Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.
Діти 4-6 років: багато хто з дітей відчуває безсилля та безпорадність. У дітей з’являється страх розлуки. Тому у своїх іграх вони можуть відображати ті реакції, які відчувають. Діти такого віку можуть відмовлятися визнавати ситуацію війни, заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та навіть дорослими. Щоб допомогти дитині, ти можеш заспокоювати її та говорити, що ви у безпеці.
Діти 7-10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе “рятувальником”, “зацикленість” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє.
Діти 11-13 років: у такому віці діти відчувають депресію, дратівливість і страх. Вони можуть поводитись агресивно та відмовлятися сприймати все навколо. Це тому, що діти бояться втратити те, що їм дороге. Говори з дитиною відкрито та допоможи їй відновлювати соціальні зв’язки.
Діти 14-18 років: у дітей від 14 до 18 років може проявлятись небезпечна поведінка з суїцидальними думками. Прояви аутоагресії та реакції, схожі на дорослі, також можуть мати місце.
Адже вони теж бояться втратити все, що в них є: життя, родина, домівка, друзі. Діти такого віку можуть радикально сприймати те, що навколо, бо вони щойно потрапили у “дорослий” світ.