Форми організації праці дітей у природі
Організовуючи працю дітей у природі на території дошкільного закладу, педагоги здебільшого використовують такі форми трудової діяльності, як доручення та колективна праця.
Доручення є найдоступнішою і найпоширенішою формою залучення дітей до щоденної трудової діяльності у дитячому садку. Їх поділяють на види за:
- складністю завдань — прості і складні;
- тривалістю виконання — короткочасні і довготривалі;
- способом організації дітей — індивідуальні та групові.
Трудові доручення широко використовують у всіх вікових групах. Так, у молодшій групі вихователь дає прості доручення, які мають індивідуальний, короткотривалий, епізодичний і простий за своїм змістом характер, скажімо, вихователь залучає дітей до поливання рослин на грядці чи у квітнику. Ці перші трудові доручення допомагають підвести дітей до усвідомлення того, що все живе потребує догляду.
Починаючи із середньої групи, діти отримують складніші і триваліші доручення. Завдання можуть бути пов’язаними з проханням або звертанням до інших осіб, прибиранням і підтриманням порядку на майданчику, насипанням корму у годівниці для птахів тощо. Дітям надається більше самостійності під час їх виконання: скажімо, треба визначити, чи потребують квіти на квітнику поливання, і полити їх за потреби.
Важливо використовувати доручення для індивідуальної роботи з дітьми. Наприклад, дитині, яка не проявляє інтересу до рослин, можна подарувати кімнатну рослину і запропонувати вирощувати її вдома, доглядати і розповідати іншим дітям у групі, як вона росте.
Виконуючи доручення, дошкільники стають більш обов’язковими, відповідальними, привчаються виявляти вольові зусилля щодо самоорганізації діяльності задля досягнення результату. Для цього важливо, щоб діти усвідомлювали доцільність, значущість для них загальної справи та конкретних доручень.
У старшій групі під впливом вимог вихователів і батьків та з їх безпосередньою допомогою дошкільник поступово навчається виконувати окремі доручення, а згодом — і складніші завдання, результати яких потрібні не лише йому особисто, а й мають значення для близьких дорослих, товаришів по групі. Хоча об’єктивна цінність цієї діяльності ще не досить велика, проте для самої дитини вона дуже важлива, зокрема для формування моральних якостей та підготовки до майбутньої суспільно-корисної праці. Виконання групових доручень дає змогу привчити дітей до узгодження своїх дій, збагатити їх досвідом співробітництва, прищепити гуманістичні почуття, виховати вміння бути уважними одне до одного, допомагати одне одному.