження лише одного, то двом або трьом малятам доводиться зазнавати випробувань ще в материнській утробі, і під час пологів — різні «стреси». Правда, сучасна медицина здатна звести до мінімуму їх наслідки.

До трьох років двійнята можуть відгуку­ватися на обидва імені та не впізнавати себе в дзеркалі або на фотографії… Батькам важ­ливо втрутитися якомога раніше та за допо­могою певних прийомів привчати малюків до того, що в кожного з них — своє ім’я, свої інтереси, своя думка… Якщо ви хочете, щоб із ваших близнюків виросли двоє самостійних людей, незалежних одне від одного, не по­трібно постійно підкреслювати їх подібність. Із самого раннього дитинства слід заохо­чувати в дітях незалежність, усвідомлення свого Я, надавати значення їх неподібності, намагатися називати кожного власним ім’ям (хоча часом навіть батькам нелегко розібра­тися, хто є хто), ставитися до дітей, як до двох різних індивідів, а не як до «однієї людської істоти у двох екземплярах». Бажано, щоб у ді­тей були різні іграшки, різний одяг, різні хат­ні обов’язки. Найлегший спосіб підкреслити індивідуальність дітей — зробити їм різні зачіски. Часом важко уявити ту саму дитину з різною зачіскою, у зовсім різному одязі. Але в цьому випадку важливу роль відігра­ють саме дрібниці: кольори одягу, форма за­чіски, різні стилі одягу. У дитячому садочку, у школі близнюки повинні кожний окремо виконувати свої домашні завдання. У дні на­родження також необхідний індивідуальний підхід: у близнюків мають бути окремі пода­рунки, вітання. Добре, якщо в кожного є свої шафки, тумбочки, де зберігаються їх речі, іграшки.

Однак, помічаючи та заохочуючи від­мінності дітей, слід так само бути особливо уважним. Хворобливе ставлення до успіхів іншого властиве всім дітям, у близнюків же цей стан може доходити до критичної оцін­ки. Якщо девізом життя близнюків стане фраза «Хто кращий?», то одвічний конфлікт вам забезпечений. Особливо це виявляєть­ся в підлітковому віці, коли дитина починає розуміти, що їй подобається, а що ні; чим їй дійсно подобається займатися, а що їй не потрібно. Але так само, як і всі люди, близ­нюки потребують емоційного відпочинку. Їм обов’язково потрібна «своя територія», на якій вони можуть погратися на самоті, відпо­чити від спілкування. Їм необхідні «свої ігри», а не тільки спільні із братом або сестрою. Ви­бір гуртків або спортивних секцій повинен бути обумовлений не зручністю для батьків, а інтересами дітей. Один любить малювати, а інший співати? Тоді одного — в студію ма­лювання, а іншою — на хор!

Щойно дорослий починає спілкуватися з одним малюком, інший теж починає ви­магати уваги до своєї персони. Тому будь­те уважними і не обділяйте увагою одного з дітей. Крім того, обов’язково необхідно підкреслювати індивідуальність кожного малюка. Знайдіть у своїх дітях щось особли­ве. Адже в кожній людині є те, чим вона не схожа на іншу. А от порівнювати близнюків навіть шкідливо — це може призвести до не­потрібних ревнощів.

Як виховувати близнюків?

• Намагайтеся підкреслювати індивідуаль­ність кожного малюка.
• Грамотно розподіляйте свою батьківську увагу між дітьми.
• У кожної дитини обов’язково повинна бути якщо не своя кімната, то хоча б «своя територія» у спільній кімнаті.
• Не намагайтеся зацікавити обох дітей од­нією справою. Нехай кожна обирає собі заняття за інтересами.
• Не порівнюйте дітей!

БРАТИКИ (СЕСТРИЧКИ)

У вас у родині знову очікується поповнен­ня. Ви з радістю мрієте, хто ж народиться — хлопчик або дівчинка. А якої думки із цього приводу ваш первісток? Навіть якщо він зо­всім ще малий, не слід тримати його в не­віданні. Адже поява братика або сестрички для нього — не менш важлива подія, ніж для мами й тата. Спробуйте уявити себе на місці дитини. До моменту появи немовляти ваша старша дитина була єдиною, найулюблені­шою. Тільки їй безроздільно належали мами­на й татова любов. Іграшки дарували тільки їй. І раптом з’являється хтось, хто забирає частину батьківської любові й, спочатку, май­же весь батьківський час.

Якщо ви не підготуєте старшу дитину до появи братика або сестрички, то прояви рев­нощів вам забезпечені.

Поширена помилка, якої припускаються і батьки,— відправлення старшої дитини до ба­бусі на певний час, коли молодшу дитину щой­но забрали з пологового будинку. По-перше, старша дитина не матиме можливості брати участь у приємних і цікавих турботах. По-друге, вона ображатиметься на батьків за те, що за­ради малюка вони погодилися з нею розлучи­тися/тому вважатиме молодшого братика або сестричку перешкодою для свого щастя.

Спільна кімната для старшої та молодшої дитини не завжди корисна. Звісно, батьки міркують приблизно таким чином: нехай жи­вуть разом, будуть дружнішими, навчаться опікуватися одне одним. Усе залежить від різ­ниці у віці дітей. Поміркуйте, наскільки збіга­ється їх розпорядок дня, а також, чи зможуть ваші малюки жити разом. Які в них характе­ри? Найчастіше виявляється, що хтось Із ма­лят — сильніший та активніший, а хтось — спокійний тихоня. І таке спільне проживання не матиме великої користі, а швидше, навпа­ки, призведе до зайвих конфліктів.

Виховуючи дітей, намагайтеся уникати порівнянь. Не слід запевняти: «Ти ж старший, а поводишся як маленький». Такі батьківські висловлення боляче вражають вашого пер­вістка. Він щиро дивується, чому ж раніше він був гарним, а тепер батьки весь час хва­лять молодшого братика або сестричку.

Іноді батьки зауважують, що замість лю­бові старша дитина виявляє агресію щодо молодшої. Не сваріть дитину! Намагайтеся спокійно з’ясувати, чому вона так поводить­ся. Така поведінка — привід замислитися: можливо, старшій дитині ви приділяєте за­надто мало часу, а, можливо, ви забули її по­хвалити або просто погладити по голові.

Як відповідати на дитячі питання на зразок таких: «Мамо, а ти кого більше любиш — мене або Машу?» Звісно, мама любить усіх своїх ді­тей. Але в цей момент малюкові важливо по­чути, що саме його люблять більше. Один тато вигадав таку відповідь: «Усі батьки дуже силь­но люблять своїх дітей. І не можна сказати — кого більше або сильніше. Але ти з’явився на три роки раніше, ніж твій брат. Отже, тебе ми любимо на цілих три роки довше».

Що робити, якщо у вашій родині більше дітей, ніж одна?

• Розповідайте старшій дитині заздалегідь про те, що незабаром у неї з’являться бра­тик або сестричка.
• Ніколи не порівнюйте дітей.
• Не сваріть дітей за прояви агресії одне до одного. Намагайтеся пояснювати осо­бистим прикладом, як можна знаходити спільну мову одне з одним.
• Якщо у вас щойно з’явилася друга дитина, перерозподіліть Обов’язки в родині таким чином, щоб і перша дитина не страждала від браку уваги.

Покладіть на старшу дитину якісь несклад­ні обов’язки щодо догляду за маленькою. Вона відчуватиме відповідальність і ніж­ність стосовно маляти.

БРЕХУН

Пропоную заздалегідь домовитися, що в цьому випадку кожна ситуація — особли­ва. І навчимося її розбирати та розуміти, що робити далі.

Отже, малюк вам збрехав. А раптом для нього це зовсім не брехня? Адже дитячий мозок улаштований особливо, і вигадані ди­тиною образи здаються їй так само яскрави­ми, як дійсні. «Це не я розбив чашку! Це во­рона прилітала!» Не сердьтеся! Згадайте, що ви відчували в дитинстві в подібній ситуацій і ваша пам’ять миттєво покаже вам подібну картинку. Навчайтеся відрізняти корисну фантазію й бажання уникнути покарання.

Іноді малюк просто вигадує якісь казкові сюжети, розповідає про те, що з ним ніколи не відбувалося. Для батьків такі фантазії — відмінний матеріал для того, щоб краще зро­зуміти свою дитину. Послухайте, чого в цих текстах більше? Яскравих, барвистих описів або страхів, негативних сюжетів? Через такі фантазії дитина передає свої переживання нам, дорослим.

У будь-якій ситуації, коли ви сумніваєтеся, сварити малюка чи ні, намагайтеся знайти причину нечесної поведінки дитини. Цілком можливо,що вона обманює тільки з бажання бути ще кращим для мами або тата. «Сьогод­ні я найкраще їв у дитячому садочку»,— роз­повідає малюк. А ви прекрасно знаєте, що це не так, тому що поговорили з вихователь­кою. Зовсім непотрібно «виводити дитину на чисту воду» і говорити: «Ні, Марія Іванівна мені розповіла, що ти три години просиділа над своєю тарілкою». Краще подумайте про те, що давно не хвалили свого малюка. А він тепер вигадує, що добре їв або красиво пи­сав літери, щоб почути від найважливіших людей, який він «найкращий, найрозумніший або найкрасивіший»:

«Я не хочу бути поганим в очах мами або тата»,— от навіщо малюк обманює дорослих. «Якщо я збрешу, то мене не покарають за мою витівку»,— така нехитра думка частень­ко знаходиться за дитячими відмовками.

Мудрість, послідовність і терпіння — ваш ключик до розв’язання проблеми. Ніколи не приймайте рішення зопалу.

Кожна ситуація  унікальна! Учіться самі й демонструйте при­клад дитині — відкрито обговорюйте проблему. Не кваптеся з покаранням! Швидше за все, малюк збрехав сьогодні тому, що ви  покарали його минулого разу або наказали:  «Зробиш те або те — покараю!» І от резуль­тат. Марне заняття — запитувати в дитини: «Ти навіщо мені брешеш?!» Це ми вами розу­міємо приховані причини дитячої поведінки. А малюк просто намагається врятувати свій внутрішній світ. Тому намагайтеся йому допомогти, а не зашкодити.

Що робити, якщо малюк обманює?

• Намагайтеся зрозуміти причину.
• Не сваріть, навіть якщо спіймали на брехні.
• Не намагайтеся у будь-який спосіб почути зізнання.
• Якщо дитина сама визнала свою прови­ну — обов’язково похваліть її!
• Обговоріть ситуацію з малюком наодинці

та намагайтеся разом знайти вихід.

• Краще не розповідайте про це нікому, тому що малюкові буде неприємно слухати, що обговорюють його промахи.
• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми — це не матиме користі.
• Демонструйте позитивний приклад — будьте щирим із дитиною в почуттях і вчинках.