Ігри з м’ячем для сенсорного розвитку
М’яч розважає і розвиває
З м’ячем людство дружить давно. Ще в незапам’ятні часи люди помітили, що предмет кулеподібної форми і летить у повітрі легко, і котиться швидко, ще й підстрибувати може. Можливо, саме тому він так полюбився дітям і став неодмінним “учасником” їхніх ігор. Не є винятком і нинішні дошкільнята. Тим паче, сучасний ринок іграшок пропонує багатий вибір м’ячів різних за величиною, формою, кольором, фактурою, призначенням: спортивні, ігрові, масажні тощо.
Ігри з різними видами м’ячів сприяють сенсомоторному розвитку дітей, допомагаючи їм оволодівати найпростішими способами чуттєвого пізнання світу і себе в ході активної рухової діяльності.
Завдання, які реалізуються під час ігор зм’ячем
♦ Ознайомлення з властивостями предметів (колір, форма, величина, вага, кількість тощо): малий — великий, важкий — легкий, сухий — мокрий тощо.
♦ Орієнтування у просторі: далі — ближче; вгорі — внизу, зліва — справа тощо.
♦ Закріплення сенсорних еталонів та вміння знаходити їх відповідники у довкіллі: куля — сонце, яблуко, м’яч тощо.
♦ Удосконалення координації рухів.
♦ Розвиток фізичної і психологічної витривалості, здатності адаптуватися до неочікуваних змін.
♦ Розвиток уміння взаємодіяти з іншими людьми.
Включаючи ігри з м’ячем в освітній процес, надзвичайно важливо враховувати вікові та індивідуальні можливості маленьких вихованців.
Дітей 3-го року життя варто ознайомлювати з різними “диво-можливостями” м’яча (котиться, стрибає, плаває, літає тощо). Так, можна запропонувати малятам скотити м’яч з гірки, підкинути вгору до самого неба, запустити у плавання тощо.
У цьому віці діти зазвичай використовують м’яч зручними для себе способами, вимагати якихось технічних умінь від них ще зарано.
Дітей 4-го року життя доцільно навчати найпростіших прийомів з кочення, кидання й ловіння м’яча.
Спочатку молодших дошкільників учать відштовхувати м’яч пальцями кисті так, щоб він котився по підлозі у певному напрямку. Після того, як діти оволодіють цим умінням, їм пропонують прокочувати м’яч між двома предметами — у ворітця (ширина 60-50 см), влучати м’ячем в інші предмети (кубик, кеглю) з відстані 1-1,5 м.
Корисним для дітей цього віку є підкидання м’яча вгору та ловіння його обома руками, кидання м’яча у горизонтальну ціль (кошик, обруч діаметром не менше 50 см).
У дошкільнят 5-го року життя можливості у виконанні вправ з м’ячами значно підвищуються у зв’язку з розвитком координації рухів та окоміру. Дітям середньої групи пропонують прокочувати м’яч між предметами різних розмірів; кидати м’яч у горизонтальну і вертикальну цілі з відстані від 2 м; кидати м’яч одне одному обома руками знизу, від грудей та з-за голови і ловити його; перекидати м’яч через мотузку, сітку та ін.
Вихователь також навчає дітей бити м’яч об землю й ловити його після відскоку. Чотирирічним малятам важко ловити м’яч обома руками. Тому їм слід показувати, як тримати руки під час ловіння м’яча (пальці ледь зігнути “чашечкою”, руки не притискати до грудей); пояснювати: що сильніше вдарити м’яч, то вище він підскочить.
Діти 6-го року життя вже спроможні опанувати складніші навички володіння м’ячем: кидання м’яча вгору або об стінку обома та однією рукою, ловіння і передачі його; відбивання м’яча об землю долонею на місці та в русі та ін.
У цьому віці дітей навчають відштовхувати м’яч симетрично обома руками, надаючи йому потрібного напрямку руху; точно посилати м’яч одне одному, щоб товаришу було легше його спіймати.
Усі свої вміння старші дошкільники залюбки застосовують в іграх з елементами спорту, в яких використовується м’яч (футбол, баскетбол, хокей на траві, теніс, боулінг).
Відповідно до індивідуальних особливостей дітей необхідно здійснювати диференціацію загальних методів і форм роботи,визначати спеціальні завдання у вихованні кожної дитини. Наприклад, у дітей меланхолічного темпераменту треба розвивати і зміцнювати віру в свої сили, вміння взаємодіяти з іншими дітьми, самовладання, а у флегматичних — рухливість, активність нервово-психічних процесів.