ЗАЇКУВАТІСТЬ
Мати з п’ятирічним малюком приходить на дитячий майданчик у парку. «Тебе як звати?» – запитує весела дівчинка. «П-П-Павло», – із сильною запинкою відповідає хлопчик. Ще гірше інша справа з лічилкою, яку потрібно швидко сказати маленькому Павлуші. Він червоніє, запинається, не може вимовити досить складний текст і, украй засмучений, біжить до мами, утикається їй у коліна й плаче. Діти сміються, не розуміючи, що насправді Павло не збирався їх смішити. Він страждає на заїкуватість, що виникла всього півроку тому.
Що ж таке заїкуватість?
Заїкуватість – це порушення темпу, плавності й ритму мовлення, спричинене судорогами в різних частинах мовленнєвого апарату. Може супроводжуватися порушенням подиху, змінами висоти й сили звуку. Це одне з найпоширеніших розладів мовлення.
Як виглядає заїкуватість?
Заїкуватість може виглядати, точніше, звучати по-різному, залежно від ступеня виразності. Але незалежно від того, сильно дитина заїкається чи ні, вона зазнає труднощів, намагаючись передати співрозмовникові або співрозмовникам якісь мовленнєві повідомлення. Запинки, розтягування звуків, повторення звуків – такі проблеми можуть бути як разовими (наприклад, усього лише раз упродовж тривалої розмови), так і дуже частими (практично в кожному слові). Можна спостерігати заїкуватість, коли запинка відбувається лише під час вимовляння голосних звуків або, наприклад, тільки на початку речення. Існують серйозні форми заїкуватості, що стосуються не тільки органів мовлення, але й подиху.
Звідки береться заїкуватість?
Причиною заїкуватості вважають слабкість нервової системи. Причому зовсім не обов’язково ця слабкість може бути вродженою. Перенесений стрес, захворювання також можуть спровокувати заїкуватість. Але іноді батьки заперечують можливість стресу, не погоджуються і з тим, що нервова система їхнього малюка надто збудлива, виснажена. Причиною може бути ставлення рідних або вихователів у дитячому садку, страх покарання або переживання з приводу виступу на ранках або заняттях у садку.
Як діяти батькам?
- Зрозуміти, що саме від їхніх дій залежить майбутнє дитини й те, чи зможе вона перемогти заїкуватість.
- Усвідомити, що заїкуватість – це дуже серйозна проблема, що потребує серйозної уваги з боку родини й допомоги фахівців-практиків.
- У разі, якщо заїкуватість виникла раптово, необхідно визначити фактор, що травмує психіку, і якнайшвидше усунути його.
- Намагатися зауважувати й аналізувати, у якій саме обстановці ситуація із заїкуватістю в дитини погіршується.
- Для дитини, яка страждає на заїкуватість, особливо важливо дотримуватися режиму дня, дозувати фізичне, розумове й емоційне навантаження.
- Важливо, щоб малюк мав можливість позбуватися нервового напруження, що накопичилося: м’які іграшки, дрібні іграшки, що можна тримати в руках, ліплення й малювання – і це не повний перелік антистресових прийомів, рекомендованих таким дітям.
- Заняття вокалом і танцями надзвичайно сприятливо впливають на дитячу психіку. Крім того, спів відмінно тренує мовленнєвий апарат малюка.
- Щадний мовленнєвий режим без підганянь і обсмикувань, доброзичлива атмосфера вдома сприятимуть відновленню нормального функціонування мовлення.
- І найголовніше! Щойно ви помітили заїкуватість у дитини, якомога швидше зверніться до фахівців: логопеда, психолога, психоневролога, невропатолога.
Перспективи
Якщо заїкуватість у дитини проявляється один-два місяці, то її вважають початковою. Перспективи корекції такої ситуації позитивні. За умови активної співпраці фахівців і дотримання батьками всіх рекомендацій із проблемою можна впоратися за кілька місяців. Серйознішою проблемою є заїкуватість, що закріпилася. Тривалість її лікування може становити навіть кілька років.